- •Предмет психології.
- •Основні періоди становлення психології як науки.
- •Стадії розвитку психіки.
- •Онтогенез психіки.
- •Місце психології в системі наук.
- •Основні напрями психології.
- •Структура сучасної психології.
- •Класифікація методів психології.
- •Поняття «індивід», «особистість», «індивідуальність».
- •Теорії особистості. Спрямованість особистості.
- •Самосвідомість і я-концепція особистості.
- •Загальна характеристика процесу пізнання.
- •Чуттєві форми пізнання дійсності.
- •Загальні властивості відчуттів.
- •Сприймання, його сутність та різновиди.
- •Пам’ять та її види.
- •Раціональні форми освоєння дійсності.
- •Мислення та його операції.
- •Форми мислення та його види.
- •Уява, її сутність та види.
- •Увага та форми її вияву.
- •Поняття емоцій і почуттів. .
- •Сутність психічних станів.
- •Воля як вища психічна функція.
- •Поняття мотивації, мотивів, потреб.
- •Темперамент та його сутність. .
- •Типологія характерів.
- •Види і структура здібностей.
- •Поняття діяльності.
- •Основні види діяльності.
- •Спілкування та його сутність.
- •Види спілкування.
- •Функції та структура спілкування.
- •Соціальна група та її види.
- •Міжособистісні взаємини в групі.
- •Предмет, основні категорії, функції і завдання педагогіки.
- •Становлення і розвиток педагогіки.
- •Галузі і міжпредметні зв’язки педагогіки.
- •Сутність і структура педагогічного процесу.
- •. Серед загальних закономірностей педагогічного процесу найсуттєвішими є:
- •Система освіти в Україні.
- •Принципи побудови системи освіти в Україні.
- •Характеристика основних типів закладів освіти.
- •Дидактика та її предмет.
- •Зміст освіти в Україні.
- •Сутність і структура процесу навчання.
- •Закономiрностi I принципи навчання.
- •Методи, форми I засоби навчання.
- •Нові технології навчання.
- •Специфіка, рушійні сили і етапи процесу виховання.
- •Закономірності і принципи виховання.
- •Методи і форми виховання.
- •Суспільні інститути виховання.
- •Особливості і завдання виховного процесу в умовах трансформації суспільства.
Функції та структура спілкування.
Мова йде про підхід, що виділяє три основні класи таких функцій: інформаційно-комунікативну, регулятивно-комунікативну та афективно-комунікативну. Інформаційно-комунікативна функція спілкування охоплює все, що має відношення до передачі та прийому інформації людиною. Йдеться не лише про готову інформацію, а також й про інформацію, яка створюється. Регулятивно-комунікативна функція спілкування забезпечує не лише пізнання, а й регуляцію поведінки суб'єктів спілкування. З цією функцією пов'язані і способи впливу людей одне на одного: переконання, навіювання, наслідування, зараження, тощо. Афективно-комунікативна функція спілкування відноситься до емоційної сфери особистості, визначає її ставлення до явищ навколишнього світу. Структура спілкування. Структура спілкування має взаємопов'язані сторони: комунікативну, інтерактивну, перцептивну.
Комунікативна сторона спілкування пов'язана із виявленням специфіки обміну інформацією між людьми як активними суб'єктами спілкування, т. т. із врахуванням тих знань, якими обмінюються люди. Засобами комунікативного процесу є різні знакові системи: мова (або вербальне спілкування) та жести, міміка, інтонації (або невербальне спілкування). Інтерактивна сторона спілкування: організація суб'єктами спілкування спільної стратегії взаємодії. Розрізняють різні програми взаємодії між людьми (від співробітництва аж до конкуренції). Цей же бік спілкування містить в собі таку значущу змінну, як визначення між партнерами статусу у спілкуванні тобто хто із них домінує, а хто повинен підлаштовуватись.
Соціальна група та її види.
Соціальна група - "сукупність людей, що мають загальну соціальну ознаку й виконують суспільно необхідну функцію в загальній структурі суспільного поділу праці й діяльності"
Соціальна група - відносно стійка сукупність людей, яка має спільні інтереси, цінності і норми поведінки, які складаються в межах історично визначеного суспільства. Розрізняють великі, середні та малі соціальні групи.
До великих груп належать:
- суспільні класи (робітники, селяни, буржуазія, поміщики, інтелігенція);
- соціальні прошарки (підприємці, фермери, священики, службовці);
- професійні групи (машинобудівники, педагоги, будівельники і т.д.);
- етнічні спільності (нація, народність, плем’я);
- вікові групи (молодь, середній вік, пенсіонери).
Міжособистісні взаємини в групі.
Важливим аспектом у життєдіяльності колективу, знання якого має важливе практичне значення для кожного, хто працює з людьми,є міжособистісні стосунки у групі. Ці стосунки неминуче виникаютьміж членами колективу на грунті їхнього спілкування та взаємодії у процесі реалізації завдань, на виконання яких спрямовуються їхні зу-силля. Цілі діяльності, її мотиви, організація дій співучасників визна-чають характер стосунків, що складаються. Міжособистісні стосун-ки мають складну структуру. У цій структурі діють не лише об’єктивні чинники (характер цілей, умови їх досягнення, особливості керівниц- тва, стосунки, що склалися між членами групи), а й суб’єктивні (рівень свідомості та самосвідомості членів колективу, рівень їхніх домагань,індивідуально-психологічні особливості, здібності людей та ін.).Основним методом дослідження взаємовідносин у колективі є спо-стереження. Воно дає можливість всебічно з’ясувати змістовний бік життя групи, її структуру, рівень розвитку, статус окремих членів.Плідними при вивченні колективів є також різні форми анкетування,опитування, інтерв’ю, результати яких дають уявлення про цінності групи, думки її членів про різні аспекти життя певної спільноти.Ефективним інструментом оперативного вивчення міжособистісних стосунків є запропонований американським психологом і мікро-соціологом Дж. Морено метод соціометрії. Засадовим стосовно нього є принцип синтонності — емоційних потягів і симпатій, які виявля-ються у стосунках між членами групи і визначають їх характер. Про-цедура соціометричного дослідження полягає в тому, що кожному члену групи пропонується відповісти на запитання “З ким би тихотів..?”. Воно може стосуватися будь-якої царини людських вза-ємовідносин. Критерії вибору можуть бути сильними та зорієнтовани-ми на істотні психологічні якості особистості — її моральні принципи,силу характеру, вольові та інтелектуальні якості, наприклад: “З ким би ти пішов у розвідку?”, “До кого б ти звернувся по допомогу при розв’язанні конфліктної ситуації?” тощо. Критерії можуть бути слаб-кими, коли вони стосуються вибору партнера для розваг, відпочинку або ж для забезпечення психологічного комфорту. Такими можуть бути запитання “З ким би ти хотів проводити своє дозвілля?”, “З ким би ти хотів сидіти за однією партою?”. При цьому надається мож-ливість виявити міру бажаності партнера, який обирається, через послідовний потрійний вибір за принципом: “дуже бажаний”, “бажа-ний”, “менш бажаний”. Результати одержаних виборів занотовуються у соціометричну матрицю й аналізуються шляхом підлічення кількості виборів, зроблених щодо кожного члена групи.Інформація може бути математично оброблена і виражена графічно у вигляді соціограми. Популярність членів групи, їх статус має такий ха-рактер: “зірки” — ті, кого обирають найчастіше; їм поступаються“бажані&rdqльно ефективно і най-повніше виявляє психологічний потенціал групи.
У колективі за певних обставин часто виникають неофіційні групи,що так само висувають своїх лідерів, як це часто трапляється у шкільних класах. Якщо міжособистісні стосунки у групі підпорядко-вані загальній меті, то наявність лідерів неофіційних груп не тільки не заважає, а й допомагає колективу розв’язувати поставлені завдан- ня. Якщо ж цілі діяльності окремих угруповань перестають бути підпо-рядкованими загальній меті, то колектив, по суті, перетворюється на конгломерат окремих груп, в яких не лише лідери, а й усі члени можуть вступати в антагоністичні міжособистісні стосунки. Педагогу важли-во вчасно помічати ці процеси в колективі, щоб запобігати його руй-нуванню та розпаду.