- •3. Договір.
- •5. Інституції Юстиніана .
- •9. Джерела пізнання римського приватного права
- •12.26.Кодификация Юстиниана (роль, новели)
- •13.Конкубінат.
- •14. Система цив. Процессу.
- •16.Поняття володіння.
- •17.Іпотека.
- •18. Правоздатність.
- •19. 19. Особливості екстраординарного процесу.
- •20.Поняття зобов'язання
- •21.Наслідки невиконання зобов'язання
- •24. Понятя суду, судового процесу.
- •25.Фідуціарна угода
- •28.Дієздатність.
- •34. Визначення та предмет рцп.
- •37.Условия вступления в брак:
- •39.Підстави виникнення зобов'язань
- •40.Відмінність едиктів магістраів від едиктів імператора.
- •42.Юридичні особи
- •45. Рабська пекулія.
- •46.Види конституцій імператорів (рос)
- •48.Відмінність реальних контрактів від консенсуальних
- •49.Батьківська влада.
- •50.Петіторний захист.
- •52.Види права власності
- •53.Сервітути
- •54.Поняття права на чужі речі (рос)
- •58.Учасники і сторони процессу.
- •60.Припинення шлюбу.
- •61.Посесорний захист.
- •63.Набуття та припинення права власності (рос)
- •Поняття спадкування
- •66. Види володіння (рос)
- •76. Особливі засоби преторського захисту
- •78. Система речових прав
- •79. Захист володіння
- •80.Діяльність юристів як джерело правоутворення.
- •84.Поняття шлюбу
- •85.Позадоговірні зобов”язання.
- •87.Роль претора в легісакційному і формулярному проццесах.
- •90.Поняття та зміст права власності (рос)
- •90.Поняття та зміст права власності (рос)
76. Особливі засоби преторського захисту
Крім позовного захисту порушених прав, були введені найрізноманітніші форми непозовного захист від правопорушень. Вони грунтувалися на положеннях магістратів і були виразом адміністративної влади .За своєю природою це скоріше адміністративні форми захисту прав. Серед них розрізнялися інтердикти, стипуляції, введення у володіння і поновлення в первісний стан
Інтердикти (розпорядження претора, яким він забороняв здійснювати які-небудь протиправні дії) спочатку адресувалися конкретним особам, а потім проголошувались як загальнообов'язкове правило. Вони широко шстосовувались як правовий засіб проти самоуправності — претор віддавав розпорядження противній стороні: не робити насильства. Самоуправність в давні часи найчастіше виявлялась з приводу володільницьких відносин. Внаслідок цього і виникли володільницькі інтердикти, створені для захисту фактичного володіння речами. Вони поділялись на інтердикти. які захищали наявне володіння від посягань третіх осіб; інтердикти про повернення втраченого володіння тощо.
Стипуляція — обіцянка заплатити певну суму або зробити що-небудь; проголошувалась в урочистій обстановці у відповідь на конкретно поставлене питання. Найчастіше такі публічні обіцянки були формою забезпечення виконання вже існуючих зобов'язань чи упередження можливих негативних наслідків. Наприклад, будинку сусіда загрожує обвал, шо може заподіяти шкоду заявнику. Останній звертається до претора з проханням зажадати від сусіда обіцянки відшкодувати шкоду, якщо вона настане.
Введення у володіння здійснюється за розпорядженням претора чи для забезпечення схоронності певного майна, чи для виконання певних дій. Введення могло здійснюватися над цілим майном, на певну річ, наприклад введення у володіння спадковим майном з метою забезпечення виконай- І ня заповідальних відказів.
Поновлення в первісний стан. В деяких випадках правові наслідки, що виявилися вже після здійсненого юридичного факту, невигідні або навіть шкідливі для однієї із сторін правочину. Наприклад, неповнолітній, не маючи достатнього досвіду, уклав невигідний для себе договір купівлі-продажу будинку, що призвело до переплати в ціні (будинок був недобудований, мав інші неприховані чи приховані недоліки). В такому випадку необхідно виправити несправедливе становище. Римляни в особі претора створили для цього— поновлення в первісний стан. Сторона, для якої настали негативні наслідки укладеного договору, звертається до претора з проханням визнати факт укладення договору, що породив негативні наслідки, недійсним. На підставі свого імперіуму претор визнає недійсність юридичного факту (укладення договору) і поновлює сторони в становищі, в якому вони знаходилися до укладення договору (повертає покупцю виплачену ціну, а продавцю — продану річ). Це і є поновленням в первісний стан. Реституція застосовувалася в суворо визн чених випадках неповнолітність однієї із сторін, обман, погроза, відсугнісі ь однієї із сторін. Для застосування реституц і вимагалися дві умови: наявність шкоди у потерпілого; строк застосування (не більше року після настання юридичного факту, що дав підставу для застосування реституції).