- •1.1. Вступ:
- •1.2.Обчислення геодезичних і прямокутних координат вершин заданої рамки трапеції
- •1.3. Обчислення прямокутних координат вершин рамки трапеції масштабу 1:10000 з номенклатурою м-35-109-б-б-4
- •Обчислення прямокутних координат кутів рамок трапецій масштабу 1:5 000 із номенклатурами м-35-109(47,48,63,64).
- •Масштабу 1:5 000 з номенклатурами м-35-109(47,48,63,64) їх розміри та площі.
- •1.3. Фізико - географічний опис району робіт
- •1.4 Економічна характеристика району
- •1.5. Топо-геодезична вивченість району робіт
- •Графічно-розрахункова частина курсової роботи Технічна й розрахункова частини роботи
- •2.1 Геодезична основа
- •2.2Проектування планово висотних опознаків
- •2.3. Проектування ходу світловіддалемірної полігонометрії
- •Вимоги інструкції до інженерної полігонометрії
- •2.4 Загальна характеристика й основні параметри запроектованого
- •2.5 Розрахункова частина полігонометричного ходу
- •2.6 Розрахунок точності світловіддалемірних вимірювань
- •2.7 Розрахунок точності кутових вимірювань
- •2.8 Розрахунок точності визначення висот пунктів полігонометричного ходу
- •2.9 Проект прив’язки планово-висотних опознаків
- •Розрахунок точності визначення положення опв-12,11,9 прив’язаний полігонометричним ходом 2 розряду.
- •Розрахунок точності визначення положення опв-7,10, прив’язаних теодолітним ходом .
- •Розрахунок точності визначення положення опв-18,14,15 прив’язаний полігонометричним ходом 1 розряду.
- •Розрахунок точності визначення положення опв-3 прив’язаний оберненою засічкою.
- •Розрахунок точності визначення положення опв-8 прив’язаний прямою засічкою.
- •3. Методика та організація робіт на об’єкті
- •Рекомендації, щодо виконання запректованих робіт
- •7. Кошторис
- •Ц ентри закладання
- •8. Література
2.6 Розрахунок точності світловіддалемірних вимірювань
Похибка має випадковий характер і обчислюється за формулою
Похибка приведення лінії до горизонту:
Де перевищення між кінцями ліній; - середня квадратична похибка перевищення. Для найкоротшої сторони із найбільшим перевищенням (визначається на карті) запроектованого ходу
Висновок: похибкою приведення лінії до горизонту можна нехтувати й прийняти що .
Розглянемо допуски (при імовірності ) на окремі джерела похибок випадкового і систематичного характеру при вимірюванні сторони ходу за формулами
Похибка різниці фаз випадкова й розрахункова величина її впливу становить 5,6мм. Саму похибку розрахуємо за формулою:
Де кількість градусів у радіані похибка залежить від кількості прийомів рівня сигналу тощо. Але від кількості прийомів залежить і похибка . Їх спільний вплив становить.
а допустимий розмах у прийомах під час вимірювання сторін ходу можна визначити за формулою
Висновок: Різниця виміряних значень між прийомами дозволяється 62,868мм.
Похибка Δk приладової поправки світловіддалеміра діє в полігонометричному ході як систематична і залежить від методики й точності визначення приладової поправки на взірцевому базисі, від стабільності роботи вузлів світловіддалеміра тощо. Отриманий допуск Δk = 3,0 мм досить жорсткий, тому для послаблення цього джерела помилок еталонування приладу треба виконувати на багатоцентровому взірцевому базисі 2 розряду.
Циклічна похибка фазометра mg може бути випадковою і систематичною. Фактично mg= 1-3 мм, тому допуск 4.0 мм легко витримується.
Похибка mc центрування й редукції світловіддалеміра і відбивача має випадковий характер, томе що діє розрахований допуск - 4,0 мм.
Похибка Δf основної модулюючої частоти в полігонометричному ході як систематична й викликана зміною частоти з часом. Вона залежить від довжини лінії і розраховуються за формулою:
Для запроектованого ходу при , , отримаємо допуск
Висновок: для врахування треба своєчасно еталонувати світловіддалемір або при порушенні допуску вводити поправки
Похибка mv визначення робочої швидкості світла переважно випадкова й незначна для вимірювання сторін полігонометрії 4 класу, 1 і 2 розрядів.
2.7 Розрахунок точності кутових вимірювань
Основними похибками кутових вимірювань є:
а) похибка редукції
б) похибка центрування
в) похибки приладу
г) похибка власне вимірювання
д) похибки впливу зовнішнього середовища
е) похибки вихідних даних
Вплив окремих джерел похибок випадкового й систематичного характеру для ймовірності можна розрахувати за формулами:
Для запроектованого ходу з параметрами , , , , ,
будемо мати:
Обчислимо допуски на окремі джерела похибок:
а) Похибку редукції візирної цілі визначимо за формулою:
для отримаємо
б) похибку за центрування теодоліта одержуємо за формулою:
Для дістанемо
Висновок: таку точність забезпечують оптичні центрири. Згідно з інструкцією прилади необхідно центрувати з точністю 1мм.
в) Похибка приладу істотно зменшуються раціональною методикою вимірювання кутів. Нахил “і” горизонтальної осі теодоліта не виключається методикою роботи і має випадковий характер.
г)Для похибки власне вимірювання кута розрахуємо кількість проийомів n вимірювання кута способом кругових прийомів за формулою:
(29)
де mвіз – похибка візування (mвіз= ; V – збільшення зорової труби теодоліта); mвідл – похибка відлічування.
Для вимірювання кутів у запроектованому ході полігонометрії 4 класу застосуємо теодоліт Т-2, для якого mвіз= ; mвідл = 2.
Враховуючи mвип, отримаємо
прийоми.
Висновок: Інструкція допускає для полігонометрії 4 класу 6 прийомів (теодоліт 2Т2) і розмах вимірів у прийомах 6.0”
Зауважимо, що збільшення кількості прийомів зменшує тільки похибки відлічування та візування і не впливає на інші джерела похибок, ми будем виконувати 6 прийомів.
Розрахунок допустимого розмаху Rn,p в прийомах
Для даного випадку Р = 0,95; n=6; tn,p =4,03 тоді
д) Похибки впливу зовнішнього середовища спотворюють результати кутових вимірів. Джерелами такого впливу є горизонтальна рефракція, неоднорідність атмосфери, коливання зображень візирних цілей. Для їхнього послаблення, особливо рефракції, яка часто носить систематичний характер, кутові спостереження слід виконувати у сприятливих умовах, в періоди ранішніх та вечірніх виднот.
е) Похибки вихідних даних не спотворюють результати вимірювання кутів, але впливають на величину нев’язки ходу і тому приймаються до уваги в рорахунках точності, як джерело похибок.