3.Оцінка ефективності заходів в галузі науково-технічного прогресу

З метою прискорення НТП, забезпечення підвищення технічного рівня галузей народног господарства відбувається перехід до прийняття рішень на основі узагальнюючих показників, що характеризують ефективність НТП. Головним є показник економічного ефекту, в якому відбуваються часткові показники ефективності: продуктивність праці та фондовіддача, матеріало- та еноргоємність виробництва, показники технічного рівня виробництва та якості продукції. Для окремих заходів, спрямованих на прискорення НТП, визначають комплексну оцінку народногосподарської ефективності.

Показник економічного ефекту згідно з затвердженими методичними рекомендаціями на всіх етапах реалізації заходів НТП визначається як перевищення вартісної оцінки результатів над вартісної оцінкою сукупних затрат ресурсів за весь срок здійснення заходів НТП.

Загальний підхід до вибору найкращого варіанту реалізації НТП на етапі техніко-економічного обгрунтування здійснюється так:

1) відбирають варіанти з потенційно можливих, кожний з яких задовольняє усім заданим обмеженням: соціальним стандартам, екологічним вимогам, часу реалізації та ін. До варіантів, що розглядаються, включають більш прогресивні, техніко-економічні показники яких перевищують або відповідають кращим світовим досягненням;

2) по кожному варіанту з числа тих, що допускаються, визначають (з урахуванням динаміки) затрати, результати та економічний ефект;

3) кращим визночається варіант, у якого розмір економічного ефекту максимальний, або за умови тотожності корисного результату – затрати на його досягнення мінімальні.

Економічний ефект заходів НТП розраховують за умовами використання продукції за розрахунковий період. Сумарний за роками розрахункового періоду економічний ефект обчислюють за формулою

Ет = Рт – Зт

Де Рт – вартісна оцінка результатів здійснення заходів НТП за розрахунковий період; Зт – вартісна оцінка затрат на здійснення заходів НТП за розрахунковий період.

4. Поняття, соціально-економічне значення народної освіти і завдання статистики. Показники грамотності і рівня освіти населення

Система народної освіти - це сукупність навчально-виховних установ, призначених для здійснення цілеспрямованого навчання та виховання населення. Сучасна система народної освіти включає ряд послідовно зв`язаних ланок дошкільного виховання, загальної середньої, професійно-технічної, середньої спеціальної та вищої освіти. В середині кожної ланки існують різні типи установ (дитячі, дошкільні заклади, середні загальноосвітні школи, професійно-технічні училища та ін.). До системи народної освіти відносять також різні дошкільні установи для дітей та дорослих, які дають освіту та виховання значній частині населення. Наприклад, палаци, будинки для школярів, станції юних техніків, станції юних натуралістів, дитячі парки, літні табори для учнів, дитячі музичні школи та інші дитячі позашкільні заклади. Для перепідготовки та підвищення кваліфікації в країні діють методичні кабінети, факультети підвищення кваліфікації, інститути удосконалення тощо.

В Україні створена і удосконалюється єдина система народної освіти. Вона побудована на принципах загальності, доступності та безперервності в освіті. Народна освіта є однією з найважливіших галузей невиробничої сфери, яка тісно пов'язана з економікою країни. Соціально-економічне значення народної освіти проявляється в тому, що вона посідає значне місце в розвитку суспільства. У плануванні народної освіти та керівництві ним важливе значення має статистика цієї галузі, яка дає всебічну характеристику діяльності усіх ланок цієї системи.

Завдання статистики народної освіти тісно пов'язане з соціально-економічними проблемами в країні. Це зумовлює потребу наукової розробки системи статистичних показників оцінки динамічного розвитку системи народної освіти. Статистика народної освіти забезпечує органи державного управління всіма необхідними даними про чисельність тих, хто навчається, їх склад за видами та формами навчання, про загальноосвітній рівень та структуру населення, матеріальне забезпечення дошкільних та навчальних закладів, розвиток мережі дошкільних установ та забезпечення дітей місцями в них. Вивчаються регіональні особливості та виконання планів розвитку народної освіти. Вивчення явищ у взаємозв'язку, широкі та різнобічні наукові дослідження, статистичні прогнози явиш та процесів народної освіти сприяють рішенню багатьох соціально-економічних проблем.