- •Глава IX. Цивільне право України § 1. Цивільне право України: поняття і система
- •§ 2. Загальна характеристика цивільного законодавства України. Цивільний кодекс України
- •§ 3. Цивільно-правові відносини, їх виникнення, зміна та припинення
- •§ 4. Суб'єкти цивільно-правових відносин
- •§ 5. Об'єкти цивільно-правових відносин
- •§ 6. Здійснення цивільних прав і виконання юридичних обов'язків
- •§ 7. Захист цивільних прав
- •§ 8. Поняття і форми власності в Україні
- •§ 9. Суб'єкти права власності та захист їхніх прав
- •§10. Зобов'язальне право. Поняття зобов'язання, підстави його виникнення та припинення
- •§ 11. Цивільно-правові договори: поняття і види
§ 5. Об'єкти цивільно-правових відносин
Об'єктом цивільних правовідносин є конкретні блага, з приводу яких суб'єкти вступають між собою в зазначені правові відносини.
Речі — це всі предмети матеріального світу, що здатні задовольняти певні потреби людей і щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки. Вони складають матеріальну основу життєдіяльності суспільства.
Речі поділяються на такі види:
1) засоби виробництва (сировина, паливо, запасні части-ни, будівлі, засоби транспорту і зв'язку тощо) і предмети споживання (продукти харчування, одяг, взуття, предмети побуту тощо);
2) речі, що перебувають у цивільному обігу, тобто речі, відносно яких відсутня заборона щодо вільної торгівлі; речі, обмежені в цивільному обігу (мисливська зброя, деякі ліки тощо); речі, вилучені з цивільного обігу (наркотичні речовини, дорогоцінні метали та каміння як сировина тощо);
3) індивідуально визначені (картина художника тощо) і родові (цукор, борошно, цегла і т. п.);
4) замінні (родові речі) та незамінні (індивідуально визначені речі);
5) споживні (речі, що після споживання перестають існувати, продукти харчування і т. ін.) та неспоживні (речі, що служать упродовж тривалого часу, автомобіль, будинок тощо);
6) неподільні (речі, які в разі поділу втрачають цільове призначення, телевізор, автомобіль і т. д.) та подільні (хліб, цемент, рідина тощо);
7.) головні й належності до них (скрипка і футляр до неї, верстат і фреза до нього тощо);
8) продукція, плоди (плоди фруктових дерев, приплід тварин і т. д.) і доходи (результат експлуатації власником певної речі — гроші та ін.);
9) рухомі (транспортні засоби і т. п.) та нерухомі (земля, будівлі, підприємства і т. ін.);
10) гроші й цінні папери (акції, облігації, зобов'язання державної скарбниці, ощадні сертифікати, векселі).
§ 6. Здійснення цивільних прав і виконання юридичних обов'язків
Здійснення суб'єктивного цивільного права — це реалізація його змісту через вчинення уповноваженою особою дій, що визначають можливість певної поведінки (приміром, суб'єктивне право особи на будь-яке майно дає їй можливість володіти, користуватися і розпоряджатися цим майном). Здійснення суб'єктивного цивільного права базується на принципі “дозволено все, що не заборонено законом”.
Особа здійснює своє цивільне право вільно, на власний розсуд, у межах, наданих їй актами цивільного законодавства та договором. Водночас при здійсненні своїх прав особа має додержуватися моральних засад суспільства, зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушувати права інших осіб, заподіяти шкоду довкіллю та культурній спадщині, а також зловживання правом в інших формах.
Суб'єктивне цивільне право може бути реалізоване як особисто, так і через інших осіб-представників.
Представництво, тобто такі відносини, за яких угоду укладено представником від імені іншої особи, яку він репрезентує, створює для останньої відповідні права та обов'язки. Воно виникає, наприклад, з огляду на відсутність юридичної здатності чи фізичної можливості в особи, яку репрезентують, вчиняти юридичні дії.
Представництво буває обов'язковим і добровільним (договірним).