Постанова про призначення справи до розгляду

5 травня 2004 р. м. Львів

Суддя Личаківського районного суду м. Львова Шумейко П. Ф., розгля­нувши у попередньому розгляді матеріали кримінальної справи № 428 про обвинувачення неповнолітнього Павлика Василя Петровича у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185ККУкраїни, і беручи до уваги, що спра­ва підсудна цьому суду, підстав для її закриття чи зупинення немає, об­винувальний висновок складено правильно, а досудове розслідування про­ведено без порушень вимог КПК, та керуючись статтями 237, 244,245,253 КПК,

постановив:

1. Призначити справу про обвинувачення Павлика Василя Петровича у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, до розгляду на 10 годину 14 травня 2004 р. у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за участю захисника.

2. Викликати в судове засідання підсудного Павлика В. П., потерпілого та свідків згідно з доданим до обвинувального висновку списком.

Суддя Шумейко П.Ф.

Чи відповідає вимогам кримінально-процесуального закону наведена вище постанова?

8. Уважно прочитайте наведений нижче кримінально-про­цесуальний акт:

Вирок Іменем України

5 травня 2004 р. Галицький районний суд м. Львова в особі судді Головченка І.3., за участю прокурора Галицької А.3., адвоката Гикавки І.І., і сек­ретаря Кислої Л. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу про обвинувачення Щерби Івана Васильовича, 1987 ро­ку народження, уродженця с. Підгайці Перемишлянського району Львів­ської області, українця, з освітою — 10 класів загальноосвітньої школи, що ніде не працює і проживає за адресою: м. Львів, вул. І. Підкови, будинок № 58, кв. 17, — раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 та ч. 1 ст. 121 КК України,

встановив:

Неповнолітній Щерба І. В. винний у тому, що 7 березня 2004 р., перебу­ваючи на вечорі відпочинку у будинку культури у м. Львові, зажадав від Федчука П. Д., щоб він не танцював з його (Щерби) знайомою дівчиною Пилипенко Зоряною Василівною. У відповідь на відмову Федчука Щерба став погрожувати йому розправою, намагався вдарити ногою, голосно кричав на нього, супроводжуючи все це нецензурною лайкою. Цими діями Щерба грубо порушив громадський порядок у будинку культури і проявив явну неповагу до суспільства.

Після закінчення дискотеки Щерба наздогнав на вулиці Федчука і підібраним по дорозі залізним прутом завдав йому удару по голові, спри­чинивши пролом склепіння черепа.

Допитаний у судовому засіданні підсудний Щерба вину свою у пред'яв­леному обвинуваченні визнав повністю і пояснив, що він дійсно висловлю­вав погрози на адресу Федчука у будинку культури, оскільки просив його не чіпати дівчини, яка йому подобалася. Коли Федчук відмовився виконати його прохання, він дійсно сварився на нього, вживав при цьому нецензурні слова. Після закінчення дискотеки він наздогнав Федчука на вулиці і підібраним на дорозі металевим прутом ударив його. У яке йому місце прийшовся удар, він не знає.

Крім визнання підсудним своєї вини, його вина підтверджується також зібраними у справі і перевіреними у судовому засіданні показаннями по­терпілого Федчука, свідків Горбунової, Максимчука, Фаріона та Завидовської. Всі вони підтвердили аморальну поведінку підсудного у приміщенні будинку культури, а свідок Горбунова — те, що удар по голові потерпілого завдав підсудний.

За висновком судово-медичної експертизи завдані потерпілому тілесні ушкодженні належать до категорії тяжких тілесних ушкоджень, не­безпечних для життя в момент заподіяння.

Злочинні дії підсудного Щерби правильно кваліфіковані органами досудового розслідування за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 296 та ч. 1 ст. 121 КК України.

Обираючи покарання Щербі, суд врахував його особу, неповноліття, першу судимість, з одного боку, та суспільну небезпеку вчиненого ним злочину, тяжкі наслідки, з другого, а тому вважає необхідним обрати йому міру покарання, пов'язану з ізоляцією від суспільства.

На підставі викладеного, керуючись статтями 323, 324 КПК України, суд

присудив:

Щербу В. А. визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 та ч. 1 ст. 121 КК України, і обрати йому за сукупністю цих норм по­карання у вигляді позбавлення волі строком на 6 років.

Запобіжний захід залишити попередній — тримання під вартою.

Вирок може бути оскаржений у апеляційному порядку протягом 15 діб до Львівського апеляційного суду.

Головуючий, суддя Головченко І. 3.

Секретар судового засідання Кисла Л. В.

Зробіть аналіз наведеного вироку і з'ясуйте, чи були допу­щені судом, а якщо так, то які, порушення кримінально-процесуального закону?

Які питання вирішуються судом під час постановлення вироку щодо неповнолітнього?

Хто має право подати апеляцію на вирок у справі щодо неповнолітнього?

9. У складі групи злодіїв-квартирників («домушників») було двоє неповнолітніх. Наймолодшому – Павловичу Ігорю випов­нилося 11, а Максименку Андрію — 15 років. Група вчинила понад 10 квартирних крадіжок, шість розбійних нападів на громадян з метою заволодіння їх майном. Ігор був активним учасником майже всіх злочинів: він проникав через кватирки до квартир, забирав під час нападу у громадян речі, перехову­вав їх на даху свого будинку тощо.

Після порушення кримінальної справи, проведення всіх не­обхідних слідчих дій і зібрання достатніх доказів слідчий пред'я­вив обвинувачення всім учасникам злочинної групи за ч. 3 ст. 185 та ч. 2 ст. 186 КК України. На пропозицію прокурора, який здійснював нагляд за досудовим розслідуванням справи, слідчий виніс постанову про виділення справи щодо обох не­повнолітніх в окреме провадження, а потім і постанову про за­криття справи щодо неповнолітнього Павловича та застосуван­ня до нього примусових заходів виховного характеру.

Виділивши з цієї справи всі необхідні матеріали, слідчий разом із вказаною постановою направив їх прокуророві. Одно­часно з цим він виніс постанову про поміщення Павловича Ігоря у приймальник-розподільник на 30 діб і доручив органові дізнання — міліції негайно доставити його у цей заклад.

Одержавши від слідчого справу разом з постановою про її закриття щодо Павловича, прокурор перевірив повноту про­веденого розслідування та законність прийнятих слідчим по­станов і погодився з ними і направив справу до суду для застосування щодо неповнолітнього примусових заходів ви­ховного характеру.

Суд розглянув справу у відкритому судовому засіданні за участю прокурора та законного представника Павловича і по­становив ухвалу про направлення неповнолітнього до спеці­альної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення. Вважаючи, що Ігор буде продовжувати зай­матися протиправною діяльністю, а також; з метою забезпечен­ня виконання своєї ухвали, суд прийняв рішення (в ухвалі) про поміщення його на період до відправлення до спеціальної уста­нови до приймальника-розподільника для неповнолітніх стро­ком на 40 діб.

Чи може бути порушена кримінальна справа за фактом вчинення суспільно небезпечного діяння особою, яка до­сягла 11 років, але не досягла віку, з якого законом пере­дбачена кримінальна відповідальність?

Яким є порядок провадження у справах про суспільно не­безпечні діяння, вчинені особою, яка не досягла віку, з якого можлива кримінальна відповідальність?

Чи пред'являється обвинувачення неповнолітньому у ви­падку, коли приймається рішення про закриття справи і застосування щодо нього примусових заходів виховного характеру?

Чи можна до неповнолітнього, який досяг 11 років і вчи­нив тяжке суспільно небезпечне діяння, застосувати за­побіжний захід?

Якими є дії прокурора у справах про застосування до не­повнолітніх примусових заходів виховного характеру?

Яким є порядок розгляду і вирішення справи про засто­сування до неповнолітніх примусових заходів виховного характеру?

Дайте висновок щодо законності дій слідчого, прокурора і суду в описаній ситуації.