Лабораторна робота 1

Побудова умовних графічних зображень елементів у відповідності до вимог державних стандартів

Мета: Набути навичок використання різних способів побудови умовних графічних зображень елементів цифрової техніки у відповідності до вимог державних стандартів та навчитися використовувати набуті навички при роботі з електричними схемами.

Теоретичні відомості

Загальна структура УГЗ елемента цифрової техніки.

Елемент цифрової техніки (далі елемент) — цифрова або мікропроцесорна мікросхема, її елемент або компонент. До елементів цифрової техніки умовно відносять елементи, які не використовуються для обробки дискретних сигналів, проте застосовуються в логічних ланцюгах (наприклад, конденсатор, резистор, генератор і т.д.).

Для побудови умовних графічних зображень (УГЗ) використовують символи "0" і "1" для ідентифікації двох логічних станів "логічного нуля" і "логічної одиниці" (ГОСТ 2.743-91 "Позначення умовні графічні в схемах. Елементи цифрової техніки").

В даній лабораторній роботі розглядаються прийоми побудови УГЗ елементів, що випускаються в інтегральному виконанні (у вигляді мікросхем).

Умовне графічне зображення інтегрального елемента цифрової техніки має форму прямокутника, до якого підводять лінії виводів. Він може містити три поля: основне і два додаткових, які розміщують ліворуч і праворуч від основного (рис. 1.1). До бокових границь УГЗ елемента підводять лінії, які відображують виводи елемента.

Рисунок 1.1 – Загальне УГЗ елемента.

Окрім основного і додаткового полів, УГЗ елемента може містити також контур загального блоку управління і контур загального вихідного елемента.

Допуски на склад полів угз елемента

УГЗ може складатися з основного поля і двох додаткових полів (рис. 1.2, а), або з основного поля і одного додаткового, яке розміщують ліворуч (рис. 1.2, б) або праворуч від основного (рис. 1.2, в), а також тільки з основного поля (рис. 1.2, г).

Рисунок 1.2 – УГЗ елементів з різною кількістю полів: а - УГЗ з основним і двома додатковими полями; б - УГЗ з основним полем і одним (лівим) додатковим полем; в - УГЗ з основним полем і одним (правим) додатковим полем; г - УГЗ тільки з основним полем.

Як правило, додаткові поля в УГЗ елемента не наводяться, якщо призначення виводів, що підводяться до УГЗ з відповідної сторони, однозначно визначається функцією елемента. Наявність основного поля на УГЗ інтегральних елементів є обов’язковою.

Допускається додаткові поля розділяти на зони, відокремлювані горизонтальною лінією (рис. 1.3). Такий розподіл використовується для відокремлення груп виводів, які характеризуються спільним функціональним призначенням або особливостями організації, що відрізняють їх від інших виводів.

Рисунок 1.3 – УГЗ елемента з розбиттям додаткового (лівого) поля на зони.

Основні і додаткові поля можна не відділяти лініями (рис. 1.4, а, б, в) або відділяти на них лініями лише окремі зони на полях (рис. 1.4, г). При цьому відстань між буквеними, цифровими або буквено-цифровими позначеннями, розміщеними на полях, визначають однозначністю розуміння кожного позначення. Для позначень, розміщених в одному рядку, відстань повинна бути не менше двох букв (цифр, знаків), якими виконані ці позначення.

Рисунок 1.4 – УГЗ елементів з додатковими полями, що не відділяються від основного повністю або частково: а - УГЗ з основним полем і одним (лівим) додатковим полем; б - УГЗ з основним полем і одним (правим) додатковим полем; в - УГЗ з основним і двома додатковими полями; г - УГЗ з основним і двома додатковими полями, на одному з яких (лівому) відділяється зона керуючих сигналів.

Недоліком УГЗ елементів з додатковими полями, що не відділяються від основного, є зменшення наочності розподілу полів, тому такий варіант побудови УГЗ елементів при вирішенні завдань лабораторної роботи використовувати не рекомендується.