Хвороба Меньєра.
Це захворювання вперше було описане в минулому столітті французським лікарем Меньєром.
Хвороба Меньєра – це захворювання внутрішнього вуха, яке проявляється нападами запаморочення, шумом у вусі та зниженням слуху.
Причина – водянка (гідропс) лабіринту.
Клініка:
напади запаморочення, які супроводжуються порушенням рівноваги, нудотою, блюванням,
у момент нападу змінюється серцева діяльність,
шкіра блідне, вкривається холодним потом,
ці прояви супроводжуються погіршенням слуху: шум та закладеність у вусі,
спонтанний ністагм.
Напади тривають 2-8 годин. У міжнападовий період явища запаморочення повністю зникають, однак слух залишається зниженим і з кожним нападом погіршується.
Діагноз встановлюють
1. на підставі аудіометрії, де видно порушення звукопроведення, а потім – звукосприйняття.
2. гліцерол-тест : після аудіометрії хворому дають випити медичний гліцерин. Через 2-3 год знімають аудіограму повторно – при наявності хвороби Меньєра повторна аудіограма показує поліпшення слуху після приймання гліцерину.
Хвороба Меньєра є важким захворюванням, Пацієнти звичайно мають інвалідність 3 та 2 груп.
Лікування:
Під час нападу надають таку допомогу:
хворий лягає в ліжко в зручному положенні, не допускається яскраве світло та різкі звуки
до ніг хворого кладуть грілку, на шийно-потиличну ділянку – гірчичники
Медикаментозна терапія: в/в 40% розчин глюкози,
в/м піпольфен, аміназін
п/к атропін, платифілін, кофеїн.
4. Роблять меатотимпанальну новокаїнову блокаду.
У міжнападковий період :
- 15 в/в краплинних вливань 4% натрію гідрокарбонату
- таблетки етроми-30 та предукталу
- полівітаміни
- гіпербарична оксигенація – 10 сеансів
- рефлексотерапія
- лікувальна фізкультура
- дієта – обмежити вживання рідини та солі
- санація верхніх дихальних шляхів.
За відсутності ефекту від медикаментозного лікування показане хірургічне лікування, спрямоване на декомпресію або деструкцію лабіринту.
Отосклероз.
Отосклероз – це вогнищеве дистрофічне ураження кісткової капсули вушного лабіринту. За наявності цього захворювання стає нерухомим стремінце. Хвороба є генетично зумовленою. Частіше на отосклероз хворіють жінки (статеве дозрівання, вагітність, клімакс)
Клініка:
зниження слуху, як правило двобічне, але не симетричне
постійний, гучний , набридливий шум у вухах, хворі порівнюють його з дирчанням трактора .
Поліпшення слуху під час перебування хворого в шумному оточенні.
Зниження розбірливості мови під час ковтання та жування.
Частина хворих скаржиться на короткочасне запаморочення під час руху, швидких нахилів та відкидання голови.
При отоскопії: зовнішні слухові ходи широкі,
шкіра в кістковій частини зовнішнього слухового ходу стоншена, легко травмується,
відсутня вушна сірка
барабанна перетинка витончена, крізь неї просвічує зовнішня стінка барабанної порожнини, яка нагадує рожеву пляму.
Діагноз отосклерозу встановлюється за результатами дослідження слуху. Характерна аудіограма з порушенням звукопроведення. Пізніше з’являється порушення звукосприйняття.
Лікування: основним методом лікування є хірургічний ( усунення анкілозу стремінця). Консервативне лікування малоефективне. Призначають фторид натрію всередину протягом 1-3 років. Роблять електрофорез фториду натрію з аскорбіновою кислотою на соскоподібний відросток та на вухо, з магнію сульфату у вухо.
Література:
І.А. Яшан «Медсестринство в оториноларингології»
Тернопіль, «Укрмедкнига» 2000 стор.213-222
Ю.В. Мітін «Основи хвороб вуха, горла, носа»
Київ «Здоров’я» 2001 стор.51-66
3.В.Т. Пальчун, Н. Л. Вознесенский « Болезни уха, горла и носа»
Москва «Медицина» 1986 стр.232-247