1.2 Зміст та завдання державного фінансового контролю за формуванням і використанням фінансових ресурсів бюджетних установ

Сучасні тенденції соціально-економічного розвитку держави потребують подальшого розвитку державного фінансового контролю. При цьому важливо пам’ятати, що предметом контролю є дотримання встановлених норм формування, розподілу та перерозподілу державних фінансових ресурсів. Лише за таких умов можна визначити сферу дій державного фінансового контролю і підійти до розподілу повноважень між контролюючими органами [15, с.136].

Як показали дослідження, останніми роками простежується загальна тенденція збільшення обсягів фінансових порушень, що виявляються контролюючими органами, які настільки масштабні, що потребують здійснення практично безперервного контролю. Одним із найважливіших показників, який характеризує стан фінансової дисципліни в державі, є дані про недостачі та крадіжки грошових коштів та матеріальних цінностей (табл. 1.3).

Таблиця 1.3

Нестачі грошових коштів та матеріальних цінностей в бюджетних установах *

(тис. грн.)

№	Показники	Роки
		2009р.	2010р.	2011р.
1.	Нестачі грошових коштів та матеріальних цінностей в бюджетних установах, що утримаються за рахунок:
	а) державного бюджету	245601,5	261245,2	2543859,2
	б) місцевого бюджету	28150,2	30409,1	31759,4
2.	Всього нестач	273751,7	291654,3	2575618,6

*Складено автором за даними звітів Державної Казначейської Служби України.

Аналіз даних наведених в табл. 1.3 засвідчує, що характерною тенденцією є збільшення обсягу нестач. Так, загальний обсяг недостач грошових коштів та матеріальних цінностей по Україні в бюджетних установах в 2011 році склав 2575618,6тис. грн. проти 291654,3тис. грн. у 2010 році, тобто відбулося збільшення у 8,8 рази, у тому числі у бюджетних установах, що утримаються за рахунок державного бюджету у 9,7 рази, а за рахунок місцевих бюджетів на 10,5%.

Найбільший обсяг недостач та крадіжок зафіксовано по установах освіти та охорони здоров’я, установах державного управління та культури. За результатами проведеного аналізу стану фінансово-бюджетної дисципліни на регіональному рівні можна констатувати, що найбільше у 2011 році у загальному обсязі недостач та крадіжок грошових коштів припадало на Донецьку, Львівську, Чернівецьку, Харківську, Дніпропетровську області, Автономну Республіку Крим. У ході проведеного дослідження встановлено, що певною мірою вказані тенденції обумовлені відносним збільшенням кількості проведених контрольних заходів. Варто підкреслити, що встановлення причин недостач та крадіжок грошових коштів, вжиття заходів для запобігання непрозорих процедур використання коштів в бюджетних установах проводиться не систематично.

З огляду на сказане вище, можна стверджувати, система державного фінансового контролю, що функціонує на сьогодні є недостатньо мобільна і дієздатна, не забезпечує на належному рівні фінансово-бюджетну дисципліну як у державі в цілому так і на регіональному рівні. Наведені факти засвідчують неспроможність державних контролюючих органів змінити ситуацію щодо покращення фінансової дисципліни.

Сучасні тенденції в українському суспільстві зумовлюють необхідність вирішення важливого питання – вдосконалення організації фінансового контролю, оскільки офіційні дані Державної фінансової інспекції України свідчать про масові правопорушення. Основні державні ресурси зосереджено в бюджетних установах, отже, вони мають бути найважливішими об'єктами контролю. Треба наголосити, що фінансово-бюджетна дисциплі на погіршується переважно у діяльності бюджетних установ, про що свідчать результати комплексного аналізу відповідних показників. Абсолютні показники кількості перевірок бюджетних установ та виявлених в них фінансових правопорушень за 2007-2011 рр. мають тенденцію до зменшення (табл. 1.4).

При цьому питома вага бюджетних установ, у яких виявляють фінансові порушення, щороку збільшується, і в 2008 р. досягла найвищого значення – 96,9% загальної кількості перевірених, проте в 2010 р. дещо знизилась до 95,5%, а в 2011 р. найменша частка – лише 65,8%. Кількість перевірок у бюджетних установах за аналізований період скоротилася від 15891 до 14333 перевірок, а питома вага перевірених бюджетних установ у загальній кількості підприємств, на яких здійснювали перевірки та ревізії, перебуває в межах від 49,9% до 61,9%. Отже, зростання фінансових порушень свідчить не тільки про необхідність посилення державного контролю, а також вказує на те, що економічний механізм господарювання є недосконалим та містить дуже багато слабких позицій, що сприяє скоєнню таких злочинів. Найбільшими за кількістю та обсягами серед фінансових порушень є проведення витрат з порушенням законодавства, незаконні витрати державних ресурсів та нецільові видатки бюджетних коштів.

Таблиця 1.4