1

Тема 4.2.1. Перша допомога потерпілим у надзвичайних ситуаціях

1. Зміст надання першої допомоги потерпілим у надзвичайних ситуаціях

Відомо, що першу допомогу в екстремальних ситуаціях надають спеціальні (як правило медичні) служби швидкого реагування. Проте у ряді випадків допомога надходить не зразу, і сприятливий наслідок багато у чому залежить від психофізіологічних якостей людей, що знаходяться на місці події, а саме: сили волі, рішучості, зібраності, дисциплінованості, фізичної підготовленості, витривалості, швидкості реакції. Проте цих якостей буває недостатньо для рятування потерпілих у тому числі і для самодопомоги. Багато людей у ситуаціях нещасних випадків стають неспроможними ефективно допомогти людям. Їх безпорадність пояснюється відсутністю спеціальних знань, відсутністю досвіду, впливом сильних емоційних переживань, викликаних картиною трагедії.

Відомі випадки, коли життя або смерть, інвалідність чи сприятливий наслідок нещасного випадку вирішують хвилини. Це можуть вирішити друзі, знайомі, колеги чи просто випадкові люди, що опинилися поруч у момент трагедії. Часто сумний наслідок пояснюють до банальності просто – не вистачило рішучості, волі, знань, часу чи рішучості.

Перша допомога включає сукупність найпростіших, доцільних дій, спрямованих на збереження здоров’я та життя потерпілого.

Принципи першої допомоги

Правильність, доцільність, швидкість, продуманість, рішучість, спокій.

Послідовність першої допомоги

• усунути вплив факторів, що загрожують здоров’ю чи життю потерпілого (звільнити від дії електричного струму, винести на чисте повітря чи з приміщення, що горить, погасити палаючий одяг, витягти з води).

2

• оцінити стан здоров’я потерпілого, визначити характер і тяжкість травми, яка становить найбільшу загрозу для життя, встановити послідовність заходів щодо його рятування;

• виконати визначені дії у встановленій послідовності (забезпечити прохідність дихальних шляхів, провести штучне дихання, зовнішній масаж серця, зупинити кровотечу, іммобілізувати місце перелому, накласти пов’язку тощо);

• викликати лікаря чи швидку допомогу або вжити заходів для транспортування потерпілого до медичного закладу;

• підтримувати життєві функції потерпілого до прибуття медичної допомоги, пам’ятаючи, що зробити остаточний висновок про смерть потерпілого має право лише лікар.

Виконуючи вказані заходи, необхідно бути уважним і обережним, щоб не причинити шкоди потерпілому та самому собі. Особливо це стосується тих випадків, коли потерпілого треба звільнити з-під дії електричного струму, із завалу, винести з палаючого приміщення, при рятуванні утопленика. Якщо допомогу надають кілька осіб, деякі з операцій можна проводити паралельно.

Для ефективного надання першої допомоги треба вміти:

• оцінити стан потерпілого і визначити, якої допомоги перш за все він потребує;

• проводити штучне дихання та зовнішній масаж серця, оцінювати їх ефективність;

• зупиняти кровотечу накладання джгута, тугої пов’язки чи притискуванням судин;

• накладати пов’язки при різних видах пошкоджень;

• проводити іммобілізацію при переломах;

• надавати допомогу при тепловому та сонячному ударах, утопленні, електротравмах, втраті свідомості;

• користуватися підручними засобами транспортування потерпілих;

• користуватися вмістом аптечки першої допомоги.

Аптечка першої допомоги повинна бути на кожному транспортному засобі, виробничій дільниці, в місцях скупчення людей, в навчальних аудиторіях, лабораторіях, особливо в місцях, де проводяться небезпечні роботи. Перелік засобів аптечки першої допомоги встановлюється галузевими інструкціями. Аптечка повинна мати опис засобів, які містять у ній. Забороняється використовувати медикаменти з аптечки для повсякденних потреб та не за призначенням. Рекомендується поблизу мати плакат із правилами надання першої допомоги.

3

Керівник медичного закладу, що обслуговує дане підприємство (заклад, установу), разом з адміністрацією повинен проводити суворий контроль за наявністю та комплектністю аптечок, використанням їх умісту та своєчасним поповненням. Відповідальним за наявність та стан аптечки є керівник відповідного підрозділу.

Перша допомога, що надається не медичними працівниками повинна суворо обмежуватися певними її видами – оживленням при клінічній смерті, зупинкою кровотечі, перев’язкою рани, виведенням із непритомного стану, іммобілізацією перелому, транспортуванням потерпілого.