2.3 Тлумачення закону про кримінальну відповідальність

При застосуванні кримінального закону виникає необхідність у його тлумаченні, тобто у з'ясуванні во­лі законодавця, усвідомленні змісту закону, у точному поясненні термінів, що вживаються у ньому. Тлума­чення закону полягає у знаходженні належного право­вого рішення для конкретного випадку.

Залежно від критерію

, покладеного в основу поділу тлумачення на види, наука кримінального права розрі­зняє тлумачення закону :

1) за суб'єктом,

2) за обсягом та

3) за способом (прийомом).

За суб'єктом, тобто залежно від того, хто здійснює тлумачення, розрізняють тлумачення:

а)автентичне, яке дає орган, що прийняв закон. До прийняття Конституції 1996р. таке тлумачення здійснювала Верховна Рада України (див., наприклад, постанову Верховної Ради України від 26 січня 1993 р. "Про застосування статей 154, 1556 КК України та ста­тей 1602, 208' Кодексу України про адміністративні правопорушення"). Зараз визначення окремих понять, термінів дається у примітках до самого закону, у зв'язку з чим автентичне тлумачення Верховною Ра­дою України не застосовується. Автентичне тлума­чення мало загальнообов'язкову силу і являло собою по суті новий закон;

б)легальне (офіційне), яке дається органом, спеціа­льно на те уповноваженим. Правом офіційного тлумачення законів, у тому числі й кримінальних, на­ділений Конституційний Суд України. Його роз'яснення є обов'язковими до виконання на терито­рії України, остаточними і не можуть бути оскаржені⁴⁶;

в) судове (казуальне). Воно має два різновиди:

1) тлумачення, яке дається судом (суддею) будь-якої ін­станції при розгляді конкретної кримінальної справи. Воно є обов'язковим тільки у тій справі, у зв'язку з якою воно здійснювалось. Якщо таке тлумачення виходить від вищих судових органів (наприклад. Палати чи Пленуму Верховного Суду України), то воно одночасно може бу­ти зразком правильного застосування закону для судів нижчих ланок при розгляді аналогічних справ;

2) тлума­чення, яке дається на базі вивчення й узагальнення судо­вої практики у постановах Пленуму Верховного Суду України. Воно носить рекомендаційний характер. Воно впливає на практику судів при розгляді ними криміналь­них справ відповідної категорії. Ним можуть користува­тися й інші суб'єкти при застосуванні норм закону про кримінальну відповідальність;

г)доктринальне (наукове) - це роз'яснення чинно­го кримінального законодавства фахівцями у галузі кримінального права. Воно дається у підручниках, мо­нографіях, статтях, лекціях, виступах наукових і прак­тичних працівників на науково-практичних конферен­ціях тощо. Доктринальне тлумачення не має обов'язкової сили, але відіграє велику роль у розвитку науки кримінального права, при підготовці нових за­конів та застосуванні закону про кримінальну відпові­дальність у слідчій та судовій практиці.

Тлумачення за обсягом - це визначення меж дії за­кону у співвідношенні тексту закону і кола тих діянь, на які розповсюджується його дія. За обсягом тлума­чення може бути :

· буквальним,

· обмежувальним і

· поши­рювальним.

При буквальному тлумаченні зміст кримінально-правової норми точно відповідає її текстуальному вира­женню. Наприклад, у ст. 344 КК дається точний перелік осіб, втручання у діяльність яких тягне кримінальну від­повідальність за цією нормою. Його розширення за ра­хунок інших державних діячів чи виключення з переліку хоча б одного з них є недопустимим. При буквальному тлумаченні зміст певної ознаки або всієї норми закону збігається з її словесним викладенням.

При обмежувальному тлумаченні закону надається більш вузький (обмежувальний) зміст, ніж у тексті са­мого закону. Цей вид тлумачення застосовується у ви­падках, коли закон про кримінальну відповідальність недостатньо визначає якусь ознаку складу злочину. Наприклад, ст. 324 КК передбачає кримінальну відпо­відальність за схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів. Зі змісту диспозиції цієї статті випливає, що кримінальну відповідальність за цей злочин можуть нести тільки особи, які на момент його вчинення досягли 18-річного віку, хоча ст. 22 КК тако­го виключення із загального положення про вік кримі­нальної відповідальності не називає. Ст. 343 КК пе­редбачає відповідальність за втручання в діяльність працівника правоохоронного органу. Для тих, хто за­стосовує закон про кримінальну відповідальність, оче­видно, що такими не можуть бути технічні працівники прокуратури, органу внутрішніх справ тощо, які не наділені повноваженнями щодо здійснення правозастосовчих чи правоохоронних функцій (прибиральни­ці, водії тощо), оскільки вплив на них не може спри­чинити шкоду авторитету цих органів.

При поширювальному тлумаченні закону, що за­стосовується, надається більш широкий (але в рамках закону) зміст у порівнянні з буквальним його текстом. Наприклад, потерпілим від злочину, передбаченого ст. 347 КК, закон називає працівника правоохоронного органу. Фактично ж ним може бути і працівник іншого відомства, наділений правозастосовними або право­охоронними функціями (наприклад, технічний інспек­тор праці). Поширювальним тлумаченням треба вва­жати і розкриття змісту узагальнюючих термінів. Так, Пленум Верховного Суду України, говорячи про зґва­лтування, яке спричинило тяжкі наслідки, роз'яснив, що ними треба визнавати смерть або самогубство по­терпілої, втрату будь-якого органу чи його функцій, душевну хворобу, або інший розлад здоров'я, поєдна­ний зі стійкою втратою працездатності не менш ніж на одну третину, непоправне знівечення обличчя, пере­ривання вагітності чи втрату здатності до дітоутворення, а так само зараження вірусом імунодефіциту людини або сифілісом, що сталися внаслідок зґвалту­вання.⁴⁷

При тлумаченні за обсягом межі закону не звужу­ються і не розширюються, а тільки повніше розкрива­ється його зміст.

Теорія кримінального права знаєчотири способи (прийоми) тлумачення кримінального закону:

1) грама­тичне,

2) логічне,

3) систематичне (системне) і

4) історичне.

Граматичне тлумачення (його ще називають філо­логічним) полягає у з'ясуванні змісту закону шляхом етимологічного аналізу термінів і понять, що вжива­ються у ньому, та аналізу його тексту за допомогою правил граматики, синтаксису, орфографії та пунктуації. Наприклад, вживання у санкції статті Особливої частини КК сполучника “або” між названими в ній видами покарання свідчить про те, що суд може засто­сувати до винного лише одне з них.

Логічне тлумачення полягає у з'ясуванні змісту за­кону на підставі правил логіки. Наприклад, згідно з п. 10 розділу II Прикінцевих та перехідних положень КК 2001 р. дії осіб, які вчинили розкрадання держав­ного чи колективного майна у великих чи особливо великих розмірах, передбачене відповідними статтями КК 1960 р., необхідно перекваліфікувати, якщо будуть для цього підстави, на відповідні частини й статті КК 2001 р. Для вирішення цього питання треба побудува­ти логічні силогізми. Припустимо, що в період дії КК 1960 р., коли мінімальна заробітна плата складала 118 гривень, Імрек викрав державного майна на суму 12000 гривень, що перевищує 100 мінімальних заробі­тних плат. Відповідно до п. 2 примітки до ст. 81 КК 1960 р. крадіжка, якою завдано шкоду на суму, що пе­ревищує 100 мінімальних заробітних плат, вважалась вчиненою у великих розмірах. Значить Імрек вчинив крадіжку у великих розмірах (ч. 4 ст. 81 КК 1960 р.). У новому КК категоризація розкрадання чужого майна залежить від кратності неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з п. 4 примітки до ст. 185 КК 2001 р. розкрадання на суму, яка в 600 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів гро­мадян, вважається вчиненим в особливо великих роз­мірах. Імрек вчинив крадіжку на суму 12000 гривень, що в 705,88 рази перевищує неоподатковуваний міні­мум доходів громадян, тобто більше, ніж в 600 раз. Значить Імрек вчинив розкрадання в особливо великих розмірах (ч. 5 ст. 185 КК 2001 р.).

Систематичне тлумачення полягає у з'ясуванні змісту закону про кримінальну відповідальність шля­хом порівняння його з положеннями цього чи інших законів. Наприклад, для з'ясування змісту словоспо­лучення "те саме діяння", передбаченого у ч. 3 ст. 153 КК, треба звернутися до диспозиції ч. 1 цієї ж статті, в якій дається його опис. Для з'ясування значення слів "корисна модель", "промисловий зразок" тощо, які вживаються у ст. 177 КК, треба звернутися до Закону України "Про авторське право і суміжні права". Для визначення того, хто є батьком, опікуном чи піклува­льником, тобто особами, які можуть нести криміналь­ну відповідальність за злочин, передбачений ст. 166 КК, треба звернутися до відповідних норм сімейного законодавства.

Історичне тлумачення зводиться до з'ясування со­ціальних передумов, що обумовили прийняття закону про кримінальну відповідальність, а також завдань, які ставить законодавець, приймаючи закон. Інколи ці об­ставини вказуються у преамбулі закону.