Висновки:
В останні сторіччя важливим фактором ґрунтоутворення стала діяльність людини. На урбанізованих територіях, у порівнянні з природними, антропогенний фактор у ґрунтоутворенні можна вважати ведучим. Характерні так називані техноземи — ґрунти, створювані людиною в процесі рекультивації тих або інших об’єктів або господарського освоєння ділянок землі.
Поза залежністю від типу ґрунтів основною властивістю, по якому проводиться їхня оцінка, є родючість. Родючість ґрунту забезпечує визначену біологічну продуктивність природної рослинності і врожай сільськогосподарських культур. Будучи найважливішою ланкою біологічного круговороту речовин, ґрунт продукує основний харчовий і енергетичний матеріал для інших мешканців планети. При цьому він виконує функції регулятора, що підтримує природну сполуку атмосфери за рахунок перетворення біоти, що відмирає і продуктів виробничої діяльності людини. Саме ця сторона участі ґрунту в біологічному круговороті речовин робить її найважливішою складовою екосистем міст. Завдяки високій поглинальній здатності ґрунт виконує роль фільтра для очищення поверхневого стоку.
Усе це наочний приклад який показує наскільки важливий грун для природи і життя людини. Проте в сьогоднішні час грунт зазнає несприятливих природно-антропогенних процесів які ведуть до деградації грунтів.
Деградація грунтів - погіршення корисних властивостей та родючості грунту внаслідок впливу природних чи антропогенних факторів.
Деградація земель - природне або антропогенне спрощення ландшафту, погіршення стану, складу, корисних властивостей і функцій земель та інших органічно пов'язаних із землею природних компонентів. Головною з причин деградації грунтів є людська діяльність (антропогенне втручання), яке призводить до.: водної і вітровоої ерозії, хімічного забруднення, порушення механічної структури ґрунтів, закислення, заболочення та засолення.
Грунти піддаються забрудненню, яке в загальному можна підрозділити на механічне, хімічне і біологічне.
Механічне забруднення полягає в засміченні ґрунтів великоуламковим матеріалом у виді будівельного сміття, битого скла, кераміки й інших щодо інертних відходів. Це впливає на механічні властивості ґрунтів.
Біологічне забруднення пов’язане з привнесенням у ґрунтове середовище небезпечних для людини організмів. Бактеріологічні, гельмінтологічні й ентомологічні показники стану ґрунтів визначають рівень їхньої епідеміологічної небезпеки. Ці види забруднення підлягають контролю насамперед на території жилих і рекреаційних зон.
Хімічне забруднення ґрунтів зв’язане з проникненням у них речовин, що змінюють природну концентрацію хімічних елементів до рівня, що перевищує норму, наслідком чого є зміна фізико-хімічних властивостей ґрунтів. Цей вид їхнього забруднення є найбільш розповсюдженим, довгостроковим і небезпечним.
Хімічне забруднення відбувається в результаті викидів промислових підприємств, транспорту, підприємств теплоенергетики, витоків з каналізації і відстійників, впливу промислових і побутових відходів, а також значною мірою за рахунок використання добрив і пестицидів.
Викиди промислових підприємств є джерелом забруднення ґрунтів міських територій важкими металами, канцерогенними речовинами, сполуками азоту і сірки.