- •1.Мистецтво первісного суспільства. Загальна характеристика.
- •2. Мистецтво Київської Русі х – першої половини хі століття. Синтез мистецтв.
- •3. “Богородиця Одигітрія” з с.Красів.
- •4.Мистецтво Стародавнього Єгипту. Загальна характеристика. Мистецтво Стародавнього Єгипту
- •Древнє царство
- •5.Мозаїки і фрески Софіївського Собору в Києві.
- •6.”Волинська Богоматір”
- •7.Основні риси мистецтва Східних деспотій.
- •8.Розвиток іконопису в іі половині х – хііі століть на території України.
- •9. Альбрехт Дюрер “Святий Ієронім”
- •10. Мистецтво Стародавньої Греції. Загальна характеристика.
- •11.Скульптура та різьблення хіv – першої половини XVI століть.
- •12. Рафаель “Сікстинська Мадонна”
- •13. Творчість видатних скульпторів Стародавньої Греції.
- •14. Монументальний та станковий живопис XIV – XVI століть.
- •15.Леонардо да Вінчі “Тайна вечеря”.
- •16. Загальна характеристика розвитку мистецтва Стародавнього риму.
- •Образотворче мистецтво
- •Театральне мистецтво
- •17. Українська графіка XVI – першої половини XVII століття.
- •18.Мікеланджело “Давид”.
- •19. Мистецтво Візантійського Світу.
- •20. Скульптура та різьблення другої половини XVI – першої половини XVII.
- •21. Альбрехт Дюрер “Портрет Венеціанки”.
- •22. Загальні принципи Візантійського мистецтва.
- •23.Творчість видатних скульпторів, які жили і працювали на Україні XVI – XVIII століття.
- •24.Мікеланджело “Піета”.
- •25.Скульптура Західного Середньовіччя хіі – хv.
- •26. Іконостаси Львівської школи першої половини хvii ст. Провідні майстри.
- •27. Дієго Веласкес”Здача Бреди”
- •28. Творчість Леонардо да Вінчі.
- •29. Творчість Тараса Шевченка.
- •30.”Портрет Данила Єфремова”.
- •31.Творчість Рафаеля.
- •32. Серія офортів Тараса Шевченка “Живописна Україна”.
- •33. Ежен Делакруа “Свобода на барикадах”.
- •34. Творчість Мікеланджело.
- •35. Українське мистецтво кінця хіх – початку хх століття в контексті західноєвропейського та російського мистецтва. Живопис 19 століття
- •Живопис 20 століття
- •36. Тарас Шевченко “Програвся в карти”.
- •37. Венеціанський живопис доби Відродження. Особливості Венеціанської школи архітектури епохи відродження Творчість Сансовіно
- •Палладіо -- теоретик і практик Відродження
- •Джорджоне - основоположник живопису високого Відродження у Венеції
- •38. Українське мистецтво другої половини хіх – початку хх століть. Основні стилістичні тенденції. Театр
- •Образотворче мистецтво
- •]Архітектура
- •39. Тарас Шевченко “Катерина”.
- •40. Творчість Альбрехта Дюрера.
- •41. Українські художники – передвижники.
- •42. Олена Кульчитська “Діти на леваді”.
- •43. Голландський живопис хvіі ст.
- •44. Творчість Миколи Пимоненка.
- •45. Пабло Пікассо “Дівчинка на кулі”.
- •46. Мистецтво Італії хvіі ст.
- •47. Творча біографія Сергія Васильківського.
- •48. Олександр Мурашко “у кав’ярні”.
- •49. Іспанське мистецтво 17 ст.
- •50. Творчість Михайла Бойчука та його школа
- •51. Тетяна Яблонська “Весілля”
- •52. Мистецтво фландрії 17 ст
- •53. Творча діяльність Олександра Мурашка
- •54. Тіциан “Юдіф”
- •55. Основні напрямки у мистецтві Франції хvіі ст.. Бароковий живопис Франції
- •Обійми бароко з класицизмом Франції XVII—XVIII ст
- •56. Дієго Веласкес “Меніки”
- •57.Кричевський федір григорович
- •58.Мистецтво Англії хvііі ст..
- •59. Творчість анатолія Петрицького, особливості творчого методу.
- •60. Альбрехт Дюрер “Меланхолія”
- •61. Розвиток мистецтва Італії в хvііі ст.
- •62. Розвиток мистецтва на території Західних областей України кінця хіх – початку хх ст..
- •63. Рембрандт Ван Рейн “Повернення блудного сина”
- •63/ «Повернення блудного сина» — знамените полотно Рембрандта за сюжетом притчі із Нового завіту (Євангеліє від Луки 15, 20 - 24 ) про блудного сина, експонується в Ермітажі. Сюжет
- •64. Особливості розвитку європейського мистецтва кінця хvііі – початку хіх ст.
- •65. Творча діяльність Олекси Новаківського.
- •66. Франсуа Буше “Купання Діани”
- •67. Західноєвропейське мистецтво в колі ідей Просвітництва.
- •68. Жак Луї Давід “Клятва Горації”.
- •69. Творчість Антона Манастирського
- •70. Французька скульптура кінця хіх – початку хх ст.
- •71. Караваджо “Вакх з чашею в руках”
- •72. Художники Тернопільщини кінця хіх – початку хх ст.
- •73. Розвиток реалізму в зарубіжному мистецтві іі половини хіх ст.
- •74. Творча діяльність Олени Кульчицької.
- •75. Ян ван Ейк “Портрет подружжя Арнольфін”
- •76. Імпресіонізм. Основні риси творчого методу.
- •77. Творча біографія Ярослави Музики.
- •78. Сандро Ботічеллі “Народження Венери”
- •79. Мистецтво Західної Європи межі хіх – хх ст.
- •80. Основні тенденції розвитку українського образотворчого мистецтва 1960 – першої половини 1980-х років.
- •81. Альбрехт Дюрер “Три вершники”
- •82. Модерн і символізм в живописі і графіці.
- •83. Творчість Георгія Якутовича й особливості розвитку української графіки.
- •84. Федір Кричевський “Повернення” права частина триптиха “Життя”.
- •85. Зарубіжне мистецтво хх століття. Загальна характеристика.
- •86. Творча діяльність художників шестидесятників.
- •87. Костянтин Трутовський “Одягають вінок”.
- •88. Кубізм та творчість Пабло Пікассо.
- •92. Розвиток українського мистецтва з набуттям Україною Незалежності.
- •93. Антон Монастирський “Запорожець.”
39. Тарас Шевченко “Катерина”.
Опис: в 1838 році в поемі "Катерина" Шевченко створює відштовхуючий образ москаля (тобто російського офіцера). В його ставленні до обдуреною героїні і своєму синові немає нічого людського
Білет №14
40. Творчість Альбрехта Дюрера.
Дюрер, Альбрехт (Drer, Albrecht) (1471-1528), німецький живописець, малювальник і гравер, один з найбільших майстрів західноєвропейського мистецтва.
Дюрер був проникливим дослідником природи й гарячим прихильником італійської (ренесансної) теорії мистецтва, однак у його творчості виявилися багато рис середньовічного містицизму. Дюрер із захопленням розповідав про своє життя, можливо, спонукуваний марнославством; він описував різні її аспекти в сімейній хроніці, у щоденнику, присвяченому поїздці в Нідерланди, і в декількох листах особистого характеру. Автопортрети Дюрера, ще більш, ніж його власні слова, виявляють постійне прагнення до самопізнання й формування власної особистості. Перший автопортрет художникстворив у віці тринадцяти років. На цьому малюнку срібним олівцем він з'являється тонким чутливим юнаком. У такому ж ключі Дюрер зобразив себе на дуже камерному по характеру Автопортреті з гвоздикою (1493, Лувр). Тут йому двадцять два роки. Витонченим і звивистим контурам його франтівський одягу вторять хвилясті лінії довгих світлих волось. На мадридському Автопортреті (1498, Прадо) Дюрер з'являється процвітаючою людиною. Його руки спочивають на парапеті, за спиною відкривається вигляд з вікна. Тут він вже показаний з бородою, одягненим у плаття багатого бюргера. В цьому портреті знайшов відбиття ренесансний підхід до трактування особистості художника, який відтепер повинен розглядатися не як скромний ремісник, а як особистість, що володіє високим інтелектуальним і професійним статусом. У 1500 ці тенденції досягають кульмінації в Автопортреті в образі Христа (Мюнхен, Стара Пінакотека). Тут самозамилування майстра, помітне в його більше ранніх автопортретах, переміняється тверезою прямотою. Фігура строго фронтальна, ока приковують увагу, тони карнации доповнені різноманітними відтінками коричневого, тло темний. У цьому творі Дюрер, очевидно, прагнув передати думку, що художник, подібно Богові, є творцем.
Дюрер народився 21 травня 1471 у Нюрнберге, головному центрі німецького гуманізму. Його художнє дарування, ділові якості й світоглядформувалися під впливом трьох людей, що зіграли найбільш важливу роль в його житті: батька, угорського ювеліра; хресного Кобергера, що залишив ювелірне мистецтво й зайнялося видавничу справу; і найближчого друга Дюрера, Вилибальда Пиркхаймера - видатного гуманіста, що познайомив молодого художника з новими ренесансними ідеями і творами італійських майстрів.
Дюрер освоїв основи живопису й ксилографії в майстерні художника Міхаеля Вольгемута. Після декількох років навчання він в 1490 поїхав в Кольмар, щоб познайомитися з великим гравером Мартіном Шонгауером, але не застав його в живих. 1492-1494 він провів у Базелі, найбільшому центрі виробництва ілюстрованих книг. Тут молодий художник захопився ксилографією й гравюрою на міді; однак із численних гравюр, приписуваних цьому періоду творчості Дюрера, його добутком може вважатися тільки фронтиспис до видання послань св. Ієроніма 1492.
У 1494, після відвідування Страсбурга, Дюрер повернувся на батьківщину, але незабаром відправився у Венецію. По дорозі майстер виконав кілька чудових акварельних пейзажів, які є одними з перших творів цього жанру в західноєвропейському мистецтві.
Повернувшись у Нюрнберг в 1495, художник відкрив власну майстерню й став робити малюнки, по яких його учні виготовляли ксилографії. Друкуючи значну кількість відбитків, Дюрер з 1497 почав вдаватися до послуг агентів, що продавала його гравюри по всій Європі. Таким чином, він став не тільки художником, але й видавцем; його славу усталило видання в 1498 серії гравюр на дереві Апокаліпсис. У гравюрі Чотири вершникиАпокаліпсису коні летять над тілами упалих людей. Емоційна напруженість досягається за допомогою протиставлення темного густого паралельного штрихування, більших плям чистого білого паперу й місць, де форми ледь позначені тонкими лініями; так створюється дивний скульптурний ефект. У цей час слава Дюрера, якому з 1496 захищав курфюрст Саксонський Фрідріх, поширилася по всій Європі.
У 1503-1504 Дюрер створює чудові акварельні етюди тварин і рослин, з яких найбільш знаменитий Великий шматок дерну (1503, Відень, Художньо-історичний музей). Написані різними відтінками зеленого, рослини зображені з неперевершеною старанністю й точністю.
Виконана в 1504 гравюра Адам і Єва відрізняється монументальністю й класичними тенденціями. Обидві фігури - плід досліджень пропорцій людського тіла, що займали Дюрера протягом всього життя. Тепер художник звернувся до гравюри на металі, що давав можливість оперувати більше тонкими й гнучкими лініями, ніж ті, які можуть бути отримані в техніку ксилографії.
У 1506, можливо, рятуючись від чуми, Дюрер знову приїхав у Венецію. Відношення Дюрера до Венеції було двоїстим. Для нього це місто було одночасно й кублом шахраїв і злодіїв, і місцем "де я - пан, у той час як удома - усього лише паразит". У вівтарному образі для німецької церкви в Ріальто Свято чітке (1506, Прага, Національна галерея) Дюрер використав традиційну італійську іконографію sacra conversazione (Мадонна на троні з майбутніми їй святими по сторонах). На цій картині Мадонні з Дитиною поклоняються імператор і папа римський, а за ними - юрба народу, у якій Дюрер зобразив багатьох своїх сучасників.
Повернувшись у Нюрнберг, Дюрер продовжував займатися гравюрою, однак серед його добутків 1507-1511 більш важливе місце займають картини. Дюрера, очевидно, не залучав широке поширення в ці роки прийом сфумато (туманна м'якість обрисів у живописі), і він продовжував писати у твердому лінеарному стилі. Для цього періоду характерні такі картини, як Адам і Єва (1507, Прадо). Гнучкі тіла подовжених пропорцій зі ознаками підлоги, поміщені на темному тлі, більше граціозні, чим Адам і Єва на гравюрі 1504. У 1508 для домініканської церкви у Франкфурті Дюрер написав великий образ Успіння Богоматері (не зберігся й відомий лише по копіях). У його композиції відбився вплив італійських двох'ярусних зображень Піднесення Богоматері. Завдяки використанню цієї схеми майстрові вдалося досягти разючої монументальності образу. У 1511 на замовлення купця Маттеуса Ландауера Дюрер написав Поклоніння Трійці (Відень, Художньо-історичний музей). Це - найбільш амбіційне із всіх добутків художника. Трійця зображена на центральній осі (Святий Дух у вигляді голуба, Бог Батько, увінчаний короною, і розп'ятий Христос); навколо - вклоняючи Божественному Престолу святі, утворюючі чотири групи: угорі ліворуч - мученики на чолі з Богоматір'ю; праворуч - пророки, пророчиці й сивіли під проводом Івана Хрестителя; унизу ліворуч - діячі церкви, ведені двома папами, а праворуч - миряни на чолі з імператором і королем. У самому низу зображений пейзаж з озером, на березі якого показана самотня фігура самого Дюрера в дошки з написом. Живопис твердої й суха, блискучі фарби здаються майже металевими, тверді й щільні форми контрастують із м'якістю пейзажу й хмар.
Якщо в 1507-1511 Дюрер в основному займався живописом, то 1511-1514 роки були присвячені переважно гравюрі. Він випустив друге видання Апокаліпсису, цикл із двадцяти гравюр на дереві Життя Марії, дванадцять гравюр серії Більші Страсті і тридцять сім гравюр на той же сюжет - МаліСтрасті. У цей період його стиль стає більше впевненим, контрасти світла й тіні сильніше, як, наприклад, в гравюрах Взяття Христа під варту (серія Великі пристрасті) і Чотири вершники Апокаліпсису. У 1512 Дюрер випустив третю серію гравюр Страсті вишуканих і витончених по виконанню. У 1513-1514 він створив три самих знаменитих своїх аркуші: Лицар, смерть і диявол; Св. Ієронім у келії і Меланхолія I. На першому з них лицар-християнин їде по гористій місцевості, супроводжуваний Смертю з пісковими годинниками й дияволом. Образ лицаря виник, можливо, під впливом трактату Еразма Роттердамського Керівництво християнського воїна (1504). Лицар - алегорія активного життя; він робить свої подвиги в боротьбі зі смертю. Лист Св. Ієронім у келії, навпаки, є алегоричним зображенням споглядального способу життя. Старий сидить у пюпітра в глибині келії; на передньому плані розтягся лев. Крізь вікна в це мирне затишне житло ллється світло, однак і сюди вторгаються символи, що нагадують про смерті: череп і пісочний годинник. На гравюрі Меланхолія I зображена крилата жіноча фігура, що сидить серед розкиданих безладно приладів й інструментів.
У 1514 Дюрер став придворним художником імператора Максиміліана I. Разом зі своїми помічниками він створив гравюру (3ґ3, 5 м), що зображує тріумфальну арку й урочисту процесію. Композиція була покликана прославити історію імператорської династії й подвиги імператора і його предків. Дюрер продовжував писати й картини, створивши чудовий Портрет імператора Максиміліана (Відень, Художньо-історичний музей) і образ Богоматір з Дитиною й св. Ганною (1519-1520, Метрополітен). Останній являє собою композицію, що складається із трьох щільно згрупованих фігур. Св. Ганна в замисленості опустила руку на плече юної Богоматері, що поклоняється Дитині Христу.
У 1519 Максиміліан умер, і трон перейшов до Карла V. У 1520 Дюрер відправився до двору нового імператора. Поїздка перетворилася в тривалуподорож по Нідерландам, докладно описане Дюрером у шляховому щоденнику. Художника скрізь зустрічали з почестями, по шляху він бачив самі різні твори мистецтва, від Гентського вівтаря ван Ейка до зразків мистецтва американських індійців, привезених з Мексики супутниками Кортеса. Повернувшись до Німеччини, він приступився до теоретичного осмислення своїх спостережень і написав трактати про пропорції людського тіла й про перспективу - проблемах, що займали його ще із часів першої поїздки в Італію.
Питання про релігійні подання Дюрера залишається без відповіді. У сюжетах його картин можна знайти й католицькі, і протестантські відтінки. Він симпатизував Лютеру, з яким, однак, не був знайомий. У 1526 Дюрер створив Портрет Еразма Роттердамського (гравюра на міді), чиї помірні релігійні погляди, очевидно, збігалися з його власними. Диптих Чотири апостоли (1526, Мюнхен, Стара Пінакотека) був подарований Дюрером міській раді Нюрнберга. Можливо, чотири фігури апостолів у ріст були написані під впливом образів вівтаря Джованні Белліні з венеціанської церкви Фрари (1488). На лівій стулці настільки улюблений Лютером Іоанн Богослов поміщений перед Петром - каменем твердження католицизму; на правій стулці Павло, апостол Реформації, коштує спереду Марка. Можливо, цей твір було створено спеціально для недавно став протестантським міста; однак напис унизу можна розцінювати і як застереження проти будь-якого прояву релігійного фанатизму.
Вмер Дюрер у Нюрнберзі 6 квітня 1528