- •Менеджмент
- •Одеса 2003
- •Тема 1. Сутність менеджменту, основні цілі, функції.
- •Тема 2. Механізми менеджменту.
- •Тема 3. Еволюція концепцій менеджменту.
- •Тема 4. Поняття та види управлінських рішень.
- •Інформація
- •Тема 5. Методи та моделі прийняття управлінських рішень
- •Тема 6. Стратегічне планування.
- •Тема 7. Методи та моделі планування в організації.
- •(Метод пакетного менеджменту).
- •Тема 8. Організація як функція управління.
- •Тема 9. Види та принципи будування організаційних структур.
- •Після виокремлення окремих підрозділів здійснюється наступний етап організаційного процесу.
- •Тема 10. Основні теорії мотивації.
- •Психологія і соціологія розглядають спонукання як поведінкове виявлення потреб, сконцентрованих на досягненні цілей.
- •Тема 11. Основні теорії мотивації.
- •Тема 12. Лідирування.
- •Тема 13. Стиль керівництва.
- •Тема 14. Комунікації.
- •1. Відкрита зона 2.Сліпа зона
- •3. Скрита зона 4.Невідома зона
- •Висока Низька
- •Тема 15. Управління групами.
Тема 14. Комунікації.
Питання 1. Процес комунікації.
У вузькому розумінні під комунікацією розуміється – це обмін ідеями, думками, почуттями між двома або більшою кількістю людей. Честер Бернард розглядав комунікацію як це засіб, за допомогою якого люди поєднується в організацію для досягнення загальної мети.
Слід мати на увазі, що сам факт обміну інформацією ще не є свідоцтвом комунікації тому, що інформація, яка передається може бути незрозумілою для того, хто її отримує. З цієї точки зору, в теорії управління під процесом комунікації розуміється процес обміну інформацією між двома або більшою кількістю людей, що забезпечує їх взаєморозуміння.
З визначення слідує, що для здійснення процесу комунікації необхідні 4 умови (рис.2):
наявність мінімум двох чоловік: відправника – особи, яка генерує інформацію, що передбачена для передачі; отримувача – особи, для якої передбачена інформація, що передається;
наявності повідомлення, тобто закодованої за допомогою будь-яких символів інформації, що передбачена для передачі;
наявності каналу комунікації, тобто засобу за допомогою якого буде передано інформацію;
наявності зворотнього зв’язку, тобто передачі назад відправнику
В процесі комунікації можливо виділити слідуючи етапи:
формування концепції обміну інформацією;
кодування і вибір каналу;
передача повідомлення через канал;
декодування;
усвідомлення змісту ідеї відправника;
зворотній зв’язок.
Питання 2. Міжособові та організаційні комунікації.
Для характеристики процесів комунікації між двома або більшою кількістю людей використовується термін міжособові комунікації, під яким розуміється обмін інформацією з іншою особою. Для характеристики процесів комунікації в рамках організації використовують термін – організаційні комунікації. .
Визначають наступні види міжособових комунікацій:
письмова комунікація
усна комунікація
комунікація з підтекстом
Теорія економіки підприємства все частіше під комунікацією розуміє корпоративну комунікацію. Корпоративна комунікація – системно скомбіноване використання всіх комунікаційних засобів.
Формальні і неформальні комунікації.
За характером направленості розрізняють наступні типи організаційних комунікацій:
міжрівневі;
горизонтальні або бокові;
діагональні.
В рамках міжрівневих комунікацій виділяють: низхідні і висхідні.
Питання 3. Управління комунікаційними процесами.
Управління комунікаційними процесами в організації включає:
пошук та визначення перешкод на шляху ефективної комунікації;
розробку і реалізацію способів ліквідації цих перешкод і підвищення ефективності комунікаційних процесів.
Існує багато факторів, що перешкоджають здійсненню ефективної комунікації, основними з яких є:
Фільтрація
Вибіркове сприйняття
Семантичні бар’єри
Поганий зворотній зв’язок
Культурні відмінності між відправником і отримувачем в процесі обміну інформацією
Інформаційні перевантаження.
Для підвищення ефективності комунікації менеджер повинен вирішити дві проблеми:
він повинен вдосконалити свої повідомлення;
він повинен вдосконалювати механізм розуміння того, що інші намагаються передати йому в процесі комунікації.
Методами, що допомагають вирішувати ці проблеми є:
Регулювання інформаційних потоків.
Встановлення гарного зворотнього зв’язку на основі:
формування питань до слухача по ходу свого повідомлення;
повторення всього або частини повідомлення;
подання інформації у різних варіантах.
Використання емпатії. Емпатія – це спроможність поставити себе на місце співбесідника, врахування його відчуттів. особливостей характеру і т.і.
Заохочення взаємної довіри.
Спрощення мови повідомлення.
Розвиток здібностей ефективно слухати.
Стиль і стратегія міжособових комунікацій.
Під стилем міжособових комунікацій розуміється манера поведінки однієї особи в процесі обміну інформацією з другою особою. Ця манера залежить в основному від ступеню досвідченості як однієї, так другої сторони про інформацію, яка виступає предметом обміну (викладач-студент, викладач-викладач). Різні комбінації досвідченості недосвідченості відправника та отримувача про інформацію для комунікації наведені у матриці, що носить назву “вікно Джохарі”. У цьому вікні ідентифіковані 4 поля, в кожному з яких формується відповідний стиль міжособових комунікацій.