Контрольні питання:

1. До якої групи музичних інструментів відносяться скрипки?

2.Які породи дерев використовували італійські майстри для виготовлення скрипок?

3. Як називаються верхня та нижня кришки корпусу скрипки?

4. Що називається ефами в корпусі скрипки?

5. На які музичні інструменти не потрібно оформляти дозвіл на вивезення (тимчасове вивезення)?

6. На які музичні інструменти необхідно оформляти паспорта в Державній службі контролю за переміщенням культурних цінностей?

7. Які відомості про музичний інструмент включаються в паспорт?

8. Хто видає паспорт на смичкові інструменти і смичкі?

9. Розміри яких деталей смичкових інструментів фіксуються в паспорті і чому?

10. Фотографії яких деталей смичкових інструментів додаються до паспорта?

11. Які відомості на смичок включаються в паспорт?

12. Які музичні інструменти входять до групи смичкових?

Лабораторна робота № 13 Тема: Поштові марки. Відмінні ознаки.

Мета: ознайомлення з філателією, як об’єктом колекціювання та як видом культурних цінностей.

Значення: формування вміння визначати і описувати художні, стилістичні та технологічні особливості марок, та інших видів колекціювання.

Література: /24/, /42/, /43/.

Основні теоретичні відомості.

До культурних цінностей відповідно до Закону України “Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей” відносяться “рідкісні поштові марки, інші філателістичні матеріали, окремо чи в колекції”.

Художня й пізнавальна цінність поштових марок вже із середини минулого століття зробила їх предметом збирання. Цей вид графіки має грандіозне, надзвичайно широке поле дії. Друкована мільйонними тиражами, марка звертається до величезної аудиторії, говорить про багатьох істотних явищах життя, впливає на формування свідомості людей, збагачуючи їхній кругозір, виховуючи їхній художній смак й естетичні погляди не в меншому ступені, чим будь-який інший вид декоративно-прикладного мистецтва.

Поштові марки це знаки оплати поштового збору за пересилання й доставку поштових відправлень. Випускаються поштовими відомствами країн і територій, що володіють поштовою незалежністю. Перші поштові марки вийшли у Великобританії 06.05.1840 р. і називалися “Чорний пенні”. Розмір, формат, спосіб друкованого виконання, вибір предмета зображення й тексту марки стали зразком для численних наслідувань і вихідним пунктом для подальших пошуків у цьому напрямку. Далі марки з'являються в Бразилії (1843), США (1847), Франції (1849). Швейцарські кантони Цюріх і Женева ввели поштові марки в 1843, Базель - в 1845. У Росії перша марка видана в грудні 1857 й введена в обіг з 01.01.1858 р.

Крім чисто функціонального призначення бути знаком оплати, із самого початку свого існування, марка стала історичним пам'ятником, свідченням змін, які відбуваються в розвитку, політичному ладі й соціальному укладі різних країн. Поштова марка - це й своєрідна візитна картка країни перед зовнішнім світом, і, тільки маючи високу якість, вона може гідно представляти її. У цьому напрямку важливе значення надається сюжетній стороні поштової марки. На ній показують життя народу країни, красу її природи, художні пам'ятники, трудові й культурні досягнення, історичне минуле народу тощо.

З іншого боку, марка не тільки знак поштової оплати, не тільки умовна оцінка державної приналежності, але й твір мистецтва, художня мініатюра. Тому сюжет марки є одним з основних елементів змісту поштової марки як художнього твору. З огляду на важливість сюжету можна систематизувати марки за сюжетним принципом. Виділяються наступні жанри: портретні, жанри знаку оплати, емблеми, символічних зображень, пейзажі, пам’ятники і пам’ятні місця. Так, перша англійська марка «Чорний пенні» - засновник портретного жанру поштової марки. Жанр знака оплати, у якому головним елементом зображення є цифра вартості в сполученні зі шрифтом й орнаментальним обрамленням, першим своїм зразком мав бразильську марку, випущену в 1843 р. і по загальних обрисах графічної композиції одержав прізвисько «Бичаче око» тощо.

За своїм функціональним призначенням виділяються: 1) марки для оплати пересилання поштових кореспонденцій; 2) марки спеціального призначення – для оплати пересилання газет, рекомендованих листів, перекладів, авіа кореспонденції, пневмопошти. Крім того випускали пам'ятні, ювілейні, благодійні тка звані комеморативні марки. Усього налічується більше 70 видів марок.

Залежно від установи, що випускає марки, всі поштові марки діляться на три групи: офіційні – марки, випущені поштовою адміністрацією для використання на території країни; напівофіційні – марки, випущені непоштовими організаціями для оплати додаткових зборів, звичайно, за згодою з поштовою адміністрацією; марки приватних пошт – випуски в деяких країнах в ХІХ і частково в ХХ ст. приватними почтами, використовувані тільки в межах їхньої діяльності.

За характером використання в поштовому обігу - це найбільш загальна класифікація поштових марок - розрізняють: 1) марки стандартні - збірна назва марок, що випускаються поштовою адміністрацією для повсякденного масового використання без обмеження тиражу й дійсних протягом багатьох років; 2) марки спеціального призначення – для поштових відправлень певних видів, категорій або розрядів (наприклад, авіапоштової, замовленої, спішної пошти, залізничної пошти тощо). Особливо виділяються марки, якими користуються безпосередньо поштові працівники (доплатні, розрахункові й т.д.). Серед серії доплатних марок виділяють марки з додатковим номіналом, призначеним для відрахувань у фонд будь яких організацій, на благодійні цілі – на користь сиріт діючої армії, на користь голодуючих, на користь воїнів й їхніх родин і т.д. Окремий вид утворюють марки, що не мають франкіровальної сили (наприклад, дозвільні, контрольні, й ін.) і обов'язкового збору (наприклад, поштово-податкові). Позначення виду це форма вказівки поштового призначення знаків оплати. Найчастіше визначається текстом службового напису (наприклад, «Пошта», «Доплата», «Авіапошта», «Службова» й ін.). У деяких випадках визначення виду робиться за допомогою особливого малюнка, або спеціального елемента зовнішнього оформлення знака поштової оплати (наприклад, додаткова надпечатка із зображенням контуру літака), певних кольорів фарби, якою видрукуваний малюнок (наприклад, звичайні або доплатні марки деяких земських пошт Росії відрізнялися тільки кольорами), формою малюнка.

В колекціях використають марки гашені й чисті. Марки гашені – збірна назва марок, на яких є відмитка у вигляді гасінь для запобігання їхнього повторного використання. Гасіння олівцем – перекреслення або надписування олівцем вироблялося в багатьох країнах у середині ХІХ ст. на додаток до гасіння штемпелем або замість нього. Найчастіше на марці є відбиток штемпелів гасіння. Залежно від характеру цього гасіння розрізняють поштове або непоштове гасіння, нормальне, спецгасіння й ін. Марки гашені – один з розповсюджених об'єктів філателістичного колекціонування, що користується особливою популярністю.

Марки чисті – марки збережені в такому стані, у якому вони були випущені поштою (свіжі, не вицвілі, неушкоджені, з оригінальним клеєм).

За принципами розташування марок на окремих аркушах визначають декілька філателістичних понять:

Аркуш поштовий марочний – назва частини типографського аркуша, на який він нарізається в друкарні перед здачею поштової адміністрації. Величина марочного аркуша визначається не його геометрією, а кількістю марок (або марочних місць).

Найбільший аркуш, відомий зараз, випущений у Великобританії в 1870 р., складається з 480 марок. Аркуш, що містить більше 100 марок, називається великим марочним аркушем.

Аркушем малим вважають марочний аркуш із невеликою кількістю (до 10-15) марок. Поля такого аркуша можуть мати художнє оформлення, пам'ятні тексти, або бути порожніми, без малюнків і написів.

Марочний аркуш, у якому на окремих марочних місцях надруковані купони (особлива додаткова частина деяких поштових марок, відділена від основного малюнка перфорацією або вузьким білим полем) називається аркушем марок з купонами. Знаком поштової оплати купони не являються. Купони бувають оформлені і порожні.

Дві або більше марок з одного марочного аркуша, які відрізняються малюнком, номіналом, кольорами, але об’єднані спільною темою, називаються зчіпкою. Вони можуть розташовуватися одна стосовно іншої по вертикалі, по горизонталі або в шаховому порядку. В останньому випадку марки в зчіпці утворять кварт-блок (характерний для Швеції й СРСР).

Зчіпка із двох марок, малюнки яких повернені під кутом 90⁰ один до іншого, називають куші. Можуть зустрічатися в аркушах деяких земських марок Російської імперії. Тет-беші - філателістична назва розташування марок в аркуші, при якому одна, або кілька марок перевернені стосовно сусідньої на 180⁰.

Зчіпка із трьох марок, зв'язаних спільністю сюжету, називають триптих. Випуск їх характерний для випусків Великобританії, Сан-Марино, СРСР.

Блок – частина марочного аркуша, що складається з невідокремлених одна від іншої поштових марок. Залежно від кількості марок й їхнього розташування виділяють: квартблок (4 марки в сполученні 2х2), пари (будь-які дві нерозділені марки); смужка вертикальна або горизонтальна (кілька марок в одному ряді); шестиблок (6 марок, симетрично розташованих в 2 або 3 ряди).

Блок поштовий – спеціальна форма видання знаків поштової оплати, надрукованих на невеликому аркуші з полями. Поля поштового блоку мають, як правило, художнє оформлення та (або) пам'ятний текст. На поштовому блоці міститься 1-6 (або більше) марок однакового або різного малюнка й номіналу, присвячених одній і тій події, пам'ятній даті тощо. Першим у світі поштовим блоком вважається випуск 1923 р. у Люксембурзі (без написів на полях). Деякі поштові блоки мали надрукований порядковий №. Вважалося, що це охороняє від фальсифікації або наступних додрукувань.

До характерних ознак марок відносяться матеріал, техніка виконання, формат і форма, сюжети, кольорова гама, надписи.

На художній ефект марки істотно впливає сорт паперу. Папір, що використовується при виготовленні поштових видань (марок, конвертів, карток) характеризується високою гладкістю, білизною, добре усмоктує фарбу, має необхідну міцність. Виділяють папір: за складом сировини – з різним співвідношенням вмісту целюлози й деревної маси, з рослинних волокон (китайський, японський); з різними добавками (з волоконцями, шовковими нитками, флуоресцентна, кольорова тощо); за товщиною – напівкартон, щільний, товстий, середньої товщини, тонкий, шовковий, цигарковий тощо; за ступеню розмелу й розподілу проклеючих речовин - гладкий, пористий, бавовняний, ворсистий тощо; за станом поверхні - звичайний (без спеціального покриття або обробки), крейдований, глянсовий, лакований, пофарбований, крупнорифлений, верже, а також металізований; за видами спеціальної обробки - з водяними знаками, захисний, світлочутливий тощо. Поряд з папером різних сортів застосовується металева фольга, тканини, синтетичні матеріали.

Клей у процесі виробництва марок наноситься на зворотний бік. За складом розрізняють клей тваринного (желатиновий, кістковий, риб'ячий), рослинного (гуміарабік, декстрин) походження та змішаний. Клейовий шар може бути гладким, глянсовим або матовим, зернистим; може розрізнятися від тонкого білого до грубого жовтого, ясно-коричневого, коричневого кольорів.

При виготовленні марок використовується високий, глибокий й плоский друк. Поліграфічна техніка поштової марки з'явилася в результаті використання давньої друкованої традиції виготовлення грошових знаків і державних паперів. На початку свого існування в цій області повністю панувала техніка гравюри на металі, на дереві і літографія. Першими художниками марок були гравери, що володіли досвідом у виготовленні грошових знаків. При визначенні марок, виконаних за старих часів технікою графіки, на відбитках марок можна при перегляді й на дотик помітити певну опуклість, рельєфність малюнка з лицьового боку.

Застосовується і рельєфне тиснення, що створює видавлений пластичний малюнок (вперше застосований в 1847 р. на англійській марці із профільним зображенням королеви Вікторії, укладеним у восьмикутне обрамлення). Рельєфом був витиснутий двоголовий російський орел на першій російській марці, випущеної в грудні 1857 р. по малюнку Ф.М. Кеплера й т.д.

Формат марки це розмір, який вимірюється по відстані між лініями, які ділять перфорацію навпіл, або проходять через середину відстані між малюнками сусідніх марок (для марок без зубців). Перша цифра означає відстань по горизонталі, друга - по вертикалі. Розмір малюнка визначається по його рамці. Формат марки відіграє велику роль у сприйнятті марки, він логічно функціонально обумовлений. Творці «Чорного пенні» знайшли чудовий розмір марки – економічний, й забезпечував зручність користування - злегка витягнутий прямокутник, що добре сполучається з формою конверта. Саме цей формат послужив прототипом для найбільшого числа випусків стандартних марок протягом більше чим ста років.

Форма марок це їхній зовнішній обрис. Більшість марок мають прямокутну форму. Перші марки багатьох країн випускалися у вигляді вертикального прямокутника, незабаром з'явилися й горизонтальні прямокутники (1856 р. у Швеції - міська марка Стокгольма), а також квадратні марки (1851 р. у Данії). Сильно витягнуті по вертикалі й по горизонталі марки, підкреслювали їхнє особливе призначення.

Більшою розмаїтістю й винахідливістю форматів, конфігурації й розмірів відрізнялися російські земські марки, які у безлічі друкувалися в період з 1863 по 1903 р.

Існують і марки, що не відповідають ні однієї з геометричних форм, це так звані марки вільної форми.

Важливою рисою стильової характеристики марки є стильове співвідношення зображення й декоративного орнаменту, місце, що у загальній композиції займає шрифт, його кількість, відносний розмір і манера накреслення.

Стандарт, встановлений у часи виникнення марки, залишається ідеальним рішенням для всякого стандартного випуску. Треба мати на увазі, що в перші десятиліття існування марки текст зводився до вказівки, що перед вами знак поштової оплати певної вартості. До 1862 р. назва країни не вказувалася на марках Швейцарії й Іспанії, до 1863 р. – на марках Італії, до 1865 р. – на марках Румунії, до 1874 р. – на марках Португалії, до 1870 р. – Данії, до 1874 р. – Угорщини, до 1876 р. – Турцими, до 1890 м – Австрії, до 1917 р. – на марках Росії й Фінляндії.

На марках вказуються: назва держави або поштової адміністрації мовою країни й на французькій або англійській мовах, або в латинській транскрипції, номінальна вартість (не вказується в рідких випадках), а також написи пам'ятного, пропагандистського, пояснювального, рекламного характеру.

Крім того, на марці за межами малюнка (імприматура), можуть вказуватися написи технічного характеру - прізвище художника або гравера, назва друкарні, номера серії, рік випуску. Деякі марки мають напис на зворотному боці

У поштовий обіг марки випускаються з зубцовкою і без зубцовки.

Марки без зубців (різані, відрізні) – поштові марки, офіційно заплановані до випуску без зубців (або просечки), незалежно від того, чи видані паралельно марки із зубцями. Перша марка у світі - «чорний пенні», перші російські марки були без зубців. Іноді зубці не робили через терміновість випуску (наприклад, жалобний випуск 1924 р. пам'яті Леніна).

Зубцівка це перфорація, яка наноситься на аркуші поштових марок перфораційними машинами для полегшення відділення марок один від одного. Сама зубцовка і її розміри є однієї з найважливіших филателистических характеристик поштових марок. Розмір зубців – кількість зубців в 2 см поля марки. Для полегшення підрахунку зубців використають спеціальні зубцеміри. Залежно від типу перфораційних машин розрізняють гребінчасту, лінійну й рамочну зубцівку, а за формою зубцівки - просту, комбіновану й складно-комбіновану.

Всі відомості про випуск марок, конвертів, поштових карток, штемпелі, їх характерні ознаки розміщуються у спеціальних каталогах марок. Існують декілька видів каталогів. Серед них – генеральний, який дає повністю перелік всіх поштових випусків й є головним визначником марок; каталоги окремих країн, каталоги тематичні, каталоги поточних випусків, тощо.

Опис марок у каталозі містить у собі, як правило, номер і дату випуску, назву серії або ціль випуску, прізвище художника – автора марки (іноді й прізвище гравера); спосіб друку, вид паперу й водяного знака, вид і розміри перфорації, номінал, кольори марки, короткий опис сюжету, ціни за чисті й гашені екземпляри. Іноді приводяться відомості про розташування марок в аркуші, гасіннях першого дня, застосуванні спеціальних штемпелів, тиражі, строках обігу й інші відомості.

Згідно Закону України “Про ввезення, вивезення та повернення культурних цінностей” до культурних цінностей відносяться “рідкісні” поштові марки. До наукового визначення поняття філателістичної рідкості в науковій літературі визначається, як «дуже рідка марка, що існує в невеликій кількості екземплярів. Залежно від відомої кількості, раритети прийнято ділити на групи». Рідкість у світовій філателії підлегла умовній шкалі цінності. Просто рідкість – це коли відомо від 11 до 25 екземплярів, унікум - один відомий екземпляр. Так, марка - «Британська Гвіана» в 1 цент відома в одному примірнику; марка міської пошти Тифліса – в 6 примірниках. Рідкими можуть бути марки неіснуючих держав, наприклад, марки УНР (Української Народної Республіки) 1918 р. Ступінь рідкості марки, навіть, коли вони випущені в досить значній кількості примірників, залежить і від популярності марок країни. Марки з поліграфічними дефектами (по недогляду друкаря – зміна аркуша паперу в серії) у деяких колекціонерів також користуються великим попитом.

На вивіз за межі України знаків поштової оплати України, крім поштових марок і блоків, маркованных поштових конвертів і поштових карток (художестивенных і стандартних), виданих після 1991 року, потрібно оформляти дозвіл Державної служби контролю.за переміщенням культурних цінностей.

Матеріали і посібники: каталоги марок, альбоми марок, лупи, пінцет.

Зміст завдання.

Робота № 1. Історія створення і розвитку марок, поштових конвертів, поштових карток.

Користуючись рекомендованою літературою визначити закономірність створення знаків поштової оплати, наукове, художнє, культурне значення поштових марок. Звернути увагу на: особливість зображень, шрифтів, форми, розміру, сюжетів перших марок в різних країнах.

Скласти класифікацію марок.

Робота № 2 Візуальна експертиза марок.

Користуючись каталогами, зразками марок, рекомендованою літературою провести візуальний аналіз запропонованих марок, визначити ступінь рідкості, культурні цінність марок. Звернути увагу на характерні ознаки, місце, дати, умови випуску марок, відповідність характерних ознак марок каталожним даним.

Скласти описання 5-8 зразків марок за схемою: 1) назва марки, серії; 2) країна; 3) дата випуску; 4) автор; 5) матеріал; 6) техніка; 7) формат, розмір; 8) сюжет; 9) кольорова гама; 10) написи; 11) стан збереження. Визначити ступінь цінності марок.

Робота № 3. Опрацювати питання практичного спрямування

1. Які документи треба оформляти на вивезення серії поштових марок України “Золото скифів”, випущених в 2001 році?

2. Чи може бути підставою для пропуску колекції марок через митний кордон довідка, видана музеєм?

3. Які відомості про поштові марки необхідно фіксувати при складанні їх описання?