6. Стан довкілля
У спадок від СРСР Україна одержала надзвичайно гостру проблему збереження довкілля. Значна частина республіки виявилася зоною екологічного лиха. Окрім численних проблем, спричинених Чорнобилем, необхідно згадати про катастрофічне забруднення регіону Нижньої Наддніпрянщини, Донбасу, головної водної артерії - Дніпра, «вимираюче» Азовське море, отруєні пестицидами сільськогосподарські райони, деградацію українських ґрунтів.
Перші роки незалежності мало що змінили в справі охорони навколишнього середовища. За цих умов загроза техногенних та екологічних катастроф посилилася.
Щороку українські підприємства в атмосферу викидають 17 млн т шкідливих речовин. У 21 місті, де мешкає 22 % населення, забрудненість повітря на початку 90-х років у 15 разів перевищувала граничнодопустимі концентрації. Особливо гострою була ситуація в Донецько-Придніпровському економічному районі.
Актуальною залишається проблема забруднення Дніпра. Колективи вчених, письменники неодноразово зверталися до уряду, Верховної Ради з вимогами прийняти план невідкладних заходів щодо оздоровлення його екологічного стану та забезпечити населення якісною питною водою. Але, як і раніше, щорічно до 4 штучних водоймищ Дніпра потрапляє до 8 млн т забруднюючих речовин. Внаслідок майже п'ята частина населення України постачається водою, що не відповідає санітарним нормам.
Найбільшим багатством України є її чорноземи. Через відсутність резерву вільних земель під будівництво продовжують використовувати землі сільськогосподарського призначення. Із цієї причини загальні втрати сільгоспугідь за останні ЗО років перевищили 2 млн га. Якщо на початку століття українські чорноземи містили 18 % гумусу (родючого компонента ґрунту), то нині - майже в 5 разів менше. Площа окиснених ґрунтів збільшилася на ЗО %, засолених та солонцюватих - на 25 %.
Десятки тисяч людей отримали великі дози опромінення радіацією, ліквідуючи наслідки Чорнобильської катастрофи. Сотні тисяч захворювань тією чи іншою мірою пов'язані із Чорнобилем. Жодна держава світу не знала аналогічної за масштабами та наслідками екологічної трагедії.
7. Охорона здоров'я
Збереження і зміцнення здоров'я своїх громадян є одним з найважливіших і завдань держави. Конституція України 1996 р. гарантує право громадян на І отримання доступної і якісної медичної допомоги. Однак у реальному житті [ конституційні норми не виконувалися. Медицина, як і всі інші сфери суспільства, опинилася в стані глибокої кризи. Мережа медичних закладів, особливо в сільській місцевості, різко зменшилася. З метою економії коштів скорочувалася кількість лікарів і молодшого медичного персоналу. У той самий час потреба в кваліфікованій медичній допомозі зростала: радикальні зміни в соціально-економічному житті негативно вплинули на стан здоров'я населення. Збереглася тенденція до росту захворюваності всіх категорій громадян - від немовлят до пенсіонерів. У 1995 р. в Україні було оголошено епідемію туберкульозу - хвороби, про яку, здавалося, вже забули й думати. Наша країна опинилася серед найбільш вражених СНІДом. Відчувалися також згубні наслідки Чорнобильської катастрофи, унаслідок якої сотні тисяч жителів України, що зазнали негативний вплив радіації, потребували посиленої уваги медиків.
У цій ситуації роль медицини, її відповідальність перед суспільством підвищувалася, що передбачало збільшення винагороди за працю медпрацівників. Неодноразово про необхідність цього говорили президенти України, парламентарії і високі урядовці. Однак рівень зарплати медиків залишається значно нижчим від середньої зарплати по Україні. Це призводить до посилення корупції в медичній галузі.
Разом з тим завдяки самовідданості й невтомній праці лікарів, в Україні вдалося зберегти медичні заклади, які здійснюють унікальні наукові розробки, визнані на світовому рівні. Серед них Центр мікрохірургії ока, який продовжує традиції видатного офтальмолога академіка В. Філатова. Завдяки роботі цього центру за десять років (1988-1998) понад 700 тис. пацієнтів одержали кваліфіковану медичну допомогу, з них 100 тис. прооперовано.
Велику науково-дослідну і лікувальну роботу проводить Інститут серцево-судинної хірургії АН України, який створив легендарний український вчений Микола Амосов. Він особисто вилікував вісім тисяч хворих. У цьому інституті проводяться всі види операцій на серці - як і в розвинених країнах Заходу.
З 1992 р. у Києві функціонує Центр радіаційної медицини, де здійснюється лікування і реабілітація тисяч учасників ліквідації аварії на ЧАЕС, а також дітей, які потрапили в зону катастрофи. У 2000 р. в Центрі відкрито новий корпус - з пересадки кісткового мозку - перший на території СНД.
На всю Україну відомий Інститут педіатрії, акушерства і гінекології в Києві, який фінансується в рамках національної програми охорони материнства і дитинства.
Фінансування медичної сфери постійно збільшується. Але це не розв'язує проблеми. У суспільстві наростає підтримка ідеї про запровадження в Україні страхової медицини. Цим шляхом пішли наші європейські сусіди і Російська Федерація.