4. Мовна картина світу у дзеркалі фразеології.
Фразеологія будь-якої мови – це найцінніший лінгвістичний спадок, у якому відображається знання світу, національна культура, звичаї та вірування народу, що спілкується цією мовою. Фразеологія як «дзеркало душі народу» найдетальніше віддзеркалює універсальні та самобутні риси цієї душі на тлі зіставлення з іншими «душами», що уможливлює детальніше вивчення такого недослідженого феномену, як етнокультурна свідомість, котра утворює центральну ланку в ланцюжку мова-культура тієї чи іншої лінгвоспільноти.
Відзначаючи кумулятивну роль мови, її своєрідну пам'ять, науковці підкреслюють, що тільки еталонне та стереотипне в досвіді народу, пов'язане з його культурними традиціями, загальнозрозуміле для носіїв мови, може бути основою для усталених виразів.
Серед мовознавців поки що немає єдиної думки, які мовні утворення слід зараховувати до фразеологізмів. Услід за В.Д. Ужченком, під фразеологізмом ми розуміємо відтворюване, цілісне за значенням, стійке за складом та структурою словосполучення. За Ф. Буслаєвим, фразеологічні одиниці – це своєрідні мікросвіти, вони містять і моральний закон, і здоровий глузд, виражені в короткому вислові, які заповідали предки для керівництва потомкам. [] Фразеологія – це та сфера мовної діяльності, де, з одного боку, в мовних факторах відбиваються етнопсихологічні особливості соціуму, а з другого – чітко простежується вплив мови на формування його менталітету.
Саме тому вивчення фразеологічних одиниць є необхідною складовою частиною дослідження лінгвоментальності певного народу, адже стійкі звороти відбивають досвід, накопичений протягом тисячоліть, та маніфестують концептуальний шар свідомості народу. Дослідження концептів, ключових для відповідної культури, передбачає розгляд фразеологічних одиниць як вміщення концептуальної інформації.
Реалії об’єктивної дійсності, що репрезентуються у фразеологічних одиницях, належать, головним чином, не самій реальній дійсності, а духовному світу людини, її інтелектуально – емпіричному відображенню об’єктивної реальності. Тому кожен раз, коли ми маємо справу з внутрішнім світом людини, мова стає найбільш надійним провідником у цей світ, тому що закріплює досвід інтроспекції десятків поколінь протягом багатьох тисяч років. []
О.О. Селіванова зазначає, що семіотична природа фразеологізмів має двобічну спрямованість: з одного боку, вони займають певне місце в мовній системі, демонструючи наявність власної парадигматики і синтагматики, з іншого – «занурені в комунікативний простір, інтенційно вилучаються із свідомості мовців у мовленнєвому процесі і налаштовані на етнокультурну інтерпретанту » []
У лінгвокультурології загальновизнаними є твердження про те, що фразеологічний склад є мовним засобом, який втілює культурні концепти, оскільки в образній мові фразеологічного значення відображається менталітет народу.
Поняття національної лінгвокультури містить широке коло мовних явищ, пов'язаних з ідеєю про внутрішню форму мови і втілення в ній духу народу. Найбільш яскраво національно-культурну самобутність відображає фразелогічний склад мови. Національно – культурна семантика найбільш яскраво проявляється у тих одиницях мови, які безпосередньо і прямо відображають позамовну дійсність, називають предмети і явища оточуючої дійсності, а тому фразеологізми з яскраво вираженою національно-культурною семантикою є невід'ємною частиною і одним із засобів формування мовної картини світу для певного етносу - носія мови. Нагадаймо, що мовна картина світу – це сукупність уявлень народу про дійсність на певному етапі розвитку народу, зафіксованих у мовних одиницях.
Необхідно також зазначити, що фразеологічні одиниці репрезентують, на відміну від лексичних, не картину світу, а лише окремі її фрагменти, особливо важливі, актуальні, значимі для носіїв мови. Вони доповнюють картину світу, створювану лексичними одиницями.
Національно – специфічні фразеологізми, як правило, мають внутрішню мотивацію, яка базується на поняттях оточуючого середовища, традиціях, побуті. Порівняймо: укр.: лити воду на млин кого, ложка дьогтю в бочці меду, дерти три шкури, лягати разом з курми, меле, як порожній (пустий) млин; англ.: dress up the window, drop in the bucket; нім.: der alte Herr – колишній член студентської корпорації, випускник університету; der blaue Brief - лист неприємного змісту: 1) офіційне повідомлення про звільнення; 2) лист батькам зі школи про погану поведінку або неуспішність учня.
Останні приклади, що стосуються німецької мови, відбивають національну культуру нерозчленовано, комплексно, тобто своїм ідіоматичним значенням. []
У прямому значенні сукупного словесного комплексу зберігається національно – специфічна ситуація, оповідання про старі звички, образ життя народу: рос. собака зарыта, перемывать косточки, нім. Bei jemandem in der Kreide stehen – заборгувати кому – небудь, выд звички трактирникыв записувати борги крейдою на спеціальній дошці.
Національна своєрідність може проявлятися у фразеологічних одиницях, образи яких взяті з рослинного та тваринного світу. Самі поняття отримують у різних мовах різну культурно-історичну конотацію. Укр. співає як соловей, французькою буквально співає як малинівка, нім. ein alter Hase - «старий заєць» - досвідчений, той, хто добре знає свою справу, а в російській мові заєць – лякливий, полохливий, боязкий. Натомість у значенні ein alter Hase еквівалентами виступають стреляный воробей (рос.) та old bird (англ.)
Якщо паралельно розглянути декілька прикладів фразеологізмів - еквівалентів, зіставляючи 4 мови (українську, російську, англійську, німецьку), то можна побачити, що існують фразеологізми, які в різних мовах передають одне й те саме метамовне явище, але не містять у собі спільних фоновий знань. Репрезентовані нижче паралелі свідчать про те, що свідомість народів, які розмовляють різними мовами, відбиває світ по-своєму. Хоча критерії оцінювання різняться й актуалізується своя етнокультурна семантика, все ж таки прагматична інформація збігається, про що свідчить можливість закамуфлювати їх в єдиному дескрипторі:
Розкошувати, жити в достатку, укр. купатися як сир у маслі
безтурботно. рос. кататься как сыр в масле
нім. Wie Gott in Frankkreich leben
wie die Made in Speck leben
to eat the bread of luxury
to live in a bed of roses
to be in clover
to live like a fighting cock
Зіставивши приклади, можна з'ясувати, що національні фразеологізми передають щось типове, характерне в культурі, побуті, традиціях народу, відтворюють національний колорит, національну ментальність. Зіставний аналіз фразеологічного масиву чотирьох мов свідчить, що фразеологічні одиниці, маючи свою національно – конотативну специфіку, транспонуються на різні мови, відбиваючи почуття, думки, інтелектуальну й емоційну сфери людського світосприйняття в цілому. Це пояснюється тим, що фразеологізми є роздільно оформленими мовними одиницями, компоненти яких характеризуються певним чи то частковим семантичним перетворенням. Нова семантична структура, що виникає внаслідок цього, значно більшою мірою залежить від екстралінгвістичних факторів, ніж семантика окремого слова, що багато в чому визначає специфіку фразеологічних одиниць, яка найбільш повно відображає самобутність побуту певного народу.
Цілком зрозуміло, що будь – який фрагмент картини світу у більшості випадків може бути вираженим не обов’язково фразеологічними засобами, але при відображенні дійсності у процесі фразеотворення забезпечується номінативна інтенція, спрямована на збереження в номінації влучності, яскравості, а також оцінки позначувального, як раціональної, так і емоційної. Таким чином, фразеологізм восповнює дефіцит інформації при відображення дійсності і, крім того, передає оцінку цієї інформації суб’єктом відображення.
Як зазначає В.М. Телія, «передачу інформації ідіома виконує економними «зжатими» засобами, виражаючи у внутрішній формі характерні риси деякої ситуації, закріпленої в мовній свідомості носія даної мови, ситуації, що виникає у вигляді образа при вимові звукової оболонки ідіоми». У цьому контексті фразеологізм сприймається саме як словосполучення, що первісно усвідомлювалося у прямому значенні, а згодом семантика цієї одиниці трансформується у своєрідну метафору, яка несе в собі новий зміст. Наприклад, укр..: розбити глечика (глека, горщик, макітру) – означає розірвати, порушити дружні стосунки, посваритися; англ..: not to cry over spilt milk – не жаліти втрачене.
Тому фразеологія, особливо народно – побутова, містить такий кортеж позамовних чинників, які можна зрозуміти завдяки знанню:
Місцевих реалій (to carry coals to Newcastle – чинити щось безглузде, недоцільне. Ньюкасл є центром англійської вугільної промисловості. Порівняймо: рос. ехать в Тулу со своим самоваром; укр: в ліс дрова возити, решетом воду носити) [];
According to Cocker – «за Кокером» - правильно. Точно, за всіма правилами (Cocker – автор англійського підручника з арифметики. Широко вживаного в 17 столітті. ) Порівняймо: нім.: nach Adam Riese - абсолютно правильно; за імям автора популярного підручника з арифметики німецькою;
Загальнолюдських уявлень, еталоннів (after a Christmas comes a Lent, пор.: не все котові Масниця ) []
Історії та походження фразеологічної одиниці : after us the deluge – після нас хоч потоп; даний вираз приписують пані Дюбаррі, яка начебто вжила його, спілкуючися з Людовіком 15. []
Контрастивні дослідження фразеологізмів у даному контексті мають справу з описом переважно «прихованих» у наївній картині світу слідів взаємодії мови та культури. Етнолінгвістичні та лінгвокультурологічні напрямки намагаються розкрити засоби і способи проникнення «мови культури» у фразеологічні знаки природної мови і форми презентації ними культурно-значущої інформації.
Фразеологізми посідають особливе місце серед інших знаків мовної системи саме тому, що вони є наслідком потреби у виражальних засобах комунікації – вербальному вираженні почуттів, емоційних оцінок, засобів емоційного впливу, влучних характеристик людини, предметів, явищ. Завдяки компресії суспільного досвіду у фразеологізмах найбільш яскраво проявляється національно-культурна специфіка мови, її зв'язок з матеріальним та духовним життям народу.
Порівняння національно - або етномаркованих фразеологічних одиниць дозволяє робити висновки про розходження у системі ціннісних настанов соціумів, які виявляються у конотаціях, у значимості та семантичній навантаженості того чи іншого символу. Так як фразеологічні одиниці є мовними універсалі ями та водночас відображають реалії життя, то можна припустити, що в будь – якій мові існують фраземи, до складу яких входять назви кольорів. Будучи складовою частиною, колір емоційно забарвлює образність в мовленні, створюючи яскраві зорові образи з сухих абстракцій, що робить мовлення барвистим, соковитим, емоційно насиченим.
У такій іпостасі ми можемо розглядати зіставний аналіз фразеологічних одиниць з колірним компонентом як можливість доторкнутися до скарбниці історичного досвіду різних народів ( у нашому випадку носіїв української та англійської мов), а також простежити певні когнітивні закономірності.
1 Третя фаза варіативна. Тут однаково ймовірна поява позначення або для зеленого або тільки для жовтого кольору. Абстрактного рівня вони досягають лише на четвертій стадії.
2 Хрестоматійним став приклад Б. Уорфа про наявність різних слів на позначення снігу в ескімоській мові: сніг, що падає; талий сніг; сніг, принесений вітром; сніг, який летить; сніг на землі; сніг згущений, подібний до льоду [382, с. 174].