- •Предмет психології.
- •Основні періоди становлення психології як науки.
- •Стадії розвитку психіки.
- •Онтогенез психіки.
- •Місце психології в системі наук.
- •Основні напрями психології.
- •Структура сучасної психології.
- •Класифікація методів психології.
- •Поняття «індивід», «особистість», «індивідуальність».
- •Теорії особистості. Спрямованість особистості.
- •Самосвідомість і я-концепція особистості.
- •Загальна характеристика процесу пізнання.
- •Чуттєві форми пізнання дійсності.
- •Загальні властивості відчуттів.
- •Сприймання, його сутність та різновиди.
- •Пам’ять та її види.
- •Раціональні форми освоєння дійсності.
- •Мислення та його операції.
- •Форми мислення та його види.
- •Уява, її сутність та види.
- •Увага та форми її вияву.
- •Поняття емоцій і почуттів. .
- •Сутність психічних станів.
- •Воля як вища психічна функція.
- •Поняття мотивації, мотивів, потреб.
- •Темперамент та його сутність. .
- •Типологія характерів.
- •Види і структура здібностей.
- •Поняття діяльності.
- •Основні види діяльності.
- •Спілкування та його сутність.
- •Види спілкування.
- •Функції та структура спілкування.
- •Соціальна група та її види.
- •Міжособистісні взаємини в групі.
- •Предмет, основні категорії, функції і завдання педагогіки.
- •Становлення і розвиток педагогіки.
- •Галузі і міжпредметні зв’язки педагогіки.
- •Сутність і структура педагогічного процесу.
- •. Серед загальних закономірностей педагогічного процесу найсуттєвішими є:
- •Система освіти в Україні.
- •Принципи побудови системи освіти в Україні.
- •Характеристика основних типів закладів освіти.
- •Дидактика та її предмет.
- •Зміст освіти в Україні.
- •Сутність і структура процесу навчання.
- •Закономiрностi I принципи навчання.
- •Методи, форми I засоби навчання.
- •Нові технології навчання.
- •Специфіка, рушійні сили і етапи процесу виховання.
- •Закономірності і принципи виховання.
- •Методи і форми виховання.
- •Суспільні інститути виховання.
- •Особливості і завдання виховного процесу в умовах трансформації суспільства.
Сутність психічних станів.
Важливість вивчення психічних станів пояснюється тим, що від їхньої зміни залежить ефективність поведінки й діяльності. Особливо це стосується людей, специфіка діяльності яких та умови її виконання часто мають складний, надзвичайний характер. Під ПСИХІЧНИМ СТАНОМ розуміють тимчасовий функціональний рівень психіки, який відображає взаємодію впливу внутрішнього середовища організму або зовнішніх чинників та визначає спрямованість перебігу психічних процесів у цей момент і вияв психічних властивостей людини. Психічні стани можуть позитивно впливати на виконувану діяльність, на процес спілкування, а можуть і дезорганізовувати їх. Психічний стан - це своєрідне накопичення психоенергії. Кожний психічний стан є переживанням суб´єкта й водночас діяльністю його різних систем, він має зовнішнє вираження і виявляється у зміні ефекту діяльності, яку виконують. Тільки за сукупністю показників, що відображають кожний з цих рівнів, можна зробити висновок про наявність у людини того чи іншого стану
Воля як вища психічна функція.
Воля - сила свідомої обдуманої дії. за вольовим регулюванням стоїть єдине системне функціонування багатьох психічних процесів, тому волю можна розуміти тільки як вищу психічну функцію (ВПФ). Волі властиве соціальне походження такою ж мірою, як і свідомості людини в цілому. Воля є інтеріоризацією соціальних цінностей у суб'єктивне надбання і принцип поведінки. Спочатку одна людина обґрунтовує необхідність певних вимог, а інша їх виконує, а потім людина сама ставить перед собою вимоги й виконує їх. Генезис ВПФ розкриває механізм побудови над природними, за рівнем нижчими, мимовільними функціями культурних, вищих, довільних функцій. Отже, існують два рівні організації волі як вищої психічної функції. Онтогенетично нижчим ступенем розвитку волі є гіпобулічні реакції (примітивні, неусвідомлені вольові акти). Це так звана "сліпа" воля (без усвідомлення ситуацій), яка не пов'язана з інтелектуальними механізмами і залежить від актуального моменту. Так, уже під час кризи першого року життя для дитини характерний активний інтерес до навколишнього. Визначальним для цього періоду стає прояв гіпобулічної волі. У дитини виникають перші прояви протесту, опозиції, протиставлення себе іншим. Ці явища називають гіпобулічними в тому розумінні, що вони становлять якісно нижчий ступінь у розвитку вольових дій; належачи до вольової реакції, вони ще не диференційовані на волю та емоції.
Поняття мотивації, мотивів, потреб.
Термін “мотивація” являє собою більш широке поняття, ніж термін “мотив”. Мотива́ція (з лат. movere) — спонукання до дії; динамічний процес фізіологічного та психологічного плану, керуючий поведінкою людини, який визначає її спрямованість, організованість, активність і стійкість; здатність людини діяльно задовольняти свої потреби. Мотив — це спонукання людини до активності, пов’язане з намаганням задовольнити певні потреби.. Мотив також можна визначити як поняття, що в узагальненому вигляді є безліччю диспозицій.З усіх можливих диспозицій найбільш важливою є поняття потреби. її викликає стан потреби людини або тварини у певних умовах, яких їм бракує для нормального існування і розвитку. Потреба – це особливий стан психіки індивіда, усвідомлена ним незадоволеність, відчуття нестачі (браку) чогось, відображення невідповідності між внутрішнім станом і зовнішніми умовами.Потреба як стан особистості завжди пов'язана з наявністю в людини почуття незадоволеності, тобто з дефіцитом того, що потрібно (звідси назва “потреба”) організму (особистості).