Рослинний покрив

Степова зона сформувалась під впливом недостатнього зволоження (К = 0,6-0,3 ) і теплого чи помірно - жаркого клімат . Тому характерною рисою природи є рослинність яка пристосована до нестачі атмосферної та ґрунтової вологи.

Північна частина регіону (північ Одеської та Миколаївської обл.) вважається перехідної від Лісостепу до Степу тому тут зустрічаються ліси в яких ростуть дуб, клен, липа. Поступово вони змінюються степовими чагарниками (висотою від 0,5-3 м), тереном, жовтою акацією (дерезою). Серед трав’янистої рослинності найпоширенішими є полинь, ковила, типчак, чебрець, заяча капуста та інш. Кількість видів рослин на 1 км² із півночі на південь степу знижується від 80 до 3-5.

В цій зоні спостерігається інтенсивні ерозійні процеси, які можлива усунути як що насаджувати лісові смуги.

Крім кліматичного впливу на рослинний покрив та на його видову різноманітність впливає літолого-хімічний склад ґрунтів, різні форми мікро-і мезорельєфу та гідрологічні умови. На кам’янистих і щебенистих елювіальних ґрунтах формуються петрофітні (рослини скель та кам’янистої місцевості). В заплавах річок поширений очерет та болотна рослинність. Для подів з близьким заляганням мінеральних ґрунтових вод і значним засоленням характерна солончакова рослинність.

Господарська діяльність людини

Головним фактором, що зумовлюють формування гідромережі регіону є звичайно господарська діяльність людини. Упродовж свого існування людство використовує воду річок, озер і підземних джерел не тільки для безпосередніх потреб а і для скидання в них забруднених вод .

Широкий розвиток урбанізації, концентрація у містах підприємств промисловості, енергетики, транспорту, збільшення видобутку корисних копалин розширення меліорацій зумовили значне забруднення поверхневих і підземних вод. Забрудненими виявилися не лише малі річки й озера, а й великі річкові системи.

Втручання людини у розвиток природних комплексів порушує рівновагу у гідромережі яка веде до пересихання річок, зміни складу і властивостей води у водних об’єктах , що призводить до погіршення якості води.

На території України в умовах дефіциту водних ресурсів в останні часи набуває особливої актуальності охорона вод та їх раціональне використання, яке регулюється водним законодавством України.

Завданням водного законодавства України є регулювання водних відносин з метою забезпечення в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення та господарства, охорона їх від забруднення, засмічення.

3. Загальна характеристика гідромережі Причорномор’я

Водні ресурси регіону складаються з місцевого стоку, який формується в річковій сітці на території регіону , та стоку, що надходить на її територію з прилеглих регіонів по Дунаю, Дністру, Дніпру і Південному Бугу і їх притокам.

Поверхня території порізана сіткою річок неоднаково, середня густота річкової сітки на рівнині 0,1 км\км², найгустіша сітка річок у горах Криму 0,6-0,7 км\км² . Гідромережу регіону поділяють на декілька частин: річки басейну Дніпра, Південного Бугу, Дунаю, Дністра, північного Причорномор’я , Криму і безстічний-подовий район.

В умовах зростаючого дефіциту води водні ресурси на сучасному етапі є одним з найважливіших факторів господарського розвитку, а у часті прісній води-цінним.

Причорноморський регіон слабо забезпечений водними ресурсами. Запаси прісних вод становлять на одного жителя лише 1 тис. м³ .