95. Конституційна і судова відповідальність

1. Політична (конституційна) відповідальність – це відповідальність за проведений політичний курс і здійснену управлінську діяльність.

уряд та його члени несуть таку відп-сть перед парламентом, тому її називають парламентською

В Президент. Республіках та монархіях – перед главою держави. Має 2 різновиди: колективна (солідарна) та індивідуальна

У парламентських країнах та змішаних республіках існує у формі прийняття вотуму недовіри чи резолюції осуду. Як наслідка відставка Урядду, чи розпуск парламенту (палати).

У Презид Р. та монархіях існує лише як відповідальність окремих міністрів перед глабою держави

Ініціювати «недовіру» може парламент (опозиція), зібравши необхідну кількість голосів (1/10 Італії) та уряд через Прем’єра. Резолюція має прийматися абсолютною більшістю. Недовіра Прем’єру тягне відставку усього Уряду.

2. Юридична (судова) від-сть – з використанням імпічменту за правопорушення. Її несуть окремі члени Уряду, тому вона індивідуалізована.

Як правило застосовують у президент. Респ. Де не існує колективної урядової відп=сті.

Наслідком є відсторонення особи від посади та проведення судового розслідування.

Для суб’єктів ВВ є спеціальний порядок притягнення до Крим. від-сті – в деяких країнах за членами уряду визнається імунітет від судового переслідування (Австрія). Питання позбавлення імунітету вирішується парламентом, після чого може бути К/В. Початок розгляду справи про К/В веде до призупинення повноважень чи усунення особи з посади Такі справи розглядають загальні суди (Португалія, Румунія), спеціальні суди (Греція, Фінляндія), спеціально утворений особливий орган (Франція)

Ці інститути використовуються достить рідко, але інколи є засобом контролю за діяльністью виконавчої влади.

96. Основні риси адміністративно-територіального устрою зарубіжних країн

Форма державного устрою – це спосіб організації державної влади, який визначається характером взаємовідносин держави як цілого та ії складових частин (федерація, унітарна, конфедерація, децентралізована, відносно децентралізована).

Федерація – це держава, територія якої складається з території її членів – суб’єктів (державних утворень).

Федеративна форма правління характеризується як складна (близько 20, США, Канада, Мексика, Бельгія, Аргентина, Індія, ОАЕ, Пакистан).

Ознаки:

1)територія складається з територій суб’єктів федерації,

2)суб’єкти є рівноправними, статус республік визначається федеральною конституцією та конституціями суб’єктів,

3) суб’єкти є державними утвореннями – не є державою, наділені ознаками держави, але не мають держ. Суверенітету - не можуть здійснювати самостійну внутрішню та зовнішню політику,

4) суб’єкти ф. Наділені установчою владою – мають право приймати закони та конят. У відповідності з ф. Основним законом.

5) власна система органів влади.

Конфедерація – союзна держава – міждержавне об’єднання з досягненням певної мети, цілі. Може виступати як окремий суб’єкт міжнародного права, спільні органи наділені обмеженою компетенцію, держави-члени мають право скасовувати акти цих органів.(Швейцарія).держава є унітарною, якщо жодна з частин її території не наділена статусом держ. Утворення: 1)одна конституція,2)одна система права, одна система органів влади, 3)територія формально є єдиною.4) складові частини мають статус адм.-тер. Одиниць.