Висновки 1 висновки

1.1. Сучасна парадигма флювіальної геоморфології виглядає як сукупність понять, способу бачення, аналітичних підходів, синтезу моделі рельєфу, відображення й способів аналізу флювіальних геоморфосистем.

1.2. Флювіальні геоморфосистеми (ФГМС) є найбільш досконалими морфологічними утвореннями земної поверхні через органічне поєднання в їхній природі структурного й динамічного аспектів у їх цілісності й взаємній узгодженості. Кожна ФГМС є, водночас, потужним регулятором, котрий управляє речовинно-енергетичними потоками, формуючи, серед іншого, середовище буття людини.

1.3. Водночас, існує нездоланне протиріччя поміж формою й процесом, що у ФГМС править за джерело її саморозвитку.

1.4. Геосистемний підхід і поняття ФГМС в сучасних умовах панування системно-структурного підходу, інформатизації суспільства і зростання уваги до системних катастрофічних і несприятливих природних процесів, вимагають усе більш об’ємного й широкого входження у всі сфери пізнавальної й конструктивно-географічної діяльності комп‘ютерних технологій як єдино спроможного засобу проектування заходів і моніторингу навколишнього середовища.

1.5. Морфологія ФГМС мусить досліджуватись, крім аспектів структурного й речовинно-енергетичного, як інформаційний морфологічний код рельєфу. Його розшифрування завжди було характерною рисою геоморфологічного дослідження. Але в сучасних умовах такому баченню рельєфу відповідає наявна апаратно-технічна база, що надає пізнавальному процесові вивчення ФГМС відповідної технологічної забезпеченості для здобуття якісно нового знання.

1.6. Через колосальну складність морфології земного рельєфу досі був відсутній адекватний пізнавальний апарат, котрий би забезпечував її дослідження. З цієї причини, склалося протиріччя поміж лавиноподібним зростанням потоку інформації про рельєф, з одного боку, і засобами її асиміляції й наукового аналізу – з іншого.

1.7. У наведеній частині монографії подані основні методологічні засади вчення про ФГМС. Їх тривимірним каркасом є мережі тальвегових і вододільних ліній. У межах цього каркасу відбувається флювіальний процес і здійснюється самоорганізація ФГМС. Відмінними від традиційних положень є наведені уявлення про час і простір ФГМС, що надають самостійності (зокрема, відносно геологічних шкал) геоморфологічному аналізові рельєфу.

1.8. Запровадження новітніх підходів надає можливості покращити повний шлях сучасного наукового дослідження ФГМС – від парадигми до розробки технології аналізу й здобуття якісно нових результатів, зокрема, на основі застосування оригінальних ГІС-технологій.

1.9. Існує певний перелік практичних (зокрема, інженерних) задач), спосіб вирішення котрих найрішучішим чином визначається алгоритмічним озброєнням розробників. Це надає прагматичності наведеним методологічним результатам.

КИВИСНОВКИЛітература до першої частини

i Кампанія Ambercore Software Inc., www.ambercore.com

ii Тут і надалі індекс –В у номері рисунку означає кольорову вкладку. Вкладки розміщені поза текстом і мають окрему нумерацію.- Прим. авт.

1. 1Багров М.В. та ін. Землезнавство. Підручник. – К.: Либідь, 2000. 464 с.

2. Боков В.А. Пространственно-временная организация геосистем. – Симферополь: СГУ, 1982. 82 с.

3. Боков В.А., Лущик А.В. Основы экологической безопасности. – Симферополь: Сонат, 1998. 224 с.

4. Боков В.А., Черванев И.Г. Пространственно-временные отношения в концепции самоорганизации рельефа / Самоорганизация и динамика геоморфосистем / XXYII пленум Геоморфологической комиссии РАН. – Томск, 2003. С. 56-61.

5. Бронгулеев В.В., Тимофеев Д.А., Чичагов В.П. Геоморфологические режимы // Геоморфология, № 4. 2000. С. 3-10.

6. Вернадский В.И. Проблема времени в современной науке / Биосфера и ноосфера. – М.: 2003. – С. 483-519.

7. Гарцман И.Н. Топология речных систем и гидрографические индикационные исследования // Водные ресурсы, 1973, № 3. С. 109-124.

8. Готт В.С. Философские вопросы современной физики. – М.: ВШ, 1972. 342 с.

9. Дмитриев Н.И. Геоморфология в Харьковском университете // Ученые записки ХГУ. Труды географического факультета, посвященные 150-летию Университета. Харьков: изд-во Харьковск. у-та, 1955. С. 7-40.

10. Казанский Б.А. Роль принципов симметрии в геоморфологии // Геоморфология, 1998, № 2. С. 23-28.

11. Князева Е.Н., Курдюмов С.П. Жизнь неживого с точки зрения синергетики / Самоорганизация и динамика геоморфосистем /ХХУ Пленум Геоморфологической комиссии РАН. – Томск: 2003. С. 3-13.

12. Ковальчук І. Регіональний еколого-геоморфологічний аналіз. – Львів: Інститут українознавства, 1997. 438 с.

13. Костриков C.В., Черванев И.Г. Свойства структурной сети флювиального рельефа и изучение эрозионных процессов // Физико-географические процессы и охрана окружающей среды. Сб. научн. трудов. – К.: Наукова думка, 1991. - С. 22-31.

14. Костріков С.В. Водозбірний басейн як об’єкт фрактального моделювання // Вісник Харківського університету. – 1999. - № 455. – Геологія. Географія. Екологія. С. 109-113.

15. Куценко Н.В., Черванев И.Г. Геоморфологическая концепция рекультивации земель // Самоорганизация и динамика геоморфосистем /ХХУ Пленум Геоморфологичес-кой комиссии РАН. – Томск: 2003. С.264-267.

16. Ласточкин А.Н. Системно-морфологическое основание наук о Земле (гео-топология, структурная география и общая теория геосистем).– СПб.: 2002.

762 с.

17. Лялин Ю.В., Поздняков А.В. Фракталы и автоколебания в геоморфосистемах // Геоморфология Центр. Азии: Матер. ХХУІ Пленума Геоморф. комиссии. – Барнаул: изд-во Алтайск. у-та. 2001. С. 141-144.

18. Методы геоморфологических исследований. – Новосибирск: Наука. 1967. 234 с.

19. Мильков Ф.Н. Ландшафтная асимметрия природных комплексов и систем. - М.: 1978. 72 с.

20. Мороз С. Історія біосфери Землі. Книга 1. – К.: Заповіт, 1996. 439 с.

21. Основные проблемы теоретической геоморфологии. – Новосибирск: Наука, 1985. 192 с.

22. Палиенко Э.Т. Поисковая и инженерная геоморфология. – К.: Вища школа, 1978. 199 с.

23. Перельман А.И. Геохимия. – М.: ВШ, 1990. 628 с.

24. Поздняков А.В. Динамическое равновесие в рельефообразовании. – М.: Наука, 1988. 207 с.

25. Поздняков А.В. Проблемы самоорганизации. Выпуск первый: Самоорганизация геоморфологических систем. – Томск: КТИ «Оптика» РАН, 1994. 64 с.

26. Поздняков А.В., Черванев И.Г. Самоорганизация в развитии форм рельефа. – М.: Наука, 1990.- 204 с.

27. Рельеф среды жизни человека (экологическая геоморфология) / Отв. ред. Лихачева Э.А., Тимофеев Д.А. – В 2-т. – М.: Медиа-ПРЕСС, 2002.- 640 с.

28. Ржаницын Н.А. Ручейковая сеть и склоновые процессы // Результаты исследований речных русел и гидротехнических сооружений. М.: Изд-во ун-та ДН, 1983. С. 106-129.

29. Рудько Г.І. Екологічна безпека техноприродних геосистем. Дис. ... д-ра техн. наук. Рукопис. - 2005.- 35 с.

30. Симонов Ю.Г. Анализ геоморфологических систем //Актуальн. пробл. теоретич. и прикл. геоморф.- М.: МФГО СССР. -1976. –С. 69-92.

31. Симонов Ю.Г. Морфометрический анализ.М.: Изд. Моск. у-та, 1985.- 32 с.

32. Скрыльник Г.П. К вопросу о самоорганизации геосистем Земли / Самоорганизация и динамика геосистем. ХХУП пленум Геоморфологической комиссии РАН.- Томск: ИОС РАН, 2003. С. 62-64.

33. Спиридонов А.И. Физиономические черты рельефа как показатель его происхождения и развития // Индикац. геогр. исслед. – М.: Наука, 1970. С. 92-104.

34. Стецюк В., Ткаченко Т. Екологічна геоморфологія України. – К.: КНУ, 2004. 222 с.

35. Токарский О.Г. Принцип симметрии и его значение в решении теоретических и практических вопросов геоморфологии / Основные проблемы теоретической геоморфологии. – Новосибирск, Наука, 1985. С. 145-146.

36. Уфимцев Г.Ф. Геоид, планетарный рельеф и послепангейская Земля / Самоорганизация и динамика геоморфосистем. ХХУІІ Пленум Геоморфо-логической комиссии РАН.- Томск, ИОС РАН, 2003. С. 156-158.

37. Философов В.П. Краткое руководство по морфометрическому методу поисков тектонических структур, перспективных на нефть и газ. – Саратов: СГУ, 1960. 115 с.

38. Философов В.П. Основы морфометрического метода поисков тектонических структур. – Саратов: СГУ, 1975. 230 с.

39. Флоренсов Н.А. Очерки структурной геоморфологии. – М.: Наука, 1978. 238 с.

40. Хакен Г. Синергетика (пер. с англ.). – М.: Мир, 1980. 404 с.

41. Худяков Г.И. Геология, геоморфология и геоэкология растущей Земли: приоритеты Дальневосточной геоморфологической школы // Геоморфология в России: научные школы: Материалы Иркутск. геоморф. семинара. Чтения памяти Н.А.Флоренсова.- Иркутск: ИЗК СО РАН. 2001. С.49-51.

42. Черванев И.Г. и др. Математическое моделирование рельефа на ЭВМ // Изв. АН СССР. Сер. География. 1977, № 4, с. 106-111.

43. Черванев И.Г. Автоматизация структурно-морфометрических построений // Физическая география и геоморфология. Вып. 21. К.: Киевский у-т, 1979.

44. Черванев И.Г. Структурный анализ рельефа на ЭВМ. Автореф. дис. …д-ра географ. наук. М.: МГУ, 1979. - 42 с.

45. Черванев И.Г. О теории систем в геоморфологии. Структурный анализ рельефа // Физ. география и геоморфология - 1983. - Вып. 29. С. 42-48.

46. Черванев И.Г. Структура рельефа и ее место в геоморфологической системе // Основные проблемы теоретической геоморфологии /СО АН СССР. Новосибирск: Наука, 1985, сс.164-161.

47. Черванев И.Г. Концепция поля в современной геоморфологии // Геоморфология - 1987. - № 4. - С. 12-20.

48. Черванев И.Г.,Боков В.А., Тимченко И.С. Геосистемные основы управления природной средой.- Учебное пособие. Харьков: ХНУ /Темпус-Тасис, 2004.- 134 с.

49. Шафрановский И.И., Плотников Л.П. Симметрия в геологии. – Л.: Недра, 1975. 280 с.

50. Chervanev I.G. Structural analysis of relief and its automatization // Quaestiones Geographicae, 1982, № 8. 37-43 pp.

51. Costa-Cabral M., Burges S. Sensitivity of channel network planform laws and the question of topologic randomness. // Water Resour. Res. 33 (9): 1997. 79–97 рр.

52. Dodds P.S., Rothman D.H. Scaling,universality and Geomorphology. //Annu. Rev. Earth Planet. Sci. 2000. 28. 571–610 pp.

53. Horton R. Erosional development of streams and their drainage basins: hydrological approach in quantitative morphology // Geological Society of America Bulletin. – 1945. – Vol. 56. 275-370 рр.

54. Сudennec С., Fouad Y., Sumarjo-Gatot I. Planar Organization of River Networks: A Hidden Gamma Law Structure / Consept and Modelling in Geomorphology: international perspectives - Tokyo, 2003. 133-145 рр.

55. Newman W.I., Tarcotte D.I. Cascade model for fluvial geomorphology // Geophys. J.1990, 100, pp. 433-439.

56. Pieri D. Geomorphology of martian valleys // Advances in Planetary Geology \ Ed. By A. Woronow. – Washington, DC: NASA, 1980. – 1-160 рр.

57. Scheidegger A. The theoretical Geomorphology. – 3^rd edition. – New York: Springer-Verlag - 1991. – 434 p.

58. Schum, S.A. The Fluvial System. – New York: Wiley, 1977. Р. 338.

59. Shreve RL. Infinite topologically random channel networks // J. Geol. 1967, 75: 178–186 рр.

60. Sornette D., Hang Y.-C. Non-linear Langevin model of geomorphic erosion processes / Geophysics, 113, (1993). 382-386 рр.

61. Strahler A.N. Hypsometric (area-altitude) analysis of erosional topography // Geological Society of America Bullutin. - 1952. - V. 63. - 1117-1142 рр.

62. Strahler A.N. Quantitative Geomorphology / Handbook of Applied Hydrology.- 1964. 68-79 рр.

63. Tokunaga, E. Laws of drainage composition in idealized drainage basins: Geogr. Rev. Japan, 48, 1975.- 351–364 pp. (in Japanese with English summary).

64. Tokunaga, E. Self-similar natures of drainage basins: In R. Takaki (ed.), Research of Pattern Formation, KTK Scientific Publishers, Tokyo.1994, 445–468 pp.

0