Алфавіт і синтаксис мови програмування

Користувач може легко працювати з мовами програмування високого рівня завдяки їхній схожості з природними мовами спілкування. Насамперед, у мовах програмування використовується майже той самий алфавіт, наприклад, латин­ські літери a, b,… z і арабські цифри 0,1,… 9. Багато слів схожі на команди, що надаються машині: PRINT («друкуй»), DO («зроби»), READ («читай»), INPUT («уведи») тощо. Відмінність мов програмування від природної мови в тому, що кількість можливих слів значно менша, ніж у природній мові, і слова можуть уживатися лише у певній формі й сполученнях.

Отже, мови програмування мають свій алфавіт і фіксований словник, а також певні правила (синтаксис), які використовуються під час написання команд. Алфавіт складається звичайно з латинських літер, наприклад, у Бейсіку всі літери великі (А, B,…Z), а в Паскалі можливе використання як малих (a, b,… z), так і великих літер. До алфавіту обов'язково входять цифри 0,1,… 9, знаки ариф­метичних операцій (+, - тощо), знаки логічних операцій (not, and, or тощо), знаки операцій порівняння (=,<,> тощо), а також спеціальні символи (дужки, роздільники тощо).

Синтаксис - це система правил, за якими із символів створюються конструкції мови програмування.

Саме слово "синтаксис" походить від грецького συνταξιζ (будівля) і означає пра­вила будови компонентів мови: слів, операторів, команд. Наприклад, символи в слові не можна випускати або міняти місцями. Якщо ви напишете службове слово begin як begn або beign, це вважатиметься

Інтегроване середовище програмування Turbo Pascal Мова програмування Раsсаl

Мова Раsсаl (Паскаль) була створена швейцарським професором Ніклаусом Віртом наприкінці 60-х - на початку 70-х років і названа на честь видатного французького математика і філософа Блеза Паскаля. Спочатку ця мова була створена для вивчення програмування, однак завдяки великим можливостям структурного програму­вання вона стала широко застосовуватися в різних галузях: науці, техніці, економіці, інформаційних системах тощо. Нині мова Паскаль є одним з необ­хідних елементів вивчення інформатики, першою серйозною мовою програму­вання, з якою знайомляться майбутні програмісти.

Існує безліч версій мови Паскаль. Ми розглядатимемо систему програму­вання Turbo Pascal, розроблену фірмою Borland International, Inc. (США). Ця система є інтегрованим середовищем програмування і за своїми можливостями істотно перевершує первісну версію компілятора Н.Вірта. Нині найпопулярнішою є версія Turbo Pascal 7.0. Наведені в цій главі приклади програм від­повідають версіям, не старшим Turbo Pascal 3.0.

Запуск і елементи вікна Turbo Pascal

Робота в середовищі програмування Turbo Pascal починається із заванта­ження його до пам'яті комп'ютера. Виконуваним файлом Turbo Pascal є файл Turbo.exe. Крім нього, до основних файлів системи Turbo Pascal належать: Turbo.tp (файл конфігурації середовища), Turbo.tpl (бібліотека стандартних модулів Turbo Pascal), Turbo.hlp (файл довідки).

Якщо ви працюєте в MS-DOS, то найпростіше запускати Turbo Pascal з опе­раційної оболонки (NC або VC). Для цього зробіть поточним каталог з цією системою і двічі клацніть мишею по файлу Turbo.exe. Під час запуску Turbo Pascal з командного рядка MS-DOS бажано зазначити каталог з Turbo Pascal у директиві path файла Autoexec.bat. Тоді в командному рядку досить буде набра­ти команду Turbo.exe.

Якщо ж ви працюєте в ОС Windows, то радимо запускати Паскаль з обо­лонки FAR. (аналог NC для Windows). Перейдіть до каталогу із системою Turbo Pascal і двічі клацніть по файлу Turbo.exe. Після завантаження ви побачите на екрані вікно редагування Turbo Pascal.

Рисунок 1- Вікно редагування Turbo Pascal

У верхній частині вікна редагування Turbo Pascal розміщується меню, яке складається з опцій: File (керування файлами), Edit (редагування тексту про­грами), Search (пошук і заміна тексту), Run (виконання програми в різних режи­мах), Compile (компіляція, створення ехе-файла), Debug (налагодження про­грами), Tools (налагоджувальні команди повідомлення), Options (настроювання середовища програмування), Window (керування вікнами), Help (доступ до вбу­дованої довідкової системи). Команди меню можна обирати за допомогою кла­віатури (F10 і клавіші керування курсором) або мишею (клацання мишею по потрібній опції меню). Зазначимо, що залежно від стану програми деякі команди меню можуть бути недоступними, вони підсвічуються сірим кольором.

Центральну частішу вікна займає робоча ділянка для введення тексту про­грам. У нижній частині вікна розташований рядок статусу, до якого виводиться інформація про виконувану на цей час операцію. У рядку статусу відображають­ся також функціональні клавіші і комбінації клавіш, допустимі в даний момент в активному вікні (F1 - Help, F2 - Save і т.д.). Над рядком статусу в розриві рамки вікна зазначаються координати курсору: номера рядка, що редагується, і позиції в рядку, наприклад, 6:11. Крім названих елементів, є ще вертикальна і гори­зонтальна смуги прокручування, кнопка закриття вікна тощо.