7) Художні особливості «театру абсурду». Аналіз п’єси с. Беккета «Чекаючи на Годо».

Слідом за екзистенціалізмом у французькій літературі набуває ваги абсурдизм. Датою виникнення театру абсурду(антидрами) вважається 1950р., коли була представлена п’єса Іонеско «Голомоза співачка». Абсурдизм – це коли за допомогою гротеску, умовності іронії митці зображують життя людини в абсурдному світі. Невід’ємними якостями абсурдизму є його специфічний комізм, чорний гумор, де сміх переплітається х жахом. За формою театр абсурду йде від Брехта(умовність), а ідеї запозичені з екзистенціалізму, також присутні іронія та сміх. Художні ознаки: 1)Театр абсурду не вносить в життя алогізм, а завдяки перебільшенню доводять до нонсенсу риси повсякденної реальності, таким чином на поверхню виходять вади життя. 2)Театр абсурду не пояснює абсурд, а яскраво демонструє його. 3)Йому характерні модерністські художні засоби: - дійсність і вигадка не розрізняються; -час і простір розмиваються. Все це жанр притчі. 4) активні експерименти з мовою (мовні кліше, тощо), тому що мова перетворюється в набір нічого незначущих звуків, тобто існує бар*єр у взаємопорозумінні між людьми.

С. Беккет, п’єса Чекаючи на Годо = Чекаючи на щастя – 1953р.. Головні герої: Владимир та Естрагон (вони є втіленням усього людства). Місце: дорога, під деревом(модерністський простір); дорога – це своєрідний символ руху, але в даній п’єсі герої стоять не місці. Час: вечір (означає, що день вже пройшов) завжди залишається ідея «завтра». Ідеї твору: екзистинціалістська площина (проблема вибору життя , тобто потрібно не чекати, а діяти і змінювати щось на краще), ; постмодерністська площина (пов’язана з онтологічною непевністю); психологічна площина (навіщо люди дружать – щоб розповісти про свої жахи). П*єса Беккета – це твір про всіх людей. Годо- це також Бог.

8)Вплив екзистенціалізму на світову літературу.

Екзистенціалізм – напрям в західноєвропейській і американській літературі 1940-60-х. Центральна ідея як філософії, так і літератури екзистенціалізму - існування людини в світі без Бога, серед ірраціональності та абсурду, в стані страху та тривоги, поза абстрактними, моральними законами і поставленими життєвими принципами. Екзистенціалізм поділявся на: атеїстичне джерело(Камю, Сартр) та релігійне джерело(М. Бердяєв). Постулати екзистенціалізму: 1)проблема життя та смерті, 2) абсурд, 3) свобода, 4)вибір, 5)відповідальність, 6)бунт. Екзистенціалістське вчення набуло неабиякої популярності в світі завдяки художній творчості французьких письменників - екзистенціалістів. Екзистенціалізм мав величезний вплив на літературу багатьох країн, зокрема американську (Н.Мейлер, У. Стайрон) та японську (Абе Кобо), кожного разу співвідносячись з проблематикою, яка представляла найбільшу актуальність та значимість для даної культури, та з художньою традицією, котра в ній переважала.

Також ідейні витоки екзистенціалізму виявляються у вченні К'єркегора, «філософії життя» та феноменології. Посилення інтересу до екзистенціалізму в колах західної інтелігенції саме в роки фашистської експансії має переконливе пояснення - розчарування в можливостях і людській особистості, і культурі, які не зуміли протистояти фашистському тиску.