- •3. Договір.
- •5. Інституції Юстиніана .
- •9. Джерела пізнання римського приватного права
- •12.26.Кодификация Юстиниана (роль, новели)
- •13.Конкубінат.
- •14. Система цив. Процессу.
- •16.Поняття володіння.
- •17.Іпотека.
- •18. Правоздатність.
- •19. 19. Особливості екстраординарного процесу.
- •20.Поняття зобов'язання
- •21.Наслідки невиконання зобов'язання
- •24. Понятя суду, судового процесу.
- •25.Фідуціарна угода
- •28.Дієздатність.
- •34. Визначення та предмет рцп.
- •37.Условия вступления в брак:
- •39.Підстави виникнення зобов'язань
- •40.Відмінність едиктів магістраів від едиктів імператора.
- •42.Юридичні особи
- •45. Рабська пекулія.
- •46.Види конституцій імператорів (рос)
- •48.Відмінність реальних контрактів від консенсуальних
- •49.Батьківська влада.
- •50.Петіторний захист.
- •52.Види права власності
- •53.Сервітути
- •54.Поняття права на чужі речі (рос)
- •58.Учасники і сторони процессу.
- •60.Припинення шлюбу.
- •61.Посесорний захист.
- •63.Набуття та припинення права власності (рос)
- •Поняття спадкування
- •66. Види володіння (рос)
- •76. Особливі засоби преторського захисту
- •78. Система речових прав
- •79. Захист володіння
- •80.Діяльність юристів як джерело правоутворення.
- •84.Поняття шлюбу
- •85.Позадоговірні зобов”язання.
- •87.Роль претора в легісакційному і формулярному проццесах.
- •90.Поняття та зміст права власності (рос)
- •90.Поняття та зміст права власності (рос)
19. 19. Особливості екстраординарного процесу.
Формулярний процес був нормальним цивільним процесом не тільки в кінці республіки, але й протягом усього періоду принципату. Однак з встановленням імперії поряд з цим нормальним процесом, розділеним на jus і judicium, розвивається так званий екстраординарний процес, який не знав цього поділу. Поступово екстраординарний процес витісняє процес формулярний і до початку періоду абсолютної монархії стає вже єдиним.
Заміна формулярного процесу екстраординарним означала докорінну зміну в ряді основних принципів. Зокрема, розгляд справ втратив публічний характер, усний процес замінювався письмовим, що було порушенням демократичних принципів попередніх видів процесу. Якщо у формулярному процесі розгляд справи по суті і саме рішення в ідеї ґрунтувалися на згоді сторін, то тепер весь процес будується на засадах влади; рішення є не думкою третейського судді, а владним наказом носія влади. Цей загальний характер нового процесу позначається на всьому ході розгляду справи.
- Процес розпочинався поданням позивачем скарги, яка заносилась до протоколу судової установи і потім офіційно повідомлялась відповідачу. Виклик до суду здійснювався вже офіційно за участю представника державної влади. Якщо не з'являвся до суду позивач, то справа припинялася. У разі неявки відповідача справа розглядалася заочно.
В екстраординароному процесі зберігся інститут адвокатури, але адвокати перебували під наглядом спеціально призначених чиновників. Уперше встановлюється судове мито на покриття судових витрат.
Виконання рішення становить тепер лише останню, завершальну частину судового розгляду. Для порушення питання про виконання рішення не треба було, як колись, виконавчого позову, а достатньо простого прохання позивача. Рішення суду виконувалось адміністративними особами, зокрема судовими виконавцями шляхом перенесення стягнення на майно боржника. Судовий виконавець забирав у відповідача, іноді силою, певну річ, яку згодом продавали, щоб задовольнити претензії позивача. Перенесення стягнення на все майно боржника мало місце лише в тому випадку, коли було декілька кредиторів і всі вони пред'являли претензії до неспроможного боржника, який не віддавав добровільно майно для їх задоволення.
20.Поняття зобов'язання
Зобов'язальне право є основним розділом римського (і будь-якого іншого) приватного права. Воно регулює майнові відносини в сфері виробництва і цивільного обороту. Предмет зобов'язального права — це певна поведінка зобов'язальної особи, її позитивні чи негативні дії.
Зобов'язання — це правове відношення, через яке одна сторона (кредитор) має право вимагати, щоб друга сторона (боржник) що-небудь зробила, дала або надала. Боржник зобов'язаний виконати вимогу кредитовара.
Проте в чистому вигляді зобов'язань, де кредитор має тільки право, а боржник тільки обов'язок, виникає порівняно не багато. Вони дістали назву односторонніх, оскільки одна сторона має тільки права, а друга — несе тільки обов'язки. На практиці переважають зобов'язання, де кожна із сторін має певні права і несе відповідні обов'язки. Їх називають двосторонніми. У двосторонніх зобов'язаннях права і обов'язки між сторонами можуть розподілятися рівномірно і нерівномірно. Якщо права і обов'язки кредитора відповідають правам і обов'язкам боржника, то таке зобов'язання називається сіна-лагматичним, або сіналагма. Як і всяке правовідношення, зобов'язання підлягає захисту з боку держави. У сфері майнових відносин зобов'язання займають провідне місце. Вони опосередковують усі сфери виробництва, переміщення і розподілу товарів. Отже, зобов'язанням є право кредитора вимагати від боржника здійснювати певні дії або утримуватися від здійснення яких-небудь дій