81. Відповідальність глави держави в зк

Відповідальність глави держави залежить від форми державного правління.

Як правило, для монархій характерним є відсутність у монарха відповідальності.

У конституціях більшості монархій міститься положення, що монарх не несе політичної відповідальності за свої дії як глави держави або як формального глави ВВ. Вважається, що він діє за порадою своїх міністрів, які і несуть відповідальність.

Президенти несуть відповідальність за правопорушення. За загальним правилом президент не несе політичної чи юридичної відповідальності за свої дії.

Юридична невідповідальність гарантується інститутом недоторканості (це означає, що до усунення президента з поста проти нього не можна порушити кримінальну справу, арештувати тощо), а політична – інститутом контрасігнатури, під чим розуміють скріплення акту президента підписом глави уряду та міністра, відповідального за акт та його виконання.

Проте, в особливих випадках президент підлягає відповідальності, що має передбачатися конституцією країни.

Так, за державну зраду або інший злочин президент може бути усунутий з посади парламентом в порядку імпічменту.

Рідко, проте іноді зустрічається для президента встановлення політичної відповідальності.

У цьому випадку: 1) відклик президента з посади (здійснюється парламентом за пропозицією абсолютної більшості); 2) переслідування президента можливе лише за зраду батьківщині (рішення приймає парламент за дозволом конституційного суду). Політична відповідальність тягне за собою втрату посади та позбавлення права займати цю посаду протягом певного терміну.

82. Порядок формування, структура урядів та їх компетенція в зк

Уряд – це колегіальний орган державної влади, що здійснює повсякденну діяльність з управління державою через розробку, формування та здійснення основних напрямків політики держави.У деяких країнах не є колегіальним (США, Грузія). Інколи Глава держави приймає рішення одноособово.

В залежності від форми правління і за ступенем участі парламенту у формуванні уряду можна розглянути дві основні моделі процедури утворення уряду: 1)парламентська, 2)позапарламентська.

1)перед усім така модель формування уряду існує в парламентарних республіках і монархіях, змішані республіки. Глава держави призначає главу уряду, який після свого призначення у встановлений конст. строк подає парламенту склад уряду і його програму для того щоб отримати довіру. Відповідне рішення парламенту приймається абсолютною більшістю голосів. В разі неотримання довіри парламентом, то тоді призначається нові кандидатури на посади в уряді. Як правило, глава уряду є лідер партії парламентської більшості (Італія, Іспанія, Польща тощо).

2)Характерна для президентських республік, дуалістичних монархій, а також деяких змішаних республік. Суттєвою рисою організації викон. влади є те, що повноваження глави держави і глави уряду поєднані в руках президента, посада прем’єр-міністра відсутня. В таких державах парламент не бере безпосередньої участі в формуванні уряду або його роль щодо цього значно обмежена. (США).

До складу уряду, як правило, входять:

1)глава уряду, 2)заступник глави уряду; 3)міністри. 4) міністри без портфелів. Основною діючою особою в уряді є глава – премєр-міністер (канцлер, голова).

У багатьох країнах до складу уряду входять всі політичні керівники міністерств і відомств із загальнонаціональною компетенцією. Це призводить до меншої ефективності уряду. Тому у тих країнах де прийнята така модель в структурі уряду утворюють вужчу колегію. (Італія)