38. Філософія історії г. Гегеля.

За Гегелем, історія є саморозвитком об'єктивного духу. В першу чергу це політична історія, а не мистецтво, релігія чи філософія. Останні є допоміжними факторами, але не розвиваються самі по собі. Сенс та вартість буття окремої людини полягає тільки в її підлеглості історичній сили, особливо державі. Світовий дух діє через окрему людину, часто проти цілей та спрямувань останньої. Існує «хитрість розуму», яка діє так, щоб окрема людина в кожній стадії розвитку робили історичне правильне. Таким чином, великі історичні особистості є інструментами світового духу. Індивіди, народи, епохи є необхідними стадіями переходу в великому світово-історичному процесі. "Світова історія не є дном радості. Періоди радості є тільки чистими листками в ній. Світова історія є кінцевим пунктом, який в нейтралізованому сенсі є водночас початком. Подорож духу порівнюється із подорожжю Одіссея, який повертається до свого вихідного пункту, але вже у зміненій формі. Історія є саморозвитком об'єктивного духу, вона здійснила в визначений час історичне необхідне, та розумне. «Все що є розумним, є реальним, все що є реальним, є розумним.» Коли Гегелю вказували на нерозумність та погане в світі, він казав, що ці речі не мають реальності, вони є тільки явищами. Отже, масові вбивства не мають реальності. Гегель говорить про три фази розвитку свободи:

1. східна деспотія — тільки один є вільним,

2. грецько-римський світ — деякі є вільними та

3. християнсько-германська спільнота, де в принципі всі є вільні (недарма філософія Гегеля виникла в Німеччині). Таким чином, дух повертається до себе назад. Здійснення демократичних вимог мислилося Гегелем у вигляді компромісу зі становим ладом, у рамках конституційної монархії.

40. Філософія марксизму.

Великий вплив на формування філософських поглядів К.Маркса і Ф.Енгельса справила класична німецька філософія. К.Маркс і Ф.Енгельс критично сприйняли і застосували на абсолютно нових засадах гегелівське вчення про діалектику як теорію розвитку і філософський метод. Марксистська філософія успадкувала від німецької раціоналізм як спосіб пояснення і осягнення дійсності. Віра в силу розуму, наукове знання, соціальний прогрес представлені тут максимально повно, що певною мірою визначило її оптимістичний характер і забезпечило широку підтримку цього вчення з боку багатьох послідовників.

Основне питання філософії — відношення мислення до буття. Це відношення може розглядатись з двох сторін: 1) що існувало раніше — свідомість, дух чи матерія; 2) чи спроможна людина за допомогою власної свідомості пізнати навколишній світ? Марксизм став на бік матеріалізму. Матеріалізм стає діалектичним, а діалектика — матеріалістичною.

Принципово по-новому в марксистській філософії вирішується комплекс питань, пов'язаних з життям суспільства. Філософія марксизму переносить акцент на екон. життя сусп-ва, насамперед на сферу матер. вир-ва. Виробничі відносини визначають усі інші відносини між людьми і становлять суспільний базис. Матеріальне буття, економічний базис визначають суспільну свідомість. К.Маркс та Ф.Енгельс довели, що не тільки природа, розвивається за певними законами, виділити окремі етапи в його розвитку, які були названі суспільно-економічними формаціями, по-новому оцінити роль народних мас та окремих особистостей в історії, дати своє розуміння причин виникнення і функціонування держави, соціальних класів, їхньої боротьби між собою, показати еволюцію сім'ї та ін.

Особливе місце у філософії марксизму посідає проблема людини. Вказуючи на подвійну (біологічну і соціальну) природу людини, марксистська філософія зводить її сутність до соціальних рис і трактує як сукупність усіх суспільних відносин. Обгрунтовується відчуження − складне явище, змістом якого є перетворення самого процесу людської діяльності і її результатів в силу, що панує над людиною, тисне на неї.

У марксизмі практика трактується як матеріальна предметно-чуттєва, цілеспрямована діяльність людини, завдяки якій змінюються природний і суспільний світ, у тому числі і сама людина. Вижим рівнем практики К.Маркс і Ф.Енгельс вважали революційну зміну суспільних відносин.

По суті вся марксистська філософія — це спроба раціонально обгрунтувати шляхи зміни світу на кращий. Одна із особливостей марксистської філософії — її атеїзм.