3. Туристичні ресурси Подільських Товтр

Подільські Товтри перетинають хвилясту рівнину Подільського плато з північного заходу на південний схід через міста Збараж, Скалат, Гримайлів, Кам'янець-Подільський аж до Молдавії. Горбисте товтрове пасмо має різну ширину: від двох-трьох до п'ятнадцяти-двадцяти п'яти кілометрів і довжину понад 250 кілометрів. Середня висота головного товтрового валу триста-чотириста метрів над рівнем моря.

За густі ліси-бори, за уквітчані сонячні галявини, за напоєні медом і росами трави в народі ці гори назвали Медоборами

На вершинах Медоборських гряд і горбів видніються мальовничі скелі, кам'яні поля. Місцями у вапняках розвинені карстові форми рельєфу (карри, гроти, ніші, колодязі), що жадібно поглинають дощові і талі води. В таких місцях рослинність бідна. Зате біля підніжжя горбів, де підземні води рясними джерелами виходять на поверхню, буяє багата і різнобарвна рослинність.

Серед рослинного розмаїття Подільських Товтрів є ряд рідкісних видів. Наприклад, таких як легендерна „неопалима купина" - ясенець білий. У теплі сонячні дні квіти цих рослин виділяють багато ефірних масел, які на мить спалахують при піднесенні сірника. Сам же ясенець при цьому залишається неушкодженим, що й дало цій цінній лікарській рослині народну назву „неопалима купина".

Окремі ділянки Подільських Товтрів взято під охорону як важливі ботаніко-геологічні пам'ятки природи, а на найбільш цінній з них, від села Вікно до Збруча у 1990 році створено Медоборський державний заповідник.

Медобори - чарівний край подільської землі, оповитий легендами, переказами про сиву давнину, про героїчні події минулого. Тут знаходять сліди поселень людини кам'яної доби і місця словянських городищ, тут були столиці руських удільних князівств і укріплені замки родовитих магнатів.

У 1848 році в Збручі недалеко від села Личківці було знайдено скульптурне зображення чотиригранну фігуру-стовп із сірого вапняку висотою 2,67 метра, давньослов'нського бога Святовида. Припускають, що на найвищій у цьому районі Медоборів горі Богут, висотою 414 метрів, в дохристиянські часи знаходилося святилище на якому і стояла ця фігура.

Збаразькі Товтри

Товтровий кряж бере свій початок біля Підкаменя, що на Львівщині, на одній з найбільш підвищених ділянок Подільської височини, у місці, де пролягає вододіл басейнів Дніпра-Славутича та Дністра, де із зелених затишних левад випливають холодними джерелами Іква, Стир, Серет, Горинь.

Товтри це унікальна геолого-ботанічна пам'ятка минулого, подібної якій немає у всій Європі. Бо тільки тут зносяться до неба гори-стрімчаки, породжені в глибинах прадавнього Сарматського моря. Протягом сотень тисяч років у теплих мілководних товщах якого існували і відмирали гігантські колонії коралів, водорості, моховики, молюски та безліч інших морських організмів, їх рештки, разом з дрібними частинками гірських порід, поступово відкладалися, нашаровувалися вздовж узбережжя древнього моря, утворивши на протязі кількох сотень кілометрів величезний коралово-рифовий бар'єр, який після відступу моря перетворився в довгу гряду вапнякових гір.

Біля села Дзвиняча Збаразького району знаходиться яр Жаб'як. Це своєрідний природний музей, в якому зосереджена велика кількість унікальних геологічних експонатів. Яр на кілька десятків метрів врізається в товщу гірських порід, оголюючи верстви віком 15-20 мільйонів років. В них захоронені численні рештки рослинних і тваринних організмів винятково доброї збереженості. Тут є найбільші на Поділлі скам'янілі стовбури дерев, і верстви бурого вугілля з добре вираженими рештками рослин. У більш пізніх відкладеннях знайдено бивні і зуби мамонтів і крем'яні знаряддя праці. За багатством видового складу викопних організмів і їх збереженістю яр не має собі рі вних серед подібних пам'яток.

Поблизу села Залужжя у підніжжі зелених Товтрових пагорбів розміщена цікава пам'ятка природи - печера "Довбушева". Попрощавшись на деякий час з сонцем можна зайти під холодні склепіння підземелля. Моторошна тиша зрідка порушується -Інше ударами важких краплин, що зриваються з чорної икритої кіптявою стелі. Дві галереї печери, заввишки 4-> метрів і загальною протяжністю до тридцяти метрів, закладені в надрах гори.

Місто Збараж

На мальовничій Подільській височині, де Товтровий кряж перетинає невелика річка Гнізна, лежить давнє місто Збараж районний центр Тернопільської області .Збараж гарний кожної пори року: зимою він приваблює спортсменів захоплюючими лижними трасами, весною і влітку потопає в зелені, річка і озера дихають свіжою прохолодою, восени радує щедрими врожаями полів і садів. Територія, на якій розташований Збараж, ще в сиву давнину приваблювала людину. Тут було слов'янське поселення епохи Київської Русі. Перша письмова згадка про Збараж датується 1205-1211 роками. Тогочасні літописи говорять про Збараж як центр волості Галицько-Волинського князівства. Але найбільш яскраві сторінки історії Збаражчини пов'язані з Визвольню війною українського народу 1648-1654 років.

Відразу за селом Залужжя, на березі річки Гнізни навпроти Старозбаразької фортеці піднімається стрімка гора, яку називають Бабиною. Кажуть, що тут колись було поганське капище з кам'яним ідолом бабою, а потім було збудовано церкву, що з'єднувалася з фортецею шкіряним мостом. Зовсім поряд, в урочищі з однойменною назвою Бабина гора, виявлено залишки давньоруського городища ІХ-ХІ1І століть, оточеного колись валами і ровами.

Село Чернихів розташоване у місцях багатих на рибу: короп, білий амур, товстолобик, карась, плотва та інші. А при воді, в зелених нетрях, виводиться безліч болотних та водоплавних птахів.

Село Вікно

Поряд з товтровими горами Гостра скеля, Любовня, Лебедиха, Ципель, Довга розкинулось село Вікно. Перші письмові згадки про нього датуються 1464 роком. Свою назву воно отримало від унікальних озер-вікнин, утворених підземними водами, що в кількох місцях прорвалися назовні могутніми джерелами. Вони не замерзають навіть у найлютіші морози. Чимало легенд та переказів виникло навколо цих незвичайних природних пам'яток.

На відстані 1 кілометра від села, на схилі Товтрової гряди відслонюються мальовничі скелі сарматських рифових вапняків, які називаються скелями Франка в честь перебування тут на початку 1880-х років І.Я.Франка. Вершини і підніжжя скель покриті багатою рослинністю, серед якої зустрічається багато рідкісних видів. Селище Гримайлів

За чотири кілометри від Вікна по трасі Сатанів-Скалат лежить древнє селище Гримайлів. У його зовнішньому вигляді сусідують сучасність і патріальхальна старовина. Окраса Гримайлова його парк. Колись у ньому стояв великий палац, але під час війни він був зруйнований. Парк зберігся краще. Столітні дуби, липи, клени творять могутніми кронами суцільний дах. Недалеко від парку, при самій дорозі, стоїть викладений із медоборського каменю пам'ятник „Дерево Міцкевича", споруджений у сторічний ювілей великого польського поета.