Фанероскопія

Якщо є три типи міркування (індукція, дедукція та абдукція), три типи знаків, то і основні категорії Пірс ділить на три фундаментальні категорії: первинність (Firstness), вторинність (Secondness) і третинність (Thirdness). Іноді він називає їх модусами буття (Modes of Being), або Ідеями. Трактуючи категорії не стільки статично, скільки динамічно, всі три ступені Пірс називає фундаментальними характеристиками феномена, або, інакше, «phaneron». Звідси і поняття фанероскопії, що фігурує у Пірса як найважливіше в позитивних науках і навіть в методі встановлення найбільш загальних і необхідних характеристик будь-якого досвіду і загальних категорій.

Первинність - поняття буття чи існування, не залежного ні від чого іншого. Firstness - чиста присутність феномена, універсум в перший ранок народження. Свіжий, повний життя, спонтанності - таким його побачив Адам. Природа, вільна від концептуальних схем, - царство почуття.

Вторинність - грубий факт. Існування - це присутність в універсумі досвіду. Вторинність - це поняття, що виражає «ставлення до», реальність, яка завжди в опозиції до іншого. Наприклад, сказати, що стіл існує, означає сказати, що він твердий, важкий, відчуває земне тяжіння, має інерційну силу, стійкий до тиску, може нагріватися і т. д. Факт передбачає, маючи своє тут і зараз. Зрозуміти факт можна лише в його завоюваннях реальності в боротьбі проти іншої реальності. Таким чином, secondness - це поняття відносини.

Якщо первинність говорить про можливу присутність факту, вторинність - про грубу його присутність, то третинність (thirdness) відноситься до інтелігібельного аспекту реальності. Це царство закону, що піднімається над будь-якою безліччю, де, втім, немає нічого монолітного і застиглого. Звичка до скорочення звичок в безперервному розвитку демонструє цей аспект реальності.

Космологія: тіхізм, сінехізм, агапізм

У універсуму є свобода вибору здобувати закони. В нескінченно віддаленому минулому можна знайти момент відсутності якого б то не було закону. У якомусь нескінченно далекому майбутньому можна припустити момент тотального панування закону, де випадку не залишиться більше місця. Але яким би не було минуле, тенденція до однаковості залишиться. І яким би не бачилося майбутнє, залишиться місце хоча б для незначних відхилень від закону.

Так Пірс приходить до тези, що «все прагне знайти звичний устрій», незважаючи на сюрпризи, що дарує природа. У цьому й полягає поняття «тіхізма» (від грец. Tyche - випадок, фортуна). Поруч інше - «сінехізм» (від грец. Syneches - безперервний, постійний), який розуміється Пірсом як принцип безперервності, що структурує універсум, бо і матерія, і душа виявляють тенденцію до узагальнення, повторення, набуття навичок, або, краще сказати, законів-звичок. Тісно пов'язане з першими двома поняття «агапізма» (від грец. Agape - любов), т. е. доктрина еволюції любові. Всесвіт еволюціонує, речі, надбудовуючись одна над іншою, ростуть. Всупереч механістичному матеріалізму, слід, вважає Чарльз Пірс, визнати наявність деякої універсальної сили. І цю силу він називає агапе, або любов.