- •Українська літературна мова як унормована форма загальнонародної мови. Функціональні стилі української літературної мови.
- •3.Фонетика і фонологія. Система фонем сулм (голосні фонеми, їх класифікація; приголосні фонеми, їх класифікація).
- •4.Основні фонетичні одиниці мовлення: звук, склад, фонетичне слово, фраза. Фонетична і фонематична транскрипція.
- •7. Орфоепія та культура усного мовлення. Сучасні орфоепічні норми.
- •8. Графіка української мови. Поняття графеми. Український алфавіт. Звукове значення букв я, ю, є, ї, щ та подвоєння букв. Позначення м’якості на письмі.
- •10. Слово як основна одиниця лексичної системи. Слово та поняття. Номінативна функція слова. Поняття лексеми. Однозначні слова. Багатозначні слова. Пряме і переносне значення слів.
- •11. Омоніми. Синоніми. Антоніми.Склад лексики улм з погляду її походження.
- •12. Фразеологізми. Типи фразеологізмів: фразеологічні зрощення та єдності, фразеологічні сполучення. Джерела формування фразеологізмів української мови.
- •13. Лексикографія. Поняття про словник, словникову статтю. Основні словники української мови. Енциклопедичні словники.
- •14. Слово як об’єкт морфемного та словотворчого аналізу. Морфеміка української мови. Типи морфем. Основні зміни в морфемній будові слова: опрощення, пере розклад, ускладнення.
- •15. Різновиди морфологічного і неморфологічного способів словотвору.
- •16. Морфологія та синтаксис як розділи граматики. Основні граматичні поняття (граматичне значення, граматична форма, граматична категорія). Способи вираження граматичних значень слова в сулм.
- •17. Частини мови та принципи їх класифікації. Повнозначні та неповнозначні частини мови.
- •18. Іменник. Лексико-граматичні категорії іменника (власні та загальні назви, назви істот і неістот, конкретні, абстрактні, збірні іменники, дискретні та недискретні іменники).
- •19. Граматичні категорії іменника. Категорія роду (іменники спільного, парного і подвійного роду). Категорія числа, її значення та граматичні засоби вираження. Відмінкова система сулм.
- •20. Словозміна іменників. Поняття про парадигму іменника. Принципи поділу іменників за парадигматичними ознаками на відміни та групи.
- •21. Прикметник. Лексико-граматичні розряди прикметників. Ступені порівняння прикметників як форми якісних прикметників.
- •22. Прикметник. Характеристика парадигм прикметника.
- •23. Числівник. Розмежування числівників та інших слів з кількісним значенням. Функціональні розряди числівників.
- •24. Аналіз специфіки парадигм кількісних числівників у сулм.
- •25. Займенник. Лексико-граматичні розряди займенників. Граматичні категорії займенників. Відмінювання займенників.
- •26. Дієслово у системі частин мови. Система дієслівних утворень в українській літературній мові. Типи дієслівних основ: основа інфінітива та основа теперішнього часу.
- •27. Категорія виду дієслова. Способи творення форм доконаного й недоконаного виду.
- •28. Категорія стану дієслова та її зв'язок з перехідністю/неперехідністю.
- •29. Категорія способу дієслова, творення та значення дійсного, умовного та наказового способу.
- •30. Дієприкметник. Дієслівні та прикметникові характеристики дієприкметника. Активні та пасивні дієприкметники. Граматичні категорії дієприкметника.
- •31. Дієприслівник. Дієслівні та прислівникові характеристики дієприслівника. Творення та синтаксична роль дієприслівників.
- •32. Прислівник. Значеннєві розряди прислівників. Ступені порівняння прислівників.
- •33. Лінгвістична характеристика службових слів і вигуків.
- •34. Синтаксис. Типи синтаксичних одиниць і визначальні формальні і семантичні принципи їх виділення: словосполучення, просте та складне речення.
- •35. Словосполучення. Сурядні і підрядні словосполучення. Види підрядного зв’язку.
- •37. Двоскладне речення. Поняття про односкладне речення. Структурно-семантичні різновиди односкладних речень.
- •38. Головні члени речення у синтаксичній та семантичній організації двоскладного речення. Поняття другорядні члени речення.
- •39. Поняття про ускладнене речення. Основні види ускладнених речень.
- •40. Визначальні граматичні та семантичні ознаки складного речення. Сполучникові та безсполучникові синтаксичні конструкції.
- •41. Складносурядні речення відкритої та закритої структур.
- •42. Характеристика складнопідрядних речень у зв’язку з функцією підрядних частин.
- •43. Багатокомпонентні складнопідрядні речення. Складні речення із сурядним і підрядним зв’язком.
- •44. Складні речення з різними типами синтаксичного зв’язку.
- •45. Засоби передачі чужого мовлення. Пряма, непряма та невласне-пряма мова. Співвдношення форм прямої і непрямої мов.
- •Фонетичний аналіз слова
- •Іменник
- •Прикметник
- •Числівник
- •Займенник
- •Дієслово
- •Дієприкметник
- •Дієприслівник
- •Прислівник
- •Прийменник
- •Сполучник
Дієприслівник
Вид: доконаний чи недоконаний.
Перехідне чи неперехідне.
Час.
Синтаксична функція у реченні.
Прислівник
Власне прислівник чи займенниковий прислівник.
Розряд і група за значенням для власне прислівника:
означальні: якісно-означальні, міри або ступеня, способу дії;
обставинні: місця, часу, причини, мети, допусту.
Група за значенням для займенникових прислівників (так, такий):просторовий, часовий, кількісний, питальний.
Спосіб творення, особливості правопису.
Синтаксична функція у реченні.
Прийменник
Прийменникова позиція:
присубстантивна (перед ім.);
післядієслівна;
принумеральна (біля числівника).
Група за походженням: простий, складний (з поміж), складений (з огляду на).
Семантична група: просторовий (рух у просторі), локальний (відношення місця), темпоральний (для передачі часових відношень), логічний (вказує на причину).
З якою відмінковою формою вживається.
Сполучник
Група за походженням: первинний (і, а, бо, ні, та, чи) чи вторинний (тому що, через те що, для того щоб, задля того щоб).
Група за будовою: простий, складний, складений.
Граматичне значення: сурядний чи підрядний.
Група за способом вживання: одиничний, повторюваний чи парний.
Частка
Група за походженням: первинна чи вторинна.
Функціональний різновид:
формотворчі — служать для творення дієслівних форм
словотворчі — служать для утворення нових слів (у складі похідних слів стали префіксами і суфіксами)
заперечні — надають заперечного значення тому слову, перед яким стоять
модальні — вносять різні смислові відтінки в речення, а також виражають почуття і ставлення того, хто говорить до висловленого.
До модальних часток належать:
Вказівні (ось, осьде, он, от, ото, це, оце)
Означальні (якраз, ледве, просто, прямо, власне, майже, саме)
Заперечні (не, ні, ані)
Обмежувально — вказівні (тільки, лише, хоч, хоч би, виключно)
Підсилювально — видільні (і, й, та, таки, аж, навіть, вже, ж, же, бо)
Наказові (хай, нехай, бодай, давай)
Умовні (би, б, ну)
Стверджувальні (так, отак, еге, авжеж, отож, гаразд)
Питальні (чи, невже, хіба, та ну, що за)
Порівняльні (мов, мовби, немов, наче, неначе, начебто, ніби, нібито)
Окличні (як, що за)
Комунікативна функція (якщо є): тема-рема.
Вигук
Група за походженням: первинний, вторинний.
Розряд: емоційний, наказово-спонукальний, апелятивний.