Переваги облігацій перед акціями

Для емітента

- облігації, на відміну від акцій, можуть випускати підприємства всіх форм власності, у тому числі і приватні;

- облігації не дають інвестору право управління підприємством;

- можливість випуску цільових облігацій.

Для інвестора

- на відміну від дивідендів, відсотки за облігаціями виплачують у першу чергу;

- у разі ліквідації емітента насамперед буде погашена заборгованість за облігаціями.

46. Лізинг як специфічна форма фінансування реальних інвестицій. Структура лізингових платежів.

Лізинг — це господ діял, спрямована на інвестув власних чи залучених коштів, яка полягає у наданні за договором лізингу однією стороною у виключне користування другій стороні на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність або госп відання за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника або продавця майна за умови сплати лігингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Суб 'єктами лізингових відносин тут виступають: у ролі кредитора — лізингода­вець, позичальника — лізингоодержувач. Власник майна (лізингодавець) надає користувачу (лізинго-одержувачу) фінансову послугу: він купує майно у власність і за рахунок періодичних внесків лізингоодержувача покриває його повну вартість та отримує певний прибуток у вигляді лізингової маржі. Кредитні та лізингові відносини між позичальником (лізингоодержувачем) та кредитором (лізингодавцем) будуються на умовах терміновості, оплати, повернення, матеріального забезпечення (застави).

Підприємство — лізингоодержувач здобуває дуже сут­тєві переваги:

• лізинг дає змогу на 100% фінансувати придбання основних фондів на відміну від банківського кредиту, де фінансовими ресур­сами забезпечується тільки 60—70% їхньої вартості;

• підприємству простіше отримати майно в лізинг, ніж позику на його придбання; лізингове майно виступає як застава, право вла­сності на нього належить лізингодавцю;

• лізинг дає п-ву більше можливостей для маневру­вання під час виплати лізингових платежів, оскільки останні здійс­н-ся п-вом, як правило, після отримання виручки від реалізації продукції, що її вироблено на обладнанні, узятому в лізинг;

• зменшується ризик морального старіння обладнання, тому що підприємство бере його не у власність, а в оренду: відтак розширю­ються можливості оперативного оновлення застарілої техніки без залучення власного кап-лу на його фін-ня;

• лізингове майно не зараховується на баланс п-ва, що підвищує ліквідність суб'єкта госп-ня та його можливість отримати банк кредит;

• лізингові платежі включають до складу валових витрат, що змен­шує оподатковуваний прибуток п-ва-лізингоотримувача;

• зменш-ся ризик виробництва нової продукції, оскільки за недостатнього попиту на неї п-во може повернути об'єкт лізингу безпосередньо лізингодавцю;

• досягається ефект фін стимул-ня, оск щорічні фін вигоди перевищують розмір відсотків за банківський кредит.

Лізинг також має певні недоліки:

• вартість лізингу для лізингоодержувача вища на суму лізинго­вої маржі, ніж вартість звичайної позики;

• складання лізингової угоди потребує тривалого часу та складні­шої організації, ніж складання угоди про звичайну банківську позику;

• лізингодавець бере на себе ризик можливого морального ста­ріння основних фондів та неповного і несвоєчасного отримання лі­зингових платежів.

Структура лізингових платежів. До складу лізингових платежів включають:

• Суму відшкодування вартості об’єкта лізингу, що амортизується на строк, за який вноситься лізинговий платіж;

• Суму, що сплачується лізенгодавцеві як відсоток для придбання майна згідно з договором лізингу;

• Платіж-винагорода лізингодавцеві за отримане в лізинг майно;

• Відшкодування страхових платежів за договором страхування об’єкта лізингу, якщо об’єкт застраховано лізингодавцем;

• Інші витрати лізенгодавця, передбачені договором лізингу.