16. Основні риси і особливості конституцій, прийнятих після другої світової війни в зк

Розвал колоніальної системи, крах тоталітар­них та авторитарних режимів призвели до прийняття к-ій чи проведення конст.реформ практично всіма державами світу, більшість передбачали становлення демократизму в умовах політичної активності народу.

Еволюція мала 2 тенденції: 1.їх демократизація 2.збільшення обсягу конст. регулювання, зокрема:

1. закріплення та розширення прав і свобод людини і громадянина (спец.глави Японія 1947, Іспанія 1978) шляхом включення нових прав – на охорону природного середовища, на інформацію), деталізації та їх уточнення. Втрата актуальності інших (на повстання, опір пригноблених)

2. закріплення організації публічної влади – посилення ролі виконавчої влади за рахунок обмеження повноважень парламенту (Франція, Німеччина, Росія), делеговане законодавство (Франція, Іспанія), зміна двопалатного парламенту на однопалатний, запровадження інституту конст. контролю (Франція, Італія, Німеччина, Японія) на спец. створені конституційні. суди

3. розвиток норм, що регулюють міжнародні відносини (закріплення миролюбного зовнішньо-політичного курсу (Італія 1947, Індія 1950, Греція 1975), визнання демократичних принципів між народ. Права (Болгарія 1991), закріплення примату зовнішнього над внутрішнім правом (Італія), визнання повноважень органів держави щодо укладення, ратифікації та денонсації міжнародних угод (Іспанія 1978). В К. Японії взагалі йде мова про роззбоєння країни. , визначається естрадиція, право притулку

4. зогляду на участь в регіональних інтеграційних процесах, передбачена передача національними органами влади певних повноважень на користь наднаціональних організацій (Євросоюз)

5. Розширюється зміст К. із змінами ек., політ, соц. життяі суспільства, науковим прогресом.

6. Введено забороняючі норми, що оберігають людину як біологічну істоту від зникнення (клонування, втручання в генотипи)

7. Змінено понятійний апарат конституцій.

17. Порядок розробки і прийняття конституцій у зк

У світовій практиці є різні способи прийняття К.:

1. безпосередньо народом на референдумі, на який виносяться К-ії, вони =попередньо готуються парламентом (штати США, Греція, Іспанія...) чи спеціально утвореними конст. органами (Франція).

2.представницьким органом:

а) парламентом–приймається шляхом: б)  звичайної парламентської процедури, визначеної К., що скасовується (Грузія, Україна 1996). а) реорганізації парламенту в установчі збори за спеціальною процедурою отримання мандата виборців (Шрі-Ланка)

б) спеціально утвореними для прийняття К. органами (Конституційні збори, установчі збори, асамблеї, конвенти...) (К.Португалії, Болгарії) - Існує різний спосіб їх формування = шляхом загальних і прямих виборів, або = обиранням однієї частини прямими чи непрямими виборами, іншої – призначенням. Ці органи: За обсягом компетенції є =суверенні (мають право розробляти і приймати К. – США, Італія); = несуверенні (лише розробляють проект та виносять на референдум, консультативні. За призначенням а) з обмеженими повноваженнями – після розроблення К. розпускаються б) з необмеженою компетенцією - одночасно здійснюють повноваження парламенту (Франція, Італія)

в) надпарламентські установи - виборні органи, які формують постійнодіючий парламент (Все-китайські збори народних представників - КНР, З'їзд народних депутатів (Росія, за К. РСФСР 1978 p.).

3. главою держави або главою виконавчої влади Октроювання – введення К. в дію одноособовим актом виконавчої влади монарха чи президента – „даровані владою монарха” (Кувейт, Катар, Оман, Саудівська Аравія, Об'єднані Арабські Емірати).

Існують специфічні способи (але не легітимні) прийняття К. - вищим керівним органом правлячої політичної партії - в Анголі, Конго, Іраку. Деякі К. пов'язують з політичними діячами, вони називаються «харизматичними» (сталінська К. СРСР 1936, деголлівська К. Франції