2. Предмет та об’єкти бухгалтерського обліку.

Предметом усіх економічних наук є процес розширеного відтворення. У широкому розумінні предметом бухгалтерського обліку є процес створення суспільного продукту в тій його частині, яка може бути охоплена інформацією в єдиному грошовому вимірнику, а також його розподіл, обмін і споживання. Для більш деталізованого визначення предмета бухгалтерського обліку треба з’ясувати економічний зміст його об’єктів, тобто сутність сторін процесу суспільного відтворення, які він відображає і контролює. Оскільки бухгалтерський облік, як практична діяльність завжди орієнтований на конкретний суб’єкт господарювання, у вузькому сенсі предметом бухгалтерського обліку слід вважати стан і використання майна підприємства в процесі господарської діяльності та джерел його утворення.

Класифікація об’єктів бухгалтерського обліку

Об’єктами бухгалтерського обліку є господарські засоби і господарські процеси. Господарськими засобами називають усі ресурси, що використовує підприємство у власній господарській діяльності. Для управління діяльністю підприємства необхідно знати якими господарськими засобами воно розпоряджається, де ці засоби розміщенні, а також за рахунок яких джерел утворилися. Тому господарські засоби прийнято групувати :

• за функціональною роллю в процесі діяльності

• за джерелами формування (утворення)

Класифікація господарських засобів за функціональною роллю в процесі діяльності проілюстрована на схемі 2.

Схема 2 – Класифікація господарських засобів за функціональною роллю в процесі діяльності

Основні засоби

Інші необоротні матеріальні активи

Необоротні

активи

Нематеріальні активи

Довгострокові фінансові інвестиції

Інші необоротні активи

Грошові кошти та їх еквіваленти

Оборотні активи

Короткострокові фінансові інвестиції

Дебіторська заборгованість покупців (замовників)

Виробничі запаси

Готова продукція, товари

та ін.

Витрати майбутніх

періодів

За функціональною участю в процесі діяльності господарські засоби підприємства поділя­ються на необоротні й оборотні активи. Згідно з міжнародни­ми стандартами, під активами розуміють ресурси, контрольо­вані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до надходження економічних вигод у майбутньому (тобто активи — це ресурси підприємства, які мають активно працювати і давати прибуток).

До необоротних активів належать:

— основні засоби — матеріальні активи, які функціонують у натуральній формі як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері протягом тривалого часу (більше одно­го року) і переносять власну вартість на готову продукцію поступово у вигляді амортизації;

— нематеріальні активи — необоротні довгострокові акти­ви, які не мають матеріальної форми, але мають вартість і мо­жуть приносити підприємству дохід. До них належить вартість придбаних підприємством прав на користування природними ресурсами, промисловими зразками, товарними знаками, об'єктами промислової інтелектуальної власності (патентами, винаходами тощо), вартість права на використання програмно­го забезпечення для ЕОМ та інші права, які визнані об'єктом права власності підприємства;

— довгострокові фінансові інвестиції — фінансові вкладення в цінні папери (акції, облігації тощо) інших підприємств на період більше одного року з метою одержання доходів (дивідендів, відсотків), збільшення власного капіталу та інших вигод для підприємства;

— інші необоротні активи (зокрема, довгострокова дебіторська заборгованість юридичних і фізичних осіб, отри­мання якої очікується підприємством після 12 місяців з дати ба­лансу) та ін. Дебіторською заборгованістю називають заборгованість різних юридичних і фізичних осіб перед підприємством, що є об’єктом обліку. Вказаних осіб називають дебіторами.

До оборотних активів належать грошові кошти та їх еквіва­ленти, які не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом опе­раційного циклу (або протягом 12 місяців з дати балансу).

Під операційним циклом розуміють проміжок часу між при­дбанням запасів для здійснення діяльності та отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції (товарів, робіт, послуг).

Виходячи з цього, до складу оборотних активів належать:

— грошові кошти в касі та на рахунках в банках,

— короткострокові фінансові інвестиції — активи, які залучаються підприємством з метою збільшення прибутку (у формі відсотків, дивідендів і т. п.) або створення інших вигод для інвестора, що, як очікується, будуть реалізовані протягом стро­ку, що не перевищує один рік;

— дебіторська заборгованість покупців (замовників) — дебіторська заборгованість, пов'язана з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що, як очікується, буде погашена протягом операційного циклу;

— виробничі запаси (сировини, матеріалів, палива, тощо) – матеріальні активи, що використовуються (авансуються) для виробництва готової продукції.

— готова продукція, товари – матеріальні активи, що залишили сферу виробництва і призначені для реалізації.

Витрати майбутніх періодів – витрати, які мали місце в поточному або попередніх звітних періодах, але відносяться до наступних звітних періодів (наприклад, витрати на освоєння нових видів продукції, оплачена наперед орендна плата, перед­плата періодичних видань тощо)

Класифікація господарських засобів за джерелами формування наведена на схемі 3.

Схема 3 – Класифікація джерел формування (утворення) господарських засобів

Власний капітал

Статутний капітал

Власні

джерела

Пайовий капітал

Забезпе-ченя зо- бов’язань

Доходи майбутніх періодів

Додатковий капітал

Резервний капітал

Цільове

фінансу-

вання

Нерозподілений прибуток