Кримінальне право України

Питання: 2. Незаконне заволодіння транспортним засобом (ст.289 КК).

Відповідь:

1. Об'єкт злочину. Стаття 289 КК України складається з чотирьох час­тин (перші три є заборонювальними нормами, а четверта - заохочувальною) та примітки. Родовим об'єктом злочину є безпека дорожнього руху або експлуатації транспорту. Безпосереднім об'єктом злочину є контрольоване використання транспортних засобів, перелічених у прим. до ст.286. Додатковим необхідним або факультативним безпосереднім об'єктом залежно від конкретного способу вчинення цього злочину – можуть виступати життя і здоров'я особи, власність, інші блага. Предметом злочину, згідно з прим, до ст.286, є транспортні засоби: всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби (дорожні, будівельні, сільськогосподарські, спеціальні самохідні машини тощо).

2. Об'єктивна сторона злочину (ч.1 ст.289) полягає в незаконному заво- лодінні транспортним засобом.

Відповідно до п.1 прим, до ст.289 під незаконним заволодінням транспо­ртним засобом слід розуміти вчинене умисно, з будь-якою метою протипра­вне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи ко­ристувача всупереч їхній волі. Заволодіння може здійснюватися таємно або відкрито, через обман чи зловживання довірою, угоном або захопленням транспортного засобу тощо.

Цей злочин відмежовується від злочинів проти власності, що вчиняють­ся з корисливих мотивів, насамперед, родовим об'єктом посягання, предме­том злочину, специфікою об'єктивної та суб'єктивної сторін, зокрема особли­востями мотивації злочину.

Злочин є закінченим з моменту, коли винний дістав можливість керувати транспортним засобом і здійснювати рух на ньому (формальний або матеріа­льний склад залежно від способу вчинення злочину).

3. Суб'єкт злочину - це фізична, осудна особа, яка не має права на користування транспортним засобом, щодо якого здійснюється незаконне заволодіння, і на момент вчинення злочину досягла І6-річного віку (ч.і ст.289) чи 14-річного віку (ч.2 і 3 ст.289). Суб'єктами цього злочину не можуть виступати: а) водії транспортних засобів, закріплених за ними адміністрацією підприємств, установ, організацій, в яких працюють такі водії; б) особи, відпові­дальні за технічний стан та експлуатацію транспортних засобів, закріплених за ними (начальник колони, інженер з експлуатації тощо); в) особи, яким вла­сник видав доручення на управління транспортним засобом; г) співвласники транспортного засобу; г) особи, які користуються транспортним засобом за згодою власника чи законного користувача, хоча б ця згода і не була належно оформлена.

4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. Заволодіння може відбуватися з будь-якою метою: для викрадення транспортного засобу, для доставки вантажу, для того, щоб доїхати до певного місця, або навіть покататися, тощо.

5. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч.2 ст.289) є вчинення його: І) за попередньою змовою групою осіб; 2) повторно; 3) у поєднанні з насильством, що не є небезпечним для життя або здоров'я потерпілого, або погрозою застосування такого насильства; 4) з проникненням у приміщення чи інше сховище; 5) завдання значної матеріальної шкоди потерпілому (див. п.2 прим. до ст. 185 КК).

6. Особливо кваліфікуючими ознаками злочину (ч.З ст.289) є вчинення його: 1) у поєднанні з насильством, небезпечним для життя або здоров'я потерпілого або з погрозою застосування такого насильства; 2) організова­ ною групою; 3) щодо транспортного засобу, вартість якого на момент за­ володіння ним у 250 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

7. Частина 4 ст.289 передбачає заохочувальну норму, відповідно До якої звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка вперше вчинила дії, передбачені цією статтею (за винятком випадків незаконного заволодіння транспортним засобом із застосуванням будь-якого насильства до потерпілого чи погрозою застосування такого насильства), але добровільно заявила про це правоохоронним органам, повернула транспортний засіб власнику і повністю відшкодувала завдані збитки.

Дії винного щодо заволодіння транспортним засобом, поєднані з позбав­ленням життя потерпілою, треба кваліфікувати залежно від спрямованості умислу. Якщо при цьому наявні корисливі мотиви щодо заволодіння транс­портним засобом, такі дії належить кваліфікувати за п.6 ч.2 ст.115, а за їх від­сутності - за іншими ознаками ст. 115. Вбивство з метою полегшення заволодіння транспортним засобом для пересування необхідно кваліфікувати за п.9 ч.2 ст.115і ч.З ст.289 КК.

Незаконне заволодіння транспортним засобом, поєднане з порушенням правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, що спричини­ло середньої тяжкості або тяжкі тілесні ушкодження, смерть одного або загибель кількох осіб, належить кваліфікувати за сукупністю злочинів, передба­чених статтями 289 і 286.