Тема 10. Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства

Лекція 10.1 Аналіз показників прибутку та рентабельності підприємства.

Прибутковість підприємства, різновиди прибутку та методика їх обчислення.

Прибуток – це та частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу та комерційну діяльність підприємства. Характеризуючи перевищення надходжень над витратами, прибу­ток виражає мету підприємницької діяльності і береться за голов­ний показник її результативності (ефективності).

Прибуток є основним джерелом фінансування розвитку підприє­мства, удосконалення його матеріально-технічної бази, забезпечен­ня всіх форм інвестування. Уся діяльність підприємства спрямовуєть­ся на те, щоб забезпечити зростання прибутку або принаймні ста­білізацію його на певному рівні.

Залежно від формування та розподілу виокремлюють кілька видів прибутку. Згідно П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» розрізняють:

- Валовий прибуток (збиток)

- Фінансовий результат від операційної діяльності

- Фінансовий результат від звичайної діяльності (до і після оподаткування)

- Чистий прибуток (збиток)

Механізм його формування представлено в формі 2 фінансової звітності «Звіт про фінансові результати» (див. практичне заняття № 7 робочого зошиту)

У зарубіжній економічній теорії та підприємництві загально­вживаними є поняття валового, маржинального та операційного прибутку.

Валовий прибуток— це різниця між виручкою та виробничими витратами (собівартістю продукції, визначеною калькулюванням за неповними витратами). Це поняття включає власне прибуток і так звані невиробничі (адміністративні, комерційні) витрати.

Операційний прибуток, що його часто називають чистим прибутком, дорівнює валовому прибутку за мінусом невиробничих витрат.

Маржинальний прибуток характеризує обсяг виручки від про­дажу продукції за мінусом змінних витрат. Він включає власне при­буток і постійні витрати. Отже, такий прибуток за величиною збіга­тиметься з валовим прибутком, коли калькулювання здійснюватиметься лише за змінними витратами.

Згідно із Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” оподатковуваний прибуток (По) обчислюється за формулою

По = Дв – ( Вв + АВ),

де Дв – валовий дохід за певний період, Вв – валові витрати за той самий період, АВ – сума амортизаційних відрахувань від балансової вартості основних фондів і нематеріальних активів.

Основною складовою валового доходу є виручка від продажу продукції. У нього включають також прибуток від продажу майна і від позареалізаційних операцій. Валові витрати — це передусім витрати на реалізовану продукцію, а також втрати від продажу майна (перевищення балансової вартості об'єктів над виручку від їхнього продажу). Амортизаційні відрахування виокремлено із за­гальної суми витрат, оскільки нарахування таких контролюється фіскальними органами в особливому порядку.

Фінансові результати діяльності підприємства характеризуються сумою отриманого прибутку та рівнем рентабельності. Прибуток підприємство отримує головним чином від реалізації продукції, а також від інших видів діяльності (передача у оренду основних фондів і землі, комерційна діяльність на фондових та валютних біржах та ін.) та від зменшення собівартості продукції.

Виручка (після сплати ПДВ, Повна собівартість

ПРИБУТОК = акцизного податку та інших - реалізованої

відрахувань продукції

Основні задачі аналізу фінансових результатів діяльності підприємства:

• систематичний контроль за виконанням планів реалізації продукції та отриманням прибутку,

• виявлення резервів збільшення обсягу реалізації продукції та суми прибутку,

• оцінка роботи підприємства по використанню можливостей збільшення обсягу реалізації продукції,

• розробка заходів по використанню виявлених резервів.

Аналіз рентабельності діяльності підприємства.

Показники рентабельності характеризують ефективність роботи підприємства у цілому, дохідність різних напрямків діяльності (виробничої, підприємницької інвестиційної), окупність витрат та ін.

Найбільше аналітичне значення має розподіл показників рентабельності з точки зору вимірювання прибутковості вкладених ресурсів на створення потенціалу підприємства (його основних та оборотних засобів, засобів обігу, інших активів) і прибутковості його поточних витрат.

Основним показником рентабельності капіталу підприємства є відношення балансового прибутку до всього авансованого капіталу – рентабельність діяльності підприємства :

П

Rд = ----- х 100

К

де П – загальний прибуток, К – середній за аналізований період залишок власного і позикового капіталу підприємства.

Даний показник визначає, який прибуток одержує підприємство на кожну грошову одиницю вкладеного капіталу, тобто характеризує ефективність використання наявних ресурсів підприємства.

Залежно від цілей аналізу можуть використовуватися також таку (аналітичні за логікою побудови ) ресурсні показники рентабельності діяльності підприємства:

Рентабельність діяльності, яка враховує лише “чистий” прибуток:

Пч

Rд = ------- х 100

К

де Пч – “чистий” прибуток.

Цей показник визначає, скільки “чистого” прибутку приносить кожна гривня капіталу, вкладеного у підприємство.

Рентабельність власного капіталу:

Пч

Rвк = ------- х 100

ВК

де ВК – середній за аналізований період залишок власного капіталу підприємства

Цей показник визначає, скільки прибутку приносить кожна гривня власного авансованого капіталу.

Рентабельності власного капіталу, яка враховує лише “чистий” прибуток:

Пч

Rвк = ------- х 100

ВК

Цей показник визначає, скільки “чистого” прибутку приносить кожна гривня власного авансованого капіталу.

Інший економічний зміст має показник рентабельність продукції:

Прп Црп - Срп

Rп = -------- х 100 або ------------------- х 100

Срп Срп

де Прп – прибуток від реалізації продукції;

Срп – поточні витрати на виробництво (собівартість) реалізованої продукції;

Цпр – ціна продукції.

На відміну від ресурсних показників рентабельності рентабельність продукції характеризує прибутковість поточних витрат, вигідність для підприємства виробництва певного виду продукції (тому він називається витратним показником рентабельності).

Основними факторами зростання рентабельності продукції є зниження витрат на виробництво, а також підвищення оптових або інших відпускних цін.

У економічному аналізі досить широкого застосування набув показник рентабельності продажу:

Прп

Rпр = ------- х 100

Врп

де Врп – виручка від реалізації продукції (без ПДВ, акцизного збору)

Він показує, скільки прибутку припадає на одну гривню реалізованої продукції.

Резерви збільшення суми прибутку визначаються по кожному виду товарної продукції. Основними їх джерелами є збільшення обсягу реалізації продукції, зменшення її собівартості, підвищення якості товарної продукції, реалізація її на більш вигідних риках збуту та ін.

Для визначення резервів росту прибутку по першому джерелу необхідно виявлений резерв росту обсягу реалізації продукції помножити на фактичний прибуток у розрахунку на одиницю продукції відповідного виду.

Резерви збільшення прибутку за рахунок зниження собівартості товарної продукції та послуг підраховуються : попередньо виявлений резерв зменшення собівартості кожного виду продукції х на можливий обсяг її продажу з урахуванням резервів його зростання.

Суттєвим резервом росту прибутку є поліпшення якості продукції. Він визначається : зміна питомої ваги кожного сорту множиться на відпускну ціну відповідного сорту, результати складаються і отриману зміну середньої ціни множимо на можливий обсяг реалізації продукції.

Наприкінці аналізу необхідно узагальнити всі виявлені резерви росту прибутку.

Основними джерелами резервів підвищення рівня рентабельності продажу є:

• збільшення суми прибутку від реалізації продукції

• зниження її собівартості.

Аналіз розподілу та використання прибутку підприємства.

Ефективність роботи підприємства значною мірою залежить від якості управлінських рішень, що стосуються використання одержаного прибутку. Приймаючи ці рішення, власники (менеджери) повинні всебічно зважити напрямки першочергових вкладень, фінансових ресурсів, виходячи з фінансового стану підприємства, рівня його матеріально-технічної бази, соціального розвитку колективу, можливостей прибуткового розміщення коштів на ринку цінних паперів, у грошово-кредитній сфері тощо.

Прибуток, що залишається після сплати податків, надходить у повне розпорядження підприємства.

Основні напрямки використання чистого прибутку:

• виробничо-технічний розвиток підприємства,

• соціальний розвиток,

• матеріальне заохочення (включаючи виплати дивідендів у акціонерних товариствах),

• інші витрати.

Завданнями аналізу використання прибутку є:

• оцінка виконання планових накреслень щодо структури та обсягів спрямування прибутку за відповідними напрямками і конкретними об’єктами фінансування,

• виявлення варіантів ефективнішого вкладення коштів,

• встановлення причин і шляхів ліквідації непродуктивних витрат за рахунок чистого прибутку.

У фінансовій політиці підприємства важливе місце займає розподіл і використання одержуваного прибутку як основного джерела фінансуван­ня інвестиційних потреб і задоволення економічних інтересів влас­ників (інвесторів).

Відповідно до принципових (головних) напрямків використання прибуток можна розділити на дві частини:

1. прибуток, що спрямовується за межі підприємства у вигляді виплат власникам корпоративних прав, персоналу підприємства за результатами роботи (як заохочувальний захід), на соціальну підтримку тощо (розподілений прибуток);

2. прибуток, що залишається на підприємстві і є фінансовим джерелом його розвитку (нерозподілений прибуток).

Останній спрямовується на створення резервного та інвестиційного фондів. Резервний фонд є фінансовим компенсатором можливих відхилень від нормального обороту коштів або джерелом покриття додаткової потреби в них. Його формування є обов’язковим для господарських товариств, орендних підприємств, кооперативів.

Цю загальну схему розподілу прибутку можна конкретизувати стосовно підприємств із різними організаційно-правовими форма­ми. Це стосується насамперед акціонерних товариств (підприємств). Як відомо, власники акцій одержують частину корпоративного прибутку у вигляді дивідендів (доходу інвесторів на вкладений капітал). Щодо акціонерного підприємства дивіденди можна розглядати як плату за залучений від продажу акцій капітал.

Розподіл прибутку на виплату дивідендів та інвестування є фінансовою проблемою, яка істотно та неоднозначно впливає на фінансову стабільність і перспективи розвитку підприємства. Спрямування достатньої суми прибутку на виплату дивідендів і високий рівень таких збільшують попит на акції та підвищують їхній ринковий курс. Водночас обмежується власне джерело фінансування, ускладнюється розв’язання завдань перспективного розвитку підприємства.

Зрозуміло, що низький рівень дивідендів призводить до проти­лежних наслідків. З урахуванням цих обставин акціонерне товари­ство (підприємство) мусить вибирати таку дивідендну політику, яка відповідала б конкретним умовам його діяльності.

Основними варіантами дивідендної політики можуть бути:

1. ви­плата постійного рівня дивідендів протягом кількох років;

2. ви­плата дивідендів зі щорічним певним зростанням;

3. спрямування на дивіденди встановленої (нормативної) частки чистого прибут­ку;

4. виплата дивідендів із залишку прибутку після фінансування інвестиційних потреб;

5. виплата дивідендів не грошима, а додат­ковим випуском акцій.

Кожний з цих варіантів має свої переваги й недоліки і застосовується, як правило, не постійно, а в межах певного перспективного періоду з урахуванням економічної кон’юнктури та фінансового стану підприємства.

Розподіляючи прибуток підприємства, величину дивіденду у відсотках (d) визначають за формулою

Пд

d = --------- х 100,

Кст

де Пд – частина прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, Кст – статутний капітал (фонд) підприємства.

Абсолютна сума дивідендів у розрахунку на одну акцію (D) відповідно становитиме

D = Пд / Nа,

де Nа — кількість акцій, що формує величину статутного капі­талу (кількість проданих акцій).

Частина прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, визначається відповідно до вибраного варіанта дивідендної полі­тики. Досвід зарубіжних корпорацій свідчить, що частка величини Пд у чистому прибутку коливається в межах ЗО—70%. Якщо вона менша за 30%, то виплати вважаються заниженими, а коли її віднос­ний розмір більший за 70% — завищеними.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ (для самоконтролю)

1. Назвіть основні задачі аналізу фінансових результатів діяльності підприємства.

2. Охарактеризуйте види прибутку підприємства.

3. Охарактеризуйте показники рентабельності.

4. Який відсоток прибутку сплачується в вигляді податку на прибуток?

5. Назвіть основні напрямки використання чистого прибутку.

6. Назвіть завдання аналізу використання прибутку.

7. Які існують резерви збільшення суми прибутку?

8. Які існують резерви збільшення рівня рентабельності продажу.