1.2. Загальні принципи організації бухгалтерського обліку

Первинні документи та регістри бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства тільки за рішенням відповідних органів, прийнятих у межах їх повноважень. Посадова особа підприємства має право в присутності представників органів фінансово-господарського контролю зняти копії документів, що вилучаються. В цьому випадку на такі документи повинен бути складений реєстр у порядку, встановленому законодавством.

На підставі даних бухгалтерського обліку, підтверджених результатами проведених інвентаризацій, підприємства зобов'язані складати фінансову звітність, яку підписують керівник та бухгалтер підприємства.

Підприємства, що мають дочірні підприємства, крім фінансових звітів про власні господарські операції, зобов'язані складати та подавати консолідовану фінансову звітність.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, до сфери

управління яких належать підприємства, засновані на державній

власності, та , органи, які здійснюють управління майном підприємств,

заснованих на комунальній власності, крім власних звітів, складають та

подають зведену фінансову звітність щодо всіх підприємств, які належать

до сфери їх управління. Зазначені органи також окремо складають зведену

фінансову звітність щодо господарських товариств, акції (частки, паї) яких

перебувають відповідно у державній та комунальній власності.

Основним завданням управління є пошук сприятливих можливостей, які дають змогу працювати підприємству, а також координація та управління цією роботою найбільш ефективними способами.

Для виконання цього завдання керівництву необхідна інформація не тільки про поточну діяльність підприємства, але й про його можливості.

Стратегія управління полягає у виборі та обґрунтуванні політики залучення та ефективного розміщення ресурсів (тому числі фінансових), тактика управління - у конкретизації поставлений цілей у вигляді системи планів та їх ресурсного забезпечення за різноманітними параметрами (часовим, матеріально-технічним, кадровим). Роль фінансових ресурсів є важливою на всіх рівнях управління - стратегічному, тактичному та оперативному, але найбільше значення вона має у плані стратегії розвитку підприємства.

Довгострокові рішення потребують придбання (залучення) необоротних активів та їх експлуатації у певному процесі або діяльності. Наприклад, залучення довгострокових фінансових коштів, вкладення коштів в будівлі та обладнання, створення спільного підприємства та створення ринку нових продуктів - все це потребує довгострокових вкладень праці та ресурсів. Крім того, у більшості випадків прийнятті (або відміна) подібних рішень призводить до зміни структури виробництва та нестійкості становища підприємства протягом кількох років.

Короткострокові рішення, як правило, не потребують змін структури необоротних активів фірми та (у більшості практичних ситуацій) не мають тривалого впливу на діяльність фірми - час змін не перевищує одного звітного періоду (зазвичай, рік). Зазвичай, в цілому короткострокові управлінські рішення виходять з будь-якого довгострокового рішення. Час є критичним фактором, у тому числі і при прийнятті рішень.