Екол. Маркування товарів.

Екологічне маркування – це комплекс відомостей екологічного характеру щодо продукції, процесу чи послуги у вигляді тексту, окремих графічних, кольорових символів (умовних позначень) та їх комбінацій. Він наноситься в залежності від конкретних умов безпосередньо на виріб, упаковку (тару), ярлик, етикетку чи в супровідну документацію. Ціль створення екомаркування – повідомлення споживачу інформації, яка дозволяє обирати ту продукцію, яка робить найменший негативний вплив на навколишнє середовище; стимулює виробників екологічно безпечної продукції, забезпечення безпеки продукції на всіх стадіях її життєвого циклу; призупинення або припинення реализації продукції, яка не відповідає встановленним екологічним вимогам; сприяння збуту продукції з кращими екологічними характеристиками; запобігання ввезення в країну недоброякісних з екологічної точки зору іноземних товарів; оцінка відходів виробництва з точки зору екологічної безпеки та утилізації. Екологічне маркування, яке ґрунтується на якісних перевагах продукції стосовно негативних впливів на стан здоров'я людини та довкілля, закріплено міжнародним стандартом ISO 14024 (з 2002 року запроваджено до державної системи стандартизації - ДСТУ ISO 14024) і відноситься до категорії «добровільних». Екологічні критерії до окремого виду продукції встановлюються міжнародними організаціями: Глобальною Мережею Екологічного Маркування (GEN) та для продукції сільськогосподарського виробництва - Міжнародною федерацією екологічного сільського господарства (IFOAM). На екологічну сертифікацію можуть бути представлені тільки окремі види товару або послуг. Сертифікації не підлягають фармацевтичні препарати та тютюнові вироби. Процедура сертифікації починається з подачі відповідних даних про підприємство - товаровиробника і продукцію до органу сертифікації з екологічного маркування за заявою встановленої форми. Інформація, закладена в штриховому коді, призначена насамперед для продавців, а вже після них – для споживачів. Суть в тому, що штриховий код спочатку створювався як засіб передачі інформації вздовж товарного

ланцюга: виробник, гуртовик, роздрібний продавець, покупець. Переваги автоматичної ідентифікації при допомозі штрихових кодів є очевидними для підприємств різних рангів та різних галузей промисловості. Вони полягають у розширенні об’ємів продаж, підвищенні продуктивності, зменшенні затрат та підвищенні рівня послуг. Маркування харчових добавок та продуктів здійснюється згідно ДСТУ 4518-2008 продукти харчові. Маркування для споживачів – поширюється на споживче маркування харчових продуктів вітчизняного та закордонного виробництва, що розфасовані у споживчу тару, які реалізують на території України через оптову або роздрібну торговельну мережу, а також закладами ресторанного господарства (у тому числі в дошкільних закладах, школах, лікувальних, лікувально-профілактичних установах та інше), що безпосередньо пов'язані з обслуговуванням споживачів.

Система управління оп. Організація служби оп на підприємстві

Система управління охороною праці (СУОП) — це сукупність органів управління підприємством, які на підставі комплексу нормативної документації проводять цілеспрямовану, планомірну діяльність щодо здійснення завдань і функцій управління з метою забезпечення здорових, безпечних і високопродуктивних умов праці. Головна мета управління охороною праці є створення здорових, безпечних і високопродуктивних умов праці, покращення виробничого побуту, запобігання травматизму і профзахворюванням. Суб'єктом управління в СУОП на підприємстві в цілому є керівник (головний інженер), а в цехах, на виробничих дільницях і в службах — керівники відповідних структурних підрозділів і служб. Суб'єкт управління аналізує інформацію про стан охорони праці в структурних підрозділах підприємства та приймає рішення спрямовані на приведення фактичних показників охорони праці у відповідність з нормативними. Об'єктом управління в СУОП є діяльність структурних підрозділів та служб підприємства по забезпеченню безпечних і здорових умов праці на робочих місцях, виробничих дільницях, цехах та підприємства в цілому. До основних функцій управління охороною праці належать: — прогнозування і планування робіт, їх фінансування; — організація та координація робіт; — облік показників стану умов і безпеки праці; — аналіз та оцінка стану умов і безпеки праці; — контроль за функціонуванням СУОП; — стимулювання роботи по вдосконаленню охорони праці. Основні завдання управління охороною праці: — навчання працівників безпечним методам праці та пропаганда питань охорони праці; — забезпечення безпечності технологічних процесів, виробничого устаткування, будівель і споруд; нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці; — забезпечення працівників засобами індивідуального захисту;— забезпечення оптимальних режимів праці та відпочинку; — організація лікувально-профілактичного обслуговування; — професійний добір працівників з окремих професій; — удосконалення нормативної бази з питань охорони праці.