Сівозміни в овочівництві

Сівозміна і культуро зміна в овочівництві відкритого грунту – це науково обґрунтоване чергування овочевих та інших сільськогосподарських рослин в часі і просторі. Невід’ємною частиною їх є системи застосування добрив, обробітку грунту, боротьби з бур’янами, хворобами рослин і шкідниками та інші агротехнічні заходи.

Сівозміна – одна з основних ланок комплексу агротехнічних заходів вирощування високих врожаїв овочів. А при беззмінній культурі зниження урожайності овочів зумовлюється однобічним використанням поживних речовин із грунту, нагромадженням у грунті токсичних речовин, які виділяються кореневими системами, а також специфічними шкідниками і збудниками хвороб.

Основними вимогами при розробленні сівозміни є розміщення рослин відповідно до їх біологічних особливостей, забезпечення оптимального розміру та конфігурації полів з тим, щоб вирощування овочевих рослин визначають середній розмір поля і кількість полів у сівозміні. При вирощуванні кількох культур в одному полі виходять із спільних біологічних ті агротехнічних особливостей. Так в одному полі часто розміщують столові буряки, моркву, петрушку. В полі з огірками вирощують кабачки, пітисони і гарбузи. При потребі в овочевих сівозмінах виділяють збірне поле, де вирощують малопоширені і зелені овочеві рослини. Багаторічні овочеві рослини розміщують поза сівозмінами.

Овочеві рослини у польових сівозмінах найдоцільніше розміщувати після озимої пшениці, яка добре очищає поле від бур’янів а також після бобових культур які забезпечують грунт азотом. Не слід висівати овочеві рослини однієї родини на тому самому полі раніше як через 2-3 роки, а цибулю при ураженні переноспорозом через 5-6 років.

Чергування рослин в сівозміні зумовлюється тим, що деякі рослини мають велику кореневу систему, яка проникає глибоко в грунт, а в інших вона розміщується переважно в орному шарі. В наслідок цього вони неоднаково використовуючи з грунту поживні речовини і вологу, а також залишають різну кількість органічної маси. Деякі рослини розвивають велику вегетативну масу, яка пригнічує бур’яни, інші навпаки, формують невелику розетку листя. Все це свідчить про те, що попередник дуже впливає на розвиток наступної культури.

Ураження овочевих рослин хворобами і шкідниками також залежить від попередника. Правильний добір попередників під культури в сівозміні значно впливає на врожай і якість овочів. Пізньостиглі сорти капусти займають поле наприкінці весни – на початку літа і пізно його звільняють восени, тому їх можна розміщувати після помідорів, картоплі.

Овочеві рослини родини пасльонових (томати, перець, баклажани), при вирощування способом розсади томати висаджують пізно і вони займають площу до настання заморозків. Всі рослини цієї родини добре реагують на післядію органічних і внесення мінеральних добрив та уражаються спільними грибними хворобами. Кращими попередниками для них є огірки, цибуля, бобові, озима пшениця.

Овочеві рослини родини гарбузових (огірки, кабачки, патісони) добре реагують на внесення органічних і мінеральних добрив. Особливістю їх є одночасний ріст і плодоношення та неглибоке залягання кореневої системи в огірків. Всі вони дуже вимогливі до родючості і вологості грунту.

У господарстві використовується овочева 10 пільна сівозміна з розміром поля 50 га

1. Багаторічні трави (50 га)

2. Багаторічні трави (50 га)

3. Капуста пізньостигла (50 га)

4. Ячмінь 50 га

5. Огірок 50 га

6. Томат 42 га + перець 5 га + баклажан 3 га

7. Кавун 23 га + кабачок 12 га + патисон 10 га + диня 5 га

8. Буряк столовий 30 га + морква 20 га

9. Капуста білокачанна пізньостигла 35 га + капуста білокачанна ранньостигла 10 га + капуста цвітна 5 га

10. Ячмінь 50 га