ВСТУП

Транспортне господарство підприємства здійснює відповідно до вимог виробничого процесу переміщення основних і допоміжних матеріалів, напівфабрикатів, готової продукції, обладнання, інструментального оснащення, відходів. Транспортні операції забезпечують і обумовлюють ритмічний хід виробничого процесу.

Транспортні операції завжди пов'язані з підйомом і переміщенням вантажів, а тому відносяться до числа важких і трудоємких. Тому раціональна організація транспортного господарства повинна передбачати їх широку і послідовну механізацію.

Вся сукупність транспортних робіт на підприємстві здійснюється з допомогою трьох взаємозалежних видів транспорту: зовнішнього, міжцехового та внутрішньоцехового.

Зовнішній транспорт забезпечує зв'язок площадки підприємства, його базисних, ресурсних і паливних складів, а також складів готової продукції з станцією залізничної дороги, з місцевими підприємствами і складами контрагентів.

Міжцеховий транспорт служить для переміщення вантажів на території заводу між його окремими цехами, а також між ними і складами.

Внутрішньоцеховий (внутрішньоскладський) транспорт призначений для здійснення транспортних операцій в межах окремих цехів і складів. Внутрішньоцеховий транспорт, в свою чергу, може поділятися на загальноцеховий та міжопераційний. Загальноцеховий призначений для транспортування вантажів між внутрішньоцеховими складами, виробничими ділянками або лініями. Міжопераційний транспорт забезпечує транспортний зв'язок окремих робочих місць.Управління зовнішнім і міжцеховим транспортом, як правило, концентрується в транспортному цеху (відділі) підприємства.

Управління внутрішньоцеховим транспортом є функцією керівників відповідних цехів або дільниць і здійснюється через цехову диспетчерську службу.

Основними завданнями транспортного господарства є:

• Своєчасна доставка на підприємства та в його підрозділи необхідних матеріальних ресурсів;

• Оптимальне використання всіх транспортних засобів відповідно до виробничих та природно-кліматичних умов;

• Виконання необхідного комплексу навантажувально-розвантажувальних робіт;

• Проведення необхідного комплексу робіт з ремонту та обслуговування транспортних засобів;

• Забезпечення підвищення економічної ефективності транспортного обслуговування.

Об'єктом аналізу є період дослідження – 2008-2010 роки

Метою курсового проекту є аналіз рівня планування та праці транспортного господарства підприємства, виявлення резервів та розробка заходів щодо його покращення.

Завданням даної роботи є: навчитися правильно аналізувати певну галузь підприємства.

РОЗДІЛ 1 Теоретичні та методичні підходи оцінки ефективності діяльності сучасного транспортного підприємства

1.1Відомості про транспортну галузь

Транспорт - одна з найбільш важливих галузей, народного господарства України. Він забезпечує виробничі і невиробничі потреби матеріального виробництва, невиробничої сфери, а також населення в усіх видах перевезень. У загальній структурі ринку послуг питома вага транспортних послуг складає 33,7%

За призначенням виділяють транспорт загального користування (для перевезення готової продукції, сировини та напівфабрикатів з місць виробництва до пунктів споживання або подальшої переробки, задово­лення потреб населення у просторовому переміщенні з виробничою або приватною метою), відомчий (внутрішньовиробничий, внутрішньобудівельний, внутрішньогосподарський, внутрішньозаводський і внутрішньопортовий) та особистого призначення.

Розрізняють також транспорт наземний (залізничний, автомобіль­ний, гужовий, в'ючний, трубопровідний), водний (морський, річковий, озерний), повітряний та електронний.

Усі види транспорту розвиваються. Одні з них відіграють важливу роль у міжнародних економічних і пасажирських зв'язках (морський, повітряний), інші обслуговують в основному внутрішні зв'язки.

Усі види транспорту є складовими єдиної транспортної системи -територіального поєднання взаємозв'язаних видів транспорту, які, взаємодіючи, найповніше задовольняють потреби народного господарства й населення в перевезеннях вантажів і пасажирів.

За функціональними особливостями транспорт поділяється на вантажний та пасажирський. Це пов’язано з тим, що транспорт виступає необхідною передумовою функціонування як матеріального виробництва, так і сфери обслуговування, в тому числі пасажирських перевезень.

Пасажирський транспорт е галуззю невиробничої сфери і належить до інфраструктурних галузей. Вантажний транспорт - галузь виробничої інфраструктури. Не виробляючи безпосередньо матеріальної продукції, вантажний транспорт є четвертою галуззю матеріального виробництва після видобувної, переробної промисловості і сільського господарства. Жодна з названих трьох основних галузей матеріального виробництва не здатна функціонувати без транспортного забезпечення. Продукт тільки тоді готовий до споживання, коли він доставлений до споживача.

З одного боку, транспорт є неодмінною умовою функціонування самого виробництва, де він здійснює доставку сировини, паливно-енергетичних ресурсів, комплектуючих, устаткування і т.п., а з іншого - доставляє готову продукцію до споживача. Таким чином, в процесі виробництва готової продукції транспорт істотно впливає на її собівартість, а звідси й на ефективність і ціну. Зменшення транспортної складової у собівартості виробленої продукції сприяє підвищенню ефективності виробництва.

Транспорт є необхідною умовою спеціалізації і комплексного розвитку народногосподарських комплексів регіонів, формування ТВК як локального, так і районоутворюючого значення. Він сприяє суспільному територіальному поділу праці, формуванню зв’язків між населеними пунктами та всередині їх. Без транспорту неможлива інтеграція України у загальносвітову економічну систему. За призначенням виділяють транспорт загального користування, відомчий та особистого призначення. Окремі види транспорту не функціонують ізольовано. Виконуючи спільну функцію по забезпеченню народногосподарського комплексу вантажними і пасажирськими перевезеннями, різні види транспорту формують між собою тісні взаємозв’язки. Внаслідок цього складається транспортна система, яка розвивається у взаємодії з усім народногосподарським комплексом країни. Транспортна система являє собою територіальне поєднання шляхів сполучення, технічних засобів транспорту і служби перевезень, які об’єднують всі види транспорту і всі ланки транспортного процесу у їх взаємодії і забезпечують успішне функціонування народногосподарського комплексу країни в цілому.

Роботу транспортної системи забезпечує транспортна інфраструктура, що включає в себе шляхи сполучення, рухомий склад, вантажно-розвантажувальне господарство транспортних та інших підприємств і організацій, які здійснюють навантаження, розвантаження і перевалку вантажів (що перевозяться всіма видами транспорту), а також засоби управління і зв’язку, різноманітне технічне обладнання.

Формами територіальної організації транспорту є залізничні станції, вузли, автостанції, морські і річкові порти, пристані, аеропорти. Взаємодія різних видів транспорту здійснюється в транспортних вузлах змішаного типу. Найбільш характерними є змішані перевезення вантажів залізничним і автомобільним транспортом. Технологічна взаємодія залізничного і автомобільного транспорту проходить при змішаному залізнично-автомобільному взаємозв’язку, коли перевезення вантажів розпочато одним видом транспорту, а продовжується воно в пункті перевантаження, іншими.

Автомобільний транспорт забезпечує функціонування виробництва тих регіонів, де відсутні залізниці. Він здійснює перевезення вантажів із залізничних станцій або ж, навпаки, розпочинає перевезення і доставку вантажів у пункти перевантаження на залізничний транспорт, а також при доставці автомобільним транспортом вантажів із складів відправників на залізничні станції вивіз вантажів із станцій на склади отримувача.

Формування транспортної мережі, її видова структура, щільність шляхів сполучення як у цілому, так і окремих видів транспорту, проходження основних магістралей визначаються галузевою структурою господарства, його виробничою спеціалізацією, територіальною організацією, густотою населених пунктів, особливостями історичного розвитку, природними умовами, а також економіко-географічним положенням території країни або її регіонів.

1.2

Транспортні витрати становлять 20-30 % від усіх витрат на виробництво сільськогосподарської продукції. У сільськогосподарських підприємствах на вантажно-розвантажувальні роботи та перевезення вантажів витрачається 35-40 % всіх нафтопродуктів, які споживаються в господарствах. Однак господарства через фінансові негаразди невзмозі придбати необхідну кількість нафтопродуктів, щоб забезпечити перевезення необхідної кількості вантажів. Тому раціональне використання транспортних засобів є важливим напрямком підвищення ефективності виробництва.

Транспортний процес - це процес переміщення вантажів, виключаючи їх підготовку до транспортування, завантаження і розвантаження, а також проміжне забезпечення.

Використання транспорту в сільському господарстві має свої особливості; величина, різноманітність вантажів; нерівномірність вантажоперевезень протягом року, погані дорожні умови, залежність від поганих умов, що зменшує продуктивність транспортних засобів.

У сільському господарстві перевозиться понад 300 видів вантажів, які класифікуються:

1) за кількістю вантажоперевезень - внутрішньо та зовнішньогосподарські;

2) за походженням вантажів - сільськогосподарські й не сільськогосподарські;

3) за походже6нням вантажів за їх масовістю - масові і дрібні;

4) за фізико-технічними властивостями - тверді, напівтверді і газоподібні;

5) за способами навантаження - розвантаження і за формою - навалочні, насипні, наливні, штучні;

6) за рівнем використання вантажопідйомності вантажі поділяються на 4 класи:

І коефіцієнт використання вантажопідйомності 1,00 явище

ІІ - 0,71 - 0,99

ІІІ - 0,51 - 0,70

ІV - 0,50 і менше

7) за розміром - габаритні і негабаритні. Негабаритними є вантажі, розміри яких перевищують дорожні габарити - ширину 2,5 м, висота 3,8м, довжину 5м;

8) за масою - нормальні і важкі (маса одного місця понад 250м);

9) за умовами перевезення - звичайні, специфічні;

10) за часом виконання - тимчасові, сезонні та постійні;

11) за способом виконання - прямого сполучення і змінного сполучення.

До транспортних засобів, які використовуються для перевезення сільськогосподарських вантажів, ставляться особливі вимоги. По-перше, це перевезення у відповідні агротехнічні строки. По-друге, транспортні засоби мають відповідати фізико-механічними та іншим властивостям вантажів, оскільки в сільському господарстві більшість вантажів ІІІ і ІVкласів, які забезпечують повне використання вантажопідйомності автомобілів. Часто потрібна підготовка транспортних засобів до перевезення та інших вантажів (ущільнення кузова тощо).

Для перевезення вантажів у сільському господарстві використовуються автомобілі, трактори, живу тяглову силу, а іноді річковий, повітряний та залізничний транспорт, дуже рідко - трубопровідний, підвісні дороги. Ефективність транспортних засобів на перевезення різних вантажів і на різну відстань неоднаково. Тому важливе значення має раціональне поєднання різних видів транспорту.

Вантажні автомобілі рекомендується використовувати на великих відстанях., тобто більше на зовнішніх перевезеннях.

Для внутрішньогосподарських перевезень доцільно використовувати трактори, особливо коли немає хороших доріг. Ґрунтовий транспорт має переваги при перевезенні вантажів дрібними партіями на невелику відстань.

Обсяг транспортних робіт у сільському господарстві визначають як обсяг перевезень у тонах та вантажообіг у тонно-кілометрах.

При повторних перевезеннях визначають коефіцієнт повторності перевезень:

- для зерна 2,0 -2,5;

- ц/б 1,0 - 1,5;

- мін. добрив 1,8 - 2,0.

Обчислюють також коефіцієнт нерівномірності вантажообсягу і вантажообороту.

Транспортні роботи в сільськогосподарських підприємствах поділяються на:

- внутрішньо бригадні - перевезення робітників, підведення тари, добрив, насіння на поля, продукції до місць сортування, пакування та ін;

- внутрішньогосподарські перевезення продукції з полів та ферми до місць доробки, переробки, зберігання.

- поза господарські перевезення вантажів на заготівельні, переробні підприємства, елеватори або завезення засобів виробництва, що використовуються при здійсненні господарської діяльності.

Сільськогосподарські вантажі підрозділяють на транспортабельні (зерно, ц/б, добрива, будівельні матеріали), мало транспортабельні (сіно, солома, розсада, саджанці та ін.) та вантажі, що швидко псуються (фрукти і т.д.).

При вирішення питань розподілу вантажів за видами транспортних засобів необхідно виходити із специфіки вантажів та відстані їх перевезень.

Отже, визначення потреби в транспортних засобів розпочинається з визначення обсягів перевезень та розподілу вантажів за видами транспортних засобів.

Потрібну кількість транспортних засобів за їх видами розраховують за формулою: К_тз = О/w × К_зм × Д, де

О - обсяг вантажоперевезень для даного виду транспорту;

W - продуктивність транспорту;

К_зм - коефіцієнт змінності;

Д - кількість днів.

Визначення потреби господарства в транспортних засобах розпочинається з визначених обсягів перевезень та розподілу вантажів за видами транспортних засобів.

Спочатку визначають обсяг транспортних робіт у тоннах з урахуванням коефіцієнта повторності перевезення вантажів. У господарстві для цього складають план транспортних робіт на рік.

Обсяги робіт для автомобілістів розраховують за кількістю рейсів, але посередньо визначають тривалість одного рейсу, а потім за обсягом вантажів та вантажопідйомність транспортних засобів обчислюють їх кількість. Тривалість одного рейсу визначають за формулою: , де

Т – тривалість одного рейсу, хв.;

L– відстань перевезень, км;

V – середня швидкість руху км/год;

t_n, t_p, t₃ – час навантажування, розвантажування і завантажування, хв.

Кількість рейсів одного автомобіля: , де

К – кількість рейсів;

D – кількість робочих днів;

t – тривалість робочого дня, год.

Потрібна кількість автомобілів:

, де

О – обсяг вантажоперевезень, т;

В – середня вантажопідйомність одного автомобіля, т;

К – коефіцієнт вимірювання вантажопідйомності автомобіля.

При плануванні потреби в транспортних засобах необхідно вибирати більш вигідний їх тип, залежно від структури вантажів. У сільському господарстві 60-70% вантажів – навалочні або насипні, для їх перевезення потрібні самоскидні транспортні засоби; 15-20% становить штучні вантажі, для перевезення яких використовують бортові автомобілі. Інші вантажні – наливні або такі, які перевозять дрібними партіями. Для цього використовують автоцистерни та автомобілі малої вантажопідйомності.