Робочий час та час відпочинку

1. Трудові затрати працівника вимірюються:

а) за допомогою одиниці робочого часу як обов'язкової міри праці;

б) за допомогою робочого часу та норм інтенсивності праці;

в) за допомогою норм праці (норм виробітку, часу, обслуговування, чисельності).

2. Робочий час — це:

а) час, протягом якого працівник виконує роботу, визначену угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку;

б) час, протягом якого відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, організації й умов трудового договору працівник повинен виконувати трудові обов'язки, а також інші періоди часу, що відповідно до законів та інших нормативно-правових актів належать до робочого часу;

в) час, протягом якого відповідно до договору найму працівник зобов'язаний перебувати в організації у розпорядженні ро­ботодавця для виконання роботи;

д) період, протягом якого працівник перебуває у підпорядкуван­ні роботодавця.

3. Максимальна тривалість робочого часу визначається:

а) законом;

б) колективним договором;

в) угодою сторін трудового договору;

г) роботодавцем.

4. Тривалість робочого часу для працівника на підприємстві встановлюється:

а) локальними нормативно-правовими актами;

б) колективним договором;

в) угодою сторін трудового договору;

г) роботодавцем.

5. Норму робочого часу встановлює:

а) держава;

б) об'єднання роботодавців та об'єднання профспілкових органів;

в) сторони трудових правовідносин.

6. Встановлення меншої норми тривалості робочого часу в Україні допускається:

а) так, організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу при повній оплаті;

б) так, у країнах Європи встановлення норми робочого часу від 35 до 40 годин на тиждень при законодавчій нормі 40 годин на тиждень досить поширено;

в) ні, тривалість робочого часу в організаціях не може бути меншою 40 годин на тиждень.

7. Норма робочого часу встановлюється:

а) на добу;

б) на тиждень;

в) на місяць;

г) на рік.

8. Нормування робочого часу здійснюється:

а) з урахуванням конкретних умов праці;

б) вікових та інших особливостей працівника та інших факторів!

в) конкурентоспроможності продукції;

г) за бажанням працівника.

9. За трудовим законодавством України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати:

а) 40 годин на тиждень як при п'ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні;

б) 42 години на тиждень при шестиденному робочому тижні;

в) нормальна тривалість робочого часу в організаціях не може перевищувати 41 години на тиждень.

10. Облік фактично відпрацьованого кожним працівником часу веде:

а) роботодавець;

б) представники профспілкових органів;

в) безпосередньо працівники організації;

г) рада трудового колективу.

11. Норма тривалості робочого часу може бути збільшена:

а) не може бути збільшена;

б) у випадках, передбачених законодавством;

в) за угодою сторін.

12. Норма тривалості робочого часу при повній оплаті встановлюється:

а) з урахуванням умов праці;

б) з урахуванням віку та фізіологічних особливостей працівника;

в) за угодою сторін трудового договору;

г) з ініціативи профспілкових органів.

13. Скорочена тривалість робочого часу на підставі норм законодавства про працю не встановлена:

а) працівників з пониженою працездатністю;

б) на роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці;

в) для працівників, що працюють у нічний час;

г) для окремих категорій працівників напередодні неробочих, святкових днів.

14. Нормальна тривалість робочого часу повинна бути скорочена:

а) на 16 годин на тиждень – для працівників, які молодші шістнадцяти років;

б) для працівників, що є інвалідами, на одну годину на тиждень;

в) так, на дві години на тиждень — для працівників від шістнадцяти до вісімнадцяти років;

г) у всіх перелічених випадках.

15. Для працівників, зайнятих на роботах із шкідливими (небезпечними) умовами праці, тривалість робочого часу встановлюється:

а) не більше як 36 годин на тиждень;

б) не більше 30 годин на тиждень;

в) не більше 24 годин на тиждень.

16. Роботодавець має право розширити коло осіб, для яких встановлюється скорочена тривалість робочого часу:

а) так, якщо умови їх праці належать до тяжких та небезпечних;

б) ні;

в) так, це його право.

17. Нічним (за законодавством) вважається час:

а) з 22-ї години вечора до 6-ї години ранку;

б) з 24-ї годин вечора до 8-ї години ранку;

в) з 23-ї годин вечора до 6-ї години ранку;

г) залежно від світлового дня в різні пори року.

18. До роботи в нічний час допускаються:

а) вагітні жінки;

б) працівники, молодші вісімнадцяти років;

в) інваліди;

г) сезонні працівники.

19. Тривалість роботи працівників напередодні святкових і неробочих днів скорочується:

а) так, на одну годину, як при п'ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні;

б) так, крім окремих категорій працівників, зазначених у законі;

в) ні, скорочуються тільки для повнолітніх.

20. Назвіть види неповного робочого часу:

а) неповний робочий день (зменшується тривалість щоденної роботи);

б) неповний робочий тиждень (зберігається нормальна тривалість робочого дня, але зменшується кількість робочих днів на тиждень);

в) поєднання неповного робочого дня і неповного робочого тижня.

г) правильні всі випадки;

д) немає правильної відповіді.

21. Неповний робочий час встановлюється:

а) при прийнятті на роботу;

б) у період дії трудового договору;

в) в будь-який час трудових правовідносин.

22. Робота на умовах неповного робочого часу тягне за собою обмеження щодо обсягу трудових прав працівників:

а) так, працівникам надається відпустка меншої тривалості;

б) особи, які працюють неповний робочий час, користуються тими ж правами, що і працюючі на умовах нормального робочого часу (відпустка, вихідні й святкові дні, час роботи зараховується до трудового стажу);

в) так, особам не виплачуються премії.

23. Ознаки скороченого робочого часу:

а) встановлюється, як правило, для усіх працівників угодою сторін, а не законом чи колективним договором;

б) тривалість робочого часу визначається угодою сторін, а не законом;

в) час може бути обумовлений як при прийнятті на роботу, так і установлений в період дії трудового договору;

г) правильні всі ознаки;

д) немає правильної відповіді.

24. Режим роботи — це:

а) жорсткі норми праці, які встановлює роботодавець;

б) розподіл праці й відпочинку для працівників на підприємстві;

в) система нагляду та контроль за працівниками.

25. Формування режиму робочого часу залежить від:

а) характеру виробництва;

б) суб'єктивного складу працівників;

в) роботи громадського транспорту;

г) від усіх зазначених умов;

д) немає правильної відповіді.

26. Види режимів роботи:

а) багатозмінний;

б) з вахтовим методом роботи;

в) режим роботи керівника;

г) режим роботи керівників профспілкової організації;

д) усі перелічені випадки.

27. Поняття «режим роботи» і «режим робочого часу»:

а) завжди ідентичні;

б) «режим робочого часу» ширше, ніж «режим роботи»;

в) «режим робочого часу» складова «режиму роботи».

28. Надурочні роботи не можуть перевищувати:

а) 100 годин на рік;

б) 50 годин на рік;

в) 120 годин на рік;

г) 40 годин на рік.

29. Творчі відпустки надаються тривалістю:

а) до 6 місяців;

б) до 2 місяців;

в) до 1 місяця.

30. Основна щорічна відпустка повинна надаватися працівнику не пізніше ніж:

а) через 11 місяців після початку роботи;

б) через 10 місяців після початку роботи;

в) через 6 місяців після початку роботи;

г) через 5 місяців після початку роботи.