МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В.Н.КАРАЗІНА

Кафедра прикладної соціології

Матеріали для читання з навчальної дисципліни

“СОЦІАЛЬНА СТАТИСТИКА”

Укладач

проф. Хижняк Л.М.

ХАРКІВ 2011

З М І С Т

№	Тема	Кількість годин
	Модуль 1.
1.	Теорія, методологія і організація соціальної статистики	2
2.	Статистика руху та соціального складу населення	2
3.	Статистика зайнятості, ринку праці і безробіття	2
	Модуль 2.
4.	Статистика рівня життя населення і бідності	2
5.	Статистика доходів населення і споживання матеріальних благ (послуг)	2
6.	Статистика стану здоров’я, охорони здоров’я й соціального забезпечення населення	2
7.	Правова статистика	2
8.	Статистика окремих галузей сфери обслуговування населення	4
	Всього	18
	Теми для самостійного вивчення студентами
1.	Екологічна статистика
2.	Статистика науки та освіти

Тема 1: Теорія, методологія і організація соціальної статистики

План

1. Сучасні трактовки статистики.

2. Основні статистичні поняття та їх роль у формуванні методології соціальної статистики. Форми виразу статистичних показників: абсолютні величини, відносні величини, середні величини.

3. Етапи статистичного дослідження. Статистичне спостереження: форми організації, вимоги до його проведення. Зведення та групування статистичних даних. Статистичний аналіз. Статистичний прогноз.

4. Класифікації і групування в соціальній статистиці. Статистичний аналіз динаміки соціальних явищ і процесів. Ряди розподілу. Аналіз варіації в соціальній статистиці.

5. Організація статистики та проблеми її розвитку в Україні.

1. Сучасні трактовки статистики

Термін «статистика», уперше введений в науковий обіг німецьким вченим Г. Ахенвалем у 1749 р.). Спочатку цей термін пов’язувався з системою фактів, які характеризували державний лад (від нього виникло італійське слово «держава»), причому без кількісної характеристики цих фактів. Потім під ним стали розуміти всю сукупність знань про державу. Статистика виникла з потреб держави мати відомості про чисельність населення і його рух (наприклад, з IV в. до н.е. було відомо, що коли народжувалася людина, богині Мінерві підносилася міра пшениці, а коли помирала – міра ячменю, а також про чисельність війська або його зменшення внаслідок битви (V в. до н.е.). Вважається, що статистика як самостійна галузь науки починає формуватися і розвиватися в середині XVII ст. вдвох напрямках: описовому і математичному.

Описовий напрямок, або державознавство, виходив з того, що головним завданням статистики є систематизація та опис тих фактів, які визначають велич та могутність держави. Основоположники описового напрямку – німецькі вчені Г. Конрінг (1606-1681) і Г. Ахенваль (1719-1772). Представники цього напрямку найбільшу увагу приділяли лише опису фактів у вигляді міркування, краще чи гірше в тій чи іншій країні в той чи інший період. Вони недостатньо використовували числові дані для аналізу закономірностей і взаємозв’язків між суспільними явищами і тому цей напрямок став неперспективним для розвитку статистики як самостійної галузі знання.

Математичний напрямок виник в Англії і одержав назву політичної арифметики. Основоположником цього напрямку вважається В. Петті (1623-1687), який замість словесних порівнянь, похвал розвитку країни і абстрактних аргументів, що характеризують тенденції зміни суспільних явищ, підкріплював свої висновки мовою чисел, ваги та міри. Політична арифметика, таким чином, в цілому вірно визначила сутність статистики, її завдання та значення.

Представники цього напрямку П. Зюсмільх (1707-1767), Г. Госсен (1810-1858), Ф. Гальтон (1822-1911), К. Пірсон (1857-1936), Р. Фішер (1890-1962) та інші зробили значний внесок у формування не тільки демографічної статистики, яку вони розвивали в першу чергу, а й усієї статистики. Так, П. Зюсмільх на базі статистичного спостереження даних про населення німецьких земель, Голландії, Данії, Швеції та Швейцарії дійшов висновку, що існують закономірності в складі населення, його міграції, природного руху (народжуваності та смертності). Ще в XVIII ст. представниками політичної арифметики (Дюто, Карлі) були зроблені перші кроки на шляху до вивчення динаміки цін за допомогою індексів.

Отже, державознавство і політична арифметика – два головні напрямки поступового розвитку статистичної науки. В них один об’єкт дослідження – суспільство, але різні методи – опис і математичне вимірювання.

У XIX ст. повністю формується статистика як наука політико –економічного напрямку. Одним із її засновників вважається бельгійський вчений А. Кетле (1796-1874). Його наукові праці, в першу чергу «Соціальна фізика», дали змогу, застосовуючи математику, вивчати закономірності суспільного життя. Він звернув увагу на те, що методологічна основа статистики – це вивчення явищ в масі. Це дозволило йому пізніше сформулювати закон великих чисел.

У сучасному розумінні термін «статистика» застосовується для характеристики статистичних даних, одержаних шляхом масових спостережень; статистичної практики, тобто діяльності статистичних установ; статистичних досліджень, а також статистичної науки. Кожен з цих термінів відображає різні сторони існування статистичної науки. Таким чином, статистика – це самостійна суспільна наука, яка досліджує суспільні та природні явища для вивчення і підвищення якості суспільного життя.