13. Результативні показники суспільного виробництва.

Основними показниками результатів господарської діяльності є ефективність, продуктивність, рентабельність.

Ефективність означає співвідношення доходів і витрат виробництва за певний проміжок часу. Вона розраховується як відношення величини доходів до витрат.

Показник ефективності зростає, якщо при одному й тому самому рівні витрат доходи збільшуються, і, навпаки, зменшується, якщо за тих самих витрат доходи знижуються. Ефективність показує, наскільки раціонально підприємство використало наявні економічні ресурси для виробництва продукції і максимізації прибутку.

Продуктивність – це співвідношення між результатом виробництва і кількістю використаних для цього економічних ресурсів часу, живої праці, використаної сировини чи інших матеріалів. Розраховувати показники продуктивності доволі складно. Іноді розраховують показник часткової продуктивності, наприклад продуктивність праці. Він показує здатність працівників випускати певну кількість продукції за одиницю часу.

Використовують такі методи визначення продуктивності праці:

• Натуральний – полягає у діленні обсягу виробленої продукції у фізичних одиницях на кількість витраченого часу в нормо-годинах.

• Вартісний – передбачає ділення обсягу виробленої продукції в гривнях до витрат часу, вираженого в середньосписковій чисельності робітників або відпрацьованій ними кількості людино-днів, людино-годин.

• Трудовий – розраховується діленням обсягу продукції, представленої у витратах робочого часу в нормо-годинах, на кількість робітників.

Продуктивність виробництва можна підвищити різними шляхами: застосуванням досконалішої техніки та обладнання, кращою організацією робіт, спеціалізацією виробництва, підвищенням кваліфікації працівників, запровадження нових, удосконалених технологій виробництва тощо.

Рентабельність – виражений у відсотках відносний показник прибутковості, який характеризує ефективність витрат підприємства загалом або ефективність виробництва окремих видів продукції. Рівень рентабельності розраховують як відношення величини прибутку, отриманого за певний період, до середньої за цей період вартості засобів виробництва чи до загальної величини витрат на виробництво.

14. Акціонерні товариства, їх характеристика.

Поява акцій пов’язана з виникненням акціонерного капіталу – об’єднання індивідуальних капіталів і залучених ними грошових засобів в один капітал. Його організаційною формою є акціонерне товариство.

Перші акціонерні товариства виникли в Англії та Голландії в 1602 році. Сьогодні акціонерні компанії стали найбільш поширеною в ринковій економіці формою підприємств та їх об’єднань.

Акціонерне товариство – це підприємство, яке виникає на основі акумуляції акціонерного капіталу шляхом випуску і продажу акцій. Акція засвідчує, що в акціонерному капіталі є частка акціонера (власника акцій). Вона дає йому право на одержання дивіденду, який утворюється з доходу на акціонерний капітал.

Акціонерне товариство не відповідає  за  зобов'язаннями акціонерів. До товариства та його органів не можуть застосовуватися будь-які санкції,  що обмежують їх права,  у разі вчинення акціонерами протиправних дій.

 Акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, тільки в межах  належних їм акцій.  До акціонерів не можуть застосовуватися будь-які  санкції,  що  обмежують  їх  права,  у разі вчинення протиправних дій товариством або іншими акціонерами.

Акціонери, які не повністю оплатили акції, у  випадках, визначених статутом  товариства, відповідають за зобов'язаннями товариства у межах неоплаченої частини вартості належних їм акцій.

Акціонерне товариство може бути створене шляхом заснування або злиття, поділу, виділу чи перетворення підприємницького товариства, державного, комунального та інших підприємств у акціонерне товариство.

Згідно до Закону «Про акціонерні товариства» акціонерні товариства за типом поділяються  на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства.

Розглянемо основні відмінності приватних та публічних акціонерних товариств. До них можна віднести наступні:

- приватні акціонерні товариства обмежені максимальною кількістю акціонерів у кількості ста осіб;

- публічне товариство може здійснювати публічне і приватне розміщення акцій, а приватне - тільки приватне. У разі прийняття загальними зборами приватного AT рішення про публічне розміщення акцій до статуту вносяться зміни, в тому числі відомості про зміну типу товариства з приватного на публічне;

- акції приватного товариства не можуть купуватись та/або продаватись на фондовій біржі, за винятком продажу шляхом проведення на біржі аукціону. Акції публічного товариства мають обов'язково пройти процедуру лістингу (експертний допуск до біржових торгів) і числитись у біржовому реєстрі як мінімум однієї біржі;

- акціонери публічного AT мають право відчужувати свої акції без згоди інших акціонерів і самого товариства, а акціонери приватного мають домінуюче право на придбання відчужених акцій;

- публічне AT повинне мати власну веб-сторінку, а будь-яке голосування на зборах акціонерів слід проводити з використанням бюлетенів.

Необхідно також зазначити, що існує різниця між приватними акціонерними товариствами та товариствами з обмеженою відповідальністю. Зокрема, учасник ТОВ у будь-який момент може вийти із товариства і вимагати виділу із майна товариства належної йому частки. Акціонери приватного акціонерного товариства такого права не мають, натомість вони можуть продати свої акції самому товариству, іншим акціонерам або третім особам. Ця суттєва відмінність робить приватне акціонерне товариство значно стабільнішою формою ведення спільного бізнесу. Крім того, згідно до Закону «Про господарські товариства» кількість учасників ТОВ не може перевищувати 10 осіб. Товариства, які мають більше 10-ти, але менше 100 учасників, і не бажають втрачати важливі для них переваги приватної форми ведення бізнесу, мають можливість скористатися формою приватного акціонерного товариства.