Пасиви балансу групуються по ступеню настання терміну їх оплати:

І. Найбільш термінові зобов’язання

П₁ = р.530 Ф - 1

ІІ. Короткотермінові пасиви

П₂ = р.620 – р.530 + р.430* + р.630* Ф - 1

* дані рядки входять до П₂ в тому випадку, коли суми, які плануються до виплати або отримання будуть здійснюватися протягом 12 місяців з дати балансу.

ІІІ. Довгострокові пасиви

П₃ = р.480 + р.430 + р.630 Ф - 1

ІV. Постійні (стійкі пасиви)

П₄ = р.380 Ф - 1

На основі розрахунків показників Л і П визначаємо наступні показники ліквідності:

1. Коефіцієнт загальної ліквідності:

Згідно світовим стандартам цей коефіцієнт повинен знаходитися в межах від 1 до 2.

2. Коефіцієнт термінової ліквідності:

Бажано, щоб значення цього коефіцієнту було близько до 1,5, але достатнім вважається значення 0,7 – 0,8.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності:

Оптимальне значення коефіцієнту 0,2 – 0,35 . Даний коефіцієнт визначає, скільки грошових коштів, які є на балансі підприємства, приходяться на 1 грн. короткострокових зобов’язань.

Коефіцієнти порівнюються визначенням їх збільшення або зменшення в порівнянні з оптимальними.

Фінансовий стан підприємства характеризується також наступними показниками:

1. Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії)

Чим вище значення даного коефіцієнту, тим підприємство більш незалежне від зовнішніх кредиторів. Критичні значення цього коефіцієнту – 0,5.

2. Коефіцієнт фінансового ризику

Даний коефіцієнт показує скільки грн. запозичених коштів приходиться на 1 грн. власного капіталу. Критичне значення коефіцієнту = 1, оптимальне значення ≤ 0,5.

3. Коефіцієнт маневрування власного капіталу

Визначення типу фінансової стійкості підприємства.

Розрізняють 4 типи фінансової стійкості підприємства:

І. абсолютна фінансова стійкість;

ІІ. нормальна фінансова стійкість;

ІІІ. нестійкий фінансовий стан;

ІV. кризовий фінансовий стан.

Для визначення типу фінансової стійкості розраховують наступні показники:

1. власні оборотні кошти

К_вл = р.380 – р.080 Ф - 1

2. власні оборотні кошти і довгострокові позикові джерела формування запасів

К_вл.дз = р.380 – р.080 + р.480 Ф - 1

3. загальна величина основних джерел формування запасів

К_з = р.380 – р.080 + р.480 + р. 500 Ф - 1

4. формула розрахунку вартості матеріальних оборотних коштів має вид:

М = р.100 + р.110 + р.120 + р.130 + р.140 Ф - 1

Цим показникам відповідають 3 показника забезпеченості запасів джерелами формування:

1. надлишок “+” або нестача “-“ власних оборотних коштів

Ф_вл = К_вл - М

2. надлишок або нестача власних оборотних коштів довгострокових джерел

Ф_вл.дз = К_вл.дз - М

3. надлишок або нестача загальної величини основних джерел формування запасів

Ф_з = К_з - М

Розраховані величини Ф можуть бути з “+” або з “-“.

Якщо Ф ≥ 0, позначаємо її значком “1”.

Якщо Ф < , позначаємо її “0.

Таким чином S(Ф) може мати вид:

S(Ф) = 1, 1, 1;

0, 1, 1;

0, 0, 1;

0, 0, 0.

Якщо S(Ф) 1,1,1, то підприємство має абсолютну фінансову стійкість. Такий тип характеризується тим, що всі запаси підприємства покриваються власними оборотними коштами, тобто підприємство не залежить від зовнішніх кредиторів. Цей тип є ідеальним і тому зустрічається дуже рідко.

Якщо S(Ф) 0,1,1, то підприємство має нормальну фінансову стійкість. Цей тип характеризується тим, що для покриття своїх запасів, окрім власних оборотних коштів. використовуються також довгострокові позикові кошти. З точки зору фінансового менеджменту такий тип фінансової стійкості є оптимальним.

Якщо S(Ф) 0,0,1, то підприємство має нестійкий фінансовий стан, який характеризується тим, що для фінансування запасів підприємство використовує короткострокові кредити банків. Для поліпшення фінансового стану в даному випадку потрібно прискорити оборотність оборотних коштів, а також скоротити дебіторську заборгованість.

Якщо S(Ф) 0,0,0, то таке підприємство має кризовий фінансовий стан, тобто прострочено дебіторську і кредиторську заборгованість, а також кредити, не виплачені в зазначений термін. В такому випадку можна сказати, що підприємство знаходиться на межі банкрутства.

Типи фінансової стійкості визначаються на початок і кінець звітного періоду, порівнюються і на основі цього роблять висновки і приймають управлінські рішення.