2. Скаут вірний і заступається за свою країну, батьків, виховників та всіх, хто йому ввірений

Він прагне бути вірним Богові, Батьківщині, скаутському руху. Може покластися на них. Шукає правди у всіх речах й заступається за неї задля її оборони. Ці речі є святими й незмінними для нього. Його вірність виявляється у його вчинках. Його наставник – провідник, на якого він може покластися, якому довіряє, який виховує його, дає найкраще й якомога більше із себе, щоби він це охопив. Протилежними речами до вірності є ошуканство, зрада, брехня. Щоби Батьківщина мала майбутнє, родина – щастя, а гурток – розвиток, найбільше потрібна віра в сили та можливості кожного з її членів. У своєму гуртку та в особистому житті скаут впевнений у собі і навіть із закритими очима може подивляти та покластися на братів-скаутів зі свого гуртка. Він вміє розрізняти: що є для нього біле, а що – чорне, що – добре, а що – зле; що є відвага, а що – боягузтво. Саме з такою людиною можна формувати суспільство – будувати Церкву, родину, гурток…

3. Скаут служить своєму ближньому і супроводжує його на шляху до Бога

Дорога до Бога нелегка. Скаут стає містком для інших на цій дорозі. Він бачить лише добре, лише Бога в обличчях ближніх. Він розуміє потребу в служінні. Бачить приклад старших братів-скаутів. Він обирає собі за один із девізів: «Моє щастя – це щастя інших» і тримає в пам’яті притчу про милосердного самарянина. Навіть один жест, одна усмішка чи одне слово може врятувати людину перед розпачем. Саме це може бути маленьким покликом для людини. Тому можемо говорити: саме для цього ми були створені, так як i лікарі, які покликані лікувати хворих. Скаут належить до категорії людей, котрі на своїй дорозі сіють радість життя.

4. Скаут друг всіх людей і брат всіх скаутів

Бути другом для інших означає співпереживати з ними в різних життєвих ситуаціях, вболівати за них, пам’ятати в молитві, бажати добра, бути відкритим на спілкування незалежно від того з ким спілкується, незалежно від соціального стану, релігії чи віку. Скаут не стає другом лише для тих людей, яких зустрів на своєму шляху через простий випадковий життєвий момент, щоби спільно пережити яку-небудь проминаючу пригоду. Він допомагає і тим, яких не знає, тим - яких всі відкинули чи забули…

Скаути є братами, які разом співпрацюють, щоби змінити світ на краще. Щоби здобути вміння бути відкритим для всіх, спочатку потрібно розпочати таке життя в братерстві зі своїми найближчими. У 1920 році тисячі скаутів зі всіх країн Європи зустрілися на Джемборі у Лондоні. Вони – опісля страшних воєн, які вчинили їхні родичі – хотіли знищити ненависть та навчити братерства. І вже сьогодні на цілій земній кулі скаутське братерство становить фундамент кращого світу.

5. Скаут ввічливий та лицарський

Існують способи, завдяки яким можемо дарувати іншим приємність. Начебто особа, яка чинить щось добре отримує винагороду, яка називається приємністю у серці. Дати місце старшій особі, скласти привітання матері з нагоди дня її іменин, допомогти священику в катехизації – це нормальні речі для кожного хлопця, який шукає у світі благородства, хоче стати лицарем свого життя. Є й інші речі, котрі мають велике значення та не потребують значних зусиль, адже нічого не коштує зробити невеликі жести, які є знаком любові й водночас підтримкою для людей. Це маленькі несподіванки, які ще більше збільшують якість допомоги: cхований подарунок, лист висланий до лісника з подякою, що дозволив розбити намети на своєму полі – саме у таких справах скаут є незрівняним. Якщо вміємо бачити Бога в очах ближнього, можемо кожного дня зробити щось доброго. Наприклад, можна очистити доступ до водопою у господарстві, при якому розбили свій табір, відбудувати знищену каплицю при дорозі та оздобити її квітами, усунути повалене на дорозі дерево, направити пошкоджений пліт чи встати на 5 хвилин швидше й почистити взуття хлопцям з гуртка на таборі.