80, 92, 95, 98 Позначає октанові' число бензину, яке характеризує стійкість бензину проти детонації.

Детонацією нагинається вибухово згорання робочої суміші, що виникає у циліндрах двигуна при застосуванні бензину з малим октановим числом, при збідненні пальної суміші, при великому куті випередження запалєн нн і перегріванії і двигуна.

При детонації частина робочої суміші, запалена іскрою, згорає з нормальною швидкістю, а решта, внаслідок утворення в и і і і перекисиих сполучень, запалюється і згорає зі швидкістю 2000-2300 м/с (при нормальному з гора н н і пінпдк їсть до '10 м/с). Тиск у циліндрі при цьому різко зростає.

Дотовані пно згори н н я впни кае в лон і камери в гора н н я, я ка найбільш віддалена від свічок запалення. Ознакою такого згорання є дзвін кий металевий стукіт. Робота двигуна при детонаційному згоранні нестійка, зменшується частота обертання колінчастого вала, двигун втрачає потужність, перегрівається, виникають вихлопи чорного диму із глушника.

Трипала робота двигуна з детонаційним згоранням призводить до обгорання кромок поршнів, головок клапанів, прокладки головки циліндрів, електродів та ізоляторів свічок запалювання.

Високий тиск підвищує навантаження у кривошипно-шатунному механізмі, викликає руйнування антифрикційного сплаву в шатунних підшипниках і підвищене спрацювання верхньої частини гільз циліндрів.

Н системі ж пил сі і н я двп гу па НІЛ -1 3 1 використовують карбюратор К-89 і паливний насос Б-10.

І Іроцес приготування пальної суміші з палива і повітря називають карбюрацією, а пристрій, де вона готується, пазпваї ті.ся карбюратором.

На автомобілі МІ.II-131 встановлений карбюратор К-88АМ, з надаючим потоком пальної суміші, дводифузними змішувальними камерами паралельного включення, балансований.

Робота карбюратора Грунтується на принципі пульверизації. Найпростіший карбюратор складається з двох основних частин:

• поплавкової камери;

• змішувальної камери.

Розпилювач одним кінцем з’єднаний з поплавковою камерою за допомогою жиклера, а другим кінцем виходить у дифузор.

Основними механізмами і вузлами дизельної системи живлення є: паливний насос високого тиску з муфтою випередження впорскування палива, паливопідкачувальний насос низького тиску, форсунки, палившій бак з фільтром грубого очищення палива, фільтр тонкого очищення палива, паливоироводи низького і високого піску, повітряний фільтр, впускний і шіпускппй колектор, глушник, в окремих двп гупах турбоком11 ресор.

Газове паливо для автомобільних двигунів застосовують у стисненому або зрідженому стані. Метан стискають до тиску в середньому 20 МІІа і зберігають у товстостінних балонах. Етан, пропан і бутан переходять у рід. <ші стан при стисканні до 1 .(> МІ Іа. їх також зберігають у балонах.

Газоповітряні суміші, порівняно з бензоновітряними, мають вищі (ідетонаційні властивості, що дає змогу підвищити ступінь стискання і поліпшити економічні показники двигуна. Газові двигуни характеризуються повнішим згорянням суміші й набагато нижчою токсичністю (шкідливістю) відпрацьованих газів, завдяки чому зменшується забруднення навколишнього середовища.

У ралі застосування газу не змивається плівка оливи зі стінок гільз і поршнів, зменшується пагароутворепня в камерах згоряння; через відсутність конденсації пари бензину на стінках гільз циліндрів

не розріджується олива, завдяки чому в 1 ,Г> 2 рази збіл уються період слулсби двигуна й період зміни

оливи.

Однак у газобалонних автомобілів складна система живлення, підвищуються вимоги щодо пожежо- й вибухобезпечпості, потужних газових двигунів на 10...20% менша порівняно з карбюраторними, оскільки в суміші з повітрям газ займає більший об’єм, ніж бензин. Автомобіль втрачає частину своєї ванта жон ідйомносгі через вел н ку масу газобалон ної установки.

Двигуни, що працюють на стиснених або зріджених газах, створюють на базі карбюраторних. Для цього останні обладнують спеціальною газовою апаратурою й балонами, але вони зберігають здатність працювати також і на бензині.

2. Електрообладнання автомобіля: джерела електроенергії та споживачі

Електрообладнання автомобіля служить для запуску двигуна, внутрішнього освітлення автомобіля, освітлення дороги, звукової і світлової сигналізації, живить електричним струмом контрольно-вимірювальні прилади і систему запалювання.

Електрообладнання автомобіля поділяється на дві групи.

1 Іеріна група це джерела електричної енергії: генератор і акумуляторна батарея.

Друга група, яка носить назву спожиті чім, це всі інші прилади електрообладнання.

Генератор приводиться в дію від двигуна автомобіля і перетворює механічну енергію на електричну якою живить споживачів та заряджає акумуляторну батарею. Акумуляторна батарея перетворює хімічн; енергію на електричну. Вона призначена для живлення споживачів електричною енергією при непрацюючом; двигуні і при його роботі з малою частотою обертання колінчастого вала, а також для запуску двигун; стартером.

На автомобілі ЗІЛ-ІЗІ встановлено генератор Г-250П1 або Г287 Б. Генератор кріплять на двигуні г правої сторони в передній частині за допомогою кронштейнів. У рух генератор приводиться клиноподібним пасом під шківа колінчастого вала. Принцип утворення електричного струму в генераторі застосований на явищі електромагнітної індукції.

Генератор працює так. Після вмикання запалювання струм від акумуляторної батареї надходить в обмотку збудження ротора через щітки і контактні кільця. Магнітне поле, що створюється обмоткою збудження, проходячи через торці дзьобоподібних полюсів, створює північні і південні полюси на роторі. Під мас обертання ротора його магнітний потік перетинає витки обмоток статора й у них індуктується трифазний змінний струм, який підводиться до випрямляча, змонтованого назадній кришці генератора і призначеного для випрямляння трифазного змінного струму в постійний, випрямляється там на постійний струм і надходить у зовнішнє коло.

Коли напруга, яку виробляє генератор, перевищуватиме напругу акумуляторної батареї, струм від генератора піде на зарядження батареї та живлення інших споживачів енергії.

Системи запалювання класифікуються:

1. за способом переривання струму в полі низької напруги системи запалювання поділяються на:

• контактні;

• контактно-транзисторні;

• безконтактно-транзисторні;

2. за виконанням системи запалювання бувають:

• не екрановані; екрановані.

На автомобілі ЗІЛ-ІЗІ встановлюють екрановані або неекрановані системи запалювання з використанням усіх перерахованих вище способів переривання струму в первинній обмотці котушки запалювання.

1. Контактні системи:

• екранована система - встановлено переривник-розподільник Р-102, котушка запалювання Б-102Б з додатковим резистором СЕ-102;

• неекранована система - встановлено переривник - розподільник Р-4В, котушка запалювання Б-115 з варіатором.

Б) Контактно-транзисторна система буває тільки неекранована і на ній застосовується переривник- розподільник Р-4Д, котушка запалювання Б-114 і транзисторний комутатор ТК-102.

2. Безконтактно-транзисторна система буває тільки екранована і на ній застосовуються прилади: - датчик-розподільник Р-351, котушка запалювання Б118, транзисторний комутатор ТК200, аварійний вібратор РС-331.

Система запуску двигуна

Система запуску двигуна складається із:

• акумуляторної батареї;

• реле вмикання стартера;

• стартера.

Стартер служить для обертання колінчастого вала з метою запуску двигуна. Надійний запуск двигуна можливий, якщо колінчастий вал обертається з частотою:

• 60-80 об/хв - для карбюраторного двигуна;

• 200-250 об/хв - для дизельного двигуна.

Контрольно-вимірювальні прилади автомобіля призначені для контролю за станом і роботою двигуна та його систем. На сучасних автомобілях застосовують такі контрольно-вимірювальні прилади:

1. амперметр;

2. покажчик температури охолоджувальної рідини;

3. аварійний сигналізатор температури охолодної рідини в системі охолоджування;

4. покажчик тиску масла в системі мащення двигуна;

5. аварійний сигналізатор зниження тиску масла в системі мащення двигуна;

6. покажчик рівня палива в паливному баці;

7. спідометр;

8. тахометр.

2. Силова передача, механізми ведучих коліс

Трансмісія автомобіля - це низка взаємодіючих між собою агрегатів і механізмів, які передають крутний момент від двигуна до ведучих коліс. При передачі крутний момент змінюється за величиною і напрямком, розподіляючись одночасно між ведучими колесами автомобіля.

За характером зв'язку між двигуном і ведучими колесами, а також за способом перетворення крутного моменту трансмісії поділяються на механічні, комбіновані (гідромеханічні), електричні та гідрооб’ємні. Найбільшого поширення па автомобілях набули механічні трансмісії, виконані за різними схемами залежно під загальної компоновіси агрегатів автомобіля, включаючи розташування двигуна і ведучих коліс.

>2 3 4

Е

*" т ' —.■.І.

Схеми механічних трансмісій автомобілів: