2. Національно-культурне піднесення в Україні в 20-ті роки 20 ст. Українізація

Культурному піднесенню в Україні сприяла також загальноросійська визвольна боротьба і пожвавлення революційних настроїв на західних землях. Але найважливішими стали нові історичні реалії — хоч і недовга, але власна державність у формі Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки, а також політика українізації в перші пореволюційні роки в Україні.

Раднаркомом України було видано декрети про школу «Про заходи забезпечення мов та про допомогу розвиткові

української мови» та»Про заходи в справі українізації шкільно-виховних і культурно-освітніх установ», згідно з якими церква відокремлювалась від держави і школа від церкви, скасовувалась плата за навчання в усіх навчальних закладах, всі приватні школи було передано державі, запроваджено спільне навчання хлопців і дівчат. Створювалася єдина десятирічна двоступенева школа, на базі семи класів будувалась професійно-технічна школа. Було встановлено два типи вищої школи: технікуми та інститути. У 1921р. виникло добровільне товариство "Геть неписьменність". У 1922 році в УСРР, як і в усьому Радянському Союзі, було створено єдину комуністичну організацію дітей — піонерську.

Всеоб'єднуючим науковим осередком лишалася Українська Академія наук. Ще восени 1918 року ініціативна група видатних учених розробила проект статуту Української Академії наук. Першим її президентом став академік В. Вернадський. Вчені: Д. Багалій, К. Воблий, М. Птуха, Д. Заболотний, Є. Потчал.

О. Гермайзе, М. Кравчук боролися за українські університети. У 1920 році на інститути народної освіти (ІНО) було перетворено всі вищі навчальні заклади.

Одним з величезних досягнень було запровадження навчання рідною мовою.

Українізація розглядалася Й. Сталіним і більшовицьким керівництвом як тактичний крок більшовицької партії “зближення” і “порозуміння” з українським народом. Збільшилось видавництво і друк книг. Українською мовою велась радіотрансляція. Випускалися майже всі кінострічки, вистави ставилися українською мовою. Із жовтня 1926 p. усі оперні театри республіки перейшли на українську мову. В регіонах, заселених українцями, створювалися україномовні освітні заклади, видавалась українська преса і велись радіопередачі українською мовою.

Та офіційна сувора цензура була швидко, надзвичайно обмежувала книгодрукування — як певною мірою, естетичне мистецтво, — воно досягло доволі високого рівня. Українська книга у 20-ті роки була представлена на міжнародних виставках в Кельні, Празі й Парижі.

Білет 21

1. Церковна та культурно-просвітницька діяльність П.Могили

У 1632 р. київським митрополитом став Петро Могила. Для відновлення авторитету православної церкви Петро Могила розпочав поступове проведення реформи церкви, першим кроком якої стало налагодження суворої дисципліни з-поміж ченців і духовенства. Для нагляду за церковним життям Петро Могила запровадив посади двох митрополичих намісників. Контроль за духовним життям повинні були здійснювати єпархіальні собори. Петро Могила був автором двох надзвичайно важливих церковних книжок — «Служебника» й «Требника».«Служебник» собором 1629 р. був проголошений як обов'язковий для кожного священика. У ньому подавалися уточнені повні тексти Богослужб — уранішніх, обідніх (літургій), вечірніх.«Требник» вийшов друком у Лаврській Друкарні 1646 р. Він містив докладний опис і порядок здійснення найрізноманітніших Богослужб (треб), таких як вінчання, хрещення, похорон, освячення нової хати, молебні з приводу неврожаю, хвороб, подорожей, початку навчання. Значення діяльності Петра Могили, спрямованої на розбудову церковного й культурного життя України, важко переоцінити. Велика заслуга Петра Могили в тому, що він добився зрівняння в правах Православної Церкви з Греко-Католицькою, про що було запи­сано у "Пунктах заспокоєння" 1632 року. З цього часу православна ієрархія визнається польським урядом.Недарма час, протягом якого Могила був митрополитом, називають Могилянською добою. За визначні заслуги перед Українською православною церквою 12 грудня 1996 р. Петро Могила був канонізований — визнаний Святим.