- •Введення
- •Лекція № 1. Особистість та індивідуальність
- •Лекція № 2. Проблема опису структури особистості
- •Лекція № 3. Спори про верховенство впливів середовища і спадковості на розвиток особистості
- •Лекція № 4. Уявлення про структуру особистості в різних психологічних теоріях. Факторний аналіз у вивченні особистості
- •Лекція № 5. Рольові теорії особистості. Поняття про структуру особистості як сукупності соціальних ролей
- •Лекція № 6. Типології особистості, що грунтуються на властивостях індивіда
- •Лекція № 7. Класичне вчення про темперамент. Психологічна характеристика типів нервової діяльності та темпераменту
- •Лекція № 8. Проблема розвитку мотиваційної сфери особистості
- •Лекція № 9. Спрямованість особистості
- •Лекція № 10. Самооцінка особистості
- •Лекція № 11. Особистість і колектив
- •Лекція № 12. Зміни, що відбуваються з особистістю в натовпі
- •Лекція № 13. Міжособистісне спілкування в соціальній групі
- •Лекція № 14. Завантаження та міжособистісні відносини
- •Лекція № 15. Види спілкування
- •Лекція № 16. Міжособистісні відносини в групах і колективах. Поняття психологічної несумісності
- •Лекція № 17. Поняття конфлікту
- •Лекція № 18. Типи конфлікту
- •Лекція № 19. Конфлікт між особистістю і групою
- •Лекція № 20. Основні міжособистісні стилі вирішення конфліктів
- •Лекція № 21. Умови та рушійні сили психічного розвитку
- •Лекція № 22. Розвиток особистості дитини-дошкільника
- •Лекція № 23. Розвиток особистості в молодшому шкільному віці
- •Лекція № 24. Особливості розвитку особистості в підлітковому віці
- •Лекція № 25. Розвиток особистості в ранній юності
- •Лекція № 26. Особливості функціонування особистості в період зрілості. Криза середнього віку
- •Лекція № 27. Інволюційні процеси старіння особистості. Психологія смерті
- •Лекція № 28. Мотиваційні передумови соціалізації особистості
- •Лекція № 29. Соціалізація особистості
Лекція № 16. Міжособистісні відносини в групах і колективах. Поняття психологічної несумісності
У групах і колективах існують відносини і взаємини.
Ставлення - це позиція особистості до всього, що її оточує, і до самої себе. Людина так чи інакше відноситься до речей, подій соціального життя. Щось йому подобається, а щось ні, одні факти, події його хвилюють, а інші залишають байдужим. Почуття, інтереси, увага - ось ті психічні процеси, які виражають ставлення людини, його позицію. У соціальних общностях (групах, колективах) у складових їхніх людей представлені не відносини, а взаємини.
Взаємовідносини - взаємна позиція однієї особистості до іншої, позиція особистості стосовно спільності. Взаємовідносини - відношення, яке від людей до людей, назустріч один одному. При цьому якщо у відношенні не обов'язково надходження до людини зворотного сигналу, то при стосунках постійно здійснюється зворотний зв'язок. Взаємовідносини у контактуючих сторін не завжди має одну і ту ж модальність (один і той же тон).
Між спілкуванням, з одного боку, і взаємовідношенням - з іншого існує певна співвіднесеність. Спілкування - це видима, що спостерігається зв'язок людей. Відношення і взаємовідношення - сторони спілкування. Вони можуть бути явними, але можуть бути й прихованими, непоказанной. Взаємини реалізується у спілкуванні і через спілкування. У той же час взаємовідношення накладає печатку на спілкування, воно служить його своєрідним змістом.
Розрізняють ділові та особисті взаємини. Ділові створюються в ході виконання службових обов'язків, регламентованих статутом, інструкцією, постановою. При формуванні групи визначаються функції її членів. Документом ж визначено обов'язки кожного з них. Особі, який зайняв ту чи іншу посаду, слід виконувати певну роботу, а також встановлювати випливають з цієї посади ділові контакти.
Виділяють кілька видів ділової залежності.
1. Ділові відносини рівності: в цьому випадку два або кілька членів групи виконують подібні функції, мають однакові права і обов'язки (наприклад, студенти в навчальній групі).
2. Ділові відносини підпорядкування: у них одна особа згідно з документом займає положення, що зобов'язує його намічати для іншого об'єкт докладання зусиль, способи виконання, здійснювати контроль, приймати виконання. Інше обличчя визнає і виконує розпорядження документа, хоча вони виходять не з документа, а від особи з покладеними на нього повноваженнями. Реальні ділові відносини завжди багатше положень, закріплених в інструкціях, статутах, наказах. Це пов'язано з тим, що люди наділені індивідуальними якостями. Особисті відносини виникають на основі психологічних мотивів: симпатії, спільності поглядів, інтересів, комплементарності (доповнення одне одного), неприязні та ін В особистих відносинах документи не мають сили. Наказами, розпорядженнями особистих відносин встановити не можна. Необхідною умовою виникнення таких відносин є осягнення один одного. Саме в ході осягнення встановлюються взаємини, а в міру їх зміцнення члени групи впізнають один одного. Взаємини можуть припинитися, як тільки зникають психологічні мотиви, що породили їх. Система особистих взаємовідносин виявляється у таких категоріях, як дружба, товариство, любов, ненависть, відчуженість.
У процесі спілкування виділяють кілька варіантів співвідношення ділових і особистих взаємин:
1) збіг позитивної спрямованості. У групі, де немає ділових протиріч між її членами, добрі особисті взаємини сприяють успішному виконанню стоїть завдання. Під впливом позитивних особистих взаємовідносин ділові відносини стають менш офіційними, але відмінності між ними зберігаються;
2) натягнуті ділові відносини і недоброзичливі особисті. Це передконфліктна ситуація. Вона може виникнути у відносинах рівності підпорядкування. Причини ускладнень можуть бути різними, але вихід з конфліктної ситуації не повинен шукатися на основі порушень ділової активності групи;
3) нейтральні ділові і такі ж особисті. Під нейтральними відносинами розуміють такі відносини, при яких обидві сторони не виходять за рамки інструкції.