№1. 1. Термодинаміка біологічних процесів.

1. . Термодинаміка(ТЕР) - розділ теоретичної фізики, що стосується законів явищ поширення та збереження тепла. Тер. вивчає процеси, які відбуваються в тілах, що перебувають у тепловій рівновазі з іншими тілами.

Термодинамічна система - це якась фізична система, що складається з великої кількості частинок, здатна обмінюватися з навколишнім середовищем енергією і речовиною.

Всі дослідження в області Біології(Б) грунтуються на єдино науковій точці зору, згідно якою до явищ життя повністю застосовні закони фізики і хімії, а до перетворень енергії в організмі — основні початки Тер.

Класифікація:1.ізольована; 2.закрита; 3.відкрита система (сюди відноситься людина)

Перша фундаментальна особливість Біоенергетики(Би). полягає в тому що організми — відкриті системи, що функціонують лише в умовах постійного обміну речовиною і енергією з довкіллям. ТЕР. таких систем істотно відрізняється від класичної. Основоположне для класичної ТЕР. поняття про рівноважні стани замінюється уявленням про стаціонарні стани; другий початок ТЕР (принцип зростання ентропії - поняття, вперше введене в ТЕР. для визначення міри необоротного розсіяння енергії). Друга найважливіша особливість Би. пов'язана з тим, що процеси в клітках протікають в умовах відсутності перепадів температури, тиску і об'єму; через це перехід теплоти в роботу в організмі неможливий і тепловиділення представляє безповоротну втрату енергії. Тому в ході еволюції організми виробили ряд специфічних механізмів прямого перетворення однієї форми вільної енергії в іншу, минувши її перехід в тепло. У організмі лише невелика частина енергії, що звільняється, перетворюється на тепло і втрачається. Велика її частина перетвориться у форму вільної хімічної енергії особливих з'єднань, в яких вона надзвичайно мобільна, тобто може і при постійній температурі перетворюватися на інші форми, зокрема здійснювати роботу або використовуватися для біосинтезу з вельми високим ккд(коефіцієнт корисної дії), досягаючим, наприклад при роботі м'яза, 30%.

2.Вища освіта — рівень освіти, який здобувається особою у вищому навчальному закладі в результаті послідовного, системного та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання, який ґрунтується на повній загальній середній освіті й завершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації. До структури вищої освіти входять освітні й освітньо-кваліфікаційні рівні:

1) освітні рівні:неповна вища освіта; базова вища освіта; повна вища освіта;

Н. в.о. — освітній рівень вищої освіти особи(о.р.в.о.особи), який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста.

Б. в. о. — о.р.в.о.особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра.

П.в. о. — о.р.в.о.особи, який характеризує сформованість її інтелектуал. якостей, що визнач. розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра.

2) освітньо-кваліфікаційні рівні: молодший спеціаліст; бакалавр; спеціаліст, магістр.

1. Молодший спеціаліст - освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула неповну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для здійснення виробничих функцій певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

2. Бакалавр - ……., яка на основі повної загальної середньої освіти здобула базову вищу освіту, фундаментальні і спеціальні уміння та знання щодо узагальненого об'єкта праці (діяльності), достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

3.Спеціаліст — ……., яка на основі осв-квал. рів. бакалавра здобула пов. вищ О, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Магістр — ………., яка на основі ос-квал рів бакалавра здобула пов вищ О, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання професійних завдань та обов'язків (робіт) інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Стандарти вищої освіти базуються на Конституції України, Законах України "Про освіту" та "Про вищу освіту", інших нормативно-правових актах, що регулюють відносини в системі вищої освіти

Компоненти:

Стандарти вищ. Осв. є складовою системи вищ. Осв., а їх структуру утворюють:

*державний стандарт вищ. Осв.; *галузеві стандарти вищ. Осв.;*стандарти вищ. Осв. вищих навчальних закладів.

Згідно з вимогами законодавства створення, реорганізація, ліквідація вищ. Навчал. закладів:

1) державної форми власності:а) 3-го або 4-го рівня акредитації здійснюється Кабінетом Міністрів України;б) 1-го і 2-го рівнів акредитації здійснюється Міністерством освіти і науки України та іншими центральними органами виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади;2) що перебувають у власності Автономної Республіки Крим незалежно від рівня акредитації здійснюється органами влади АРК;

3) комунальної форми власності незалежно від рівня акредитації здійснюється органами місцевого самоврядування;4) приватної форми власності незалежно від рівня акредитації здійснюється їх власником чи власниками.

3. Олім. Спорт: основ. Завдан. –це отримання призової нагороди.

Поняття в ОС діляться на базові та вихідні терміни.

Базові: олімпізм – це філософ. Життя, яке об’єднує в собі велич тіла, духу і розуму засобами ФВ та СП.

олімпійський рух це багато розгалужений соціальний рух сучасної епохи, який передбачає взаємоповагу, співробітництво не залеж. Від соц.. статусу, віро сповідування, де в першу чергу ставляться особистість людини.

ОІ –це змагання серед спортсменів в особист. та команд. видах СП. діляться: ігри олімпіад(літні) провод.з 1896р і досі. Зимові ОІ провод. З 1924р. м. шамані.

Олімпіада – 4-х річн. Проміжок часу від відкриття ОІ і до закриття наступних ОІ.

Олімп.символіка – це комплекс атрибутів ОІ,входить олімп. Символ і девіз,емблема, прапор, плакат.

Олімп. Символ: 5кілець синє Європа,чорний- Африка, Червоний- Америка, жовтий- Азія, зелений-Австралія. Запропон. В 1920р.

О.девіз- Швидше, вище, сильніше!.О.Прапор- 1913р. запроп. Кубертеном, біле полотнище з олімп. символом в центрі.(5 кілець)

Олімпійський гімн - створена новогрецьким композитором Спірідоном Самарасом і покладена на слова поета Костіса Паламаса. Вперше О. Г. прозвучав на церемонії відкриття перших ОІ сучасності, які відбулись 1896 року в Афінах. 1958 року МОК на 55-й сесії в Токіо затвердив Олімпійських гімн Самараса на вірші Паламаса офіційним олімпійським гімном. Відтоді цей гімн виконується щоразу під час церемонії відкриття Ігор. О. нагороди.

№2. 1. Адаптація на рівні молекулярної біофізики. Біофізика (Б)(грец. bios — життя + physike < physis — природа) — наука, яка вивчає фізичні та фізико-хімічні процеси в живих організмах. Традиційно (Б) поділяють на молекулярну, об’єктом дослідження якої є біологічні макромолекули, біофізику клітини, яка вивч. надмолекулярні структури живої клітини, (Б) складних систем, яка розглядає різні рівні організації живих систем — угруповання клітин, тканини, організми, популяції.

(Б) — галузь науки, яка вивчає фізичні та фізико-хімічні явища зародження, формування, життєдіяльність, відтворення життя на всіх рівнях, починаючи з молекул, клітин, органів та тканин, закінчуючи організмами та біосфери в цілому. Молекулярна (Б) вивч фіз-хіміч властив. й функціональну роль біологічних макромолекул (біополімерів) та молекулярних комплексів (ультраструктур) живих організмів, які створюють функціональні одиниці клітин, характер взаємодії їх з іонами, молекулами і радикалами, їх просторової будови й енергетики процесів, що в них відбуваються. В її завдання входить дослідження фіз. і фіз - хім. властивостей і взаємодій макромолекул і молекулярних комплексів, що складають живі організми. Сюди ж належать завдання визначення структури біол. систем на молекулярному рівні, тісно пов'язані з біохімією, а також процеси перетворення і міграції енергії. Наїб. важливі для Б. дослідження молекул білків і нуклеїнових KT.( На молекулярному рівні в живих організмах відбуваються біохімічні процеси і перетворення енергії, а також зберігається, змінюється і реалізується спадкова інформація, закодована в молекулах нуклеїнових кислот. )

Адаптація (лат. adapto - пристосовують) - процес пристосування до мінливих умов зовнішнього середовища.

2.Повноваження керівника факультету, кафедри, відділення.

Закон України "Про вищу освіту"

1. Керівник факультету, відділення - здійснює декан. Декан факультету може делегувати частину своїх повноважень своїм заступникам.

Декан видає розпорядження, що стосуються діяльності факультету. Розпорядження декана є обов'язковими для виконання всіма працівниками факультету і можуть бути скасовані керівником вищого навчального закладу. Керівник вищого навчального закладу відміняє розпорядження декана, які суперечать закону, статутові вищого навчального закладу чи завдають шкоди інтересам вищого навчального закладу.

2. Керівництво відділенням - завідуючий. Завідуючий відділенням призначається на посаду керівником вищого навчального закладу з числа педагогічних працівників, які мають повну вищу освіту і досвід навчально-методичної роботи. Завідуючий відділенням забезпечує організацію навчально-виховного процесу, виконання навчальних планів і програм, здійснює контроль за якістю викладання навчальних предметів, навчально-методичною діяльністю викладачів.

3.Управління кафедрою здійснює завідувач кафедри, який обирається на посаду за конкурсом Вченою радою Університету таємним голосуванням терміном до 5 років із кваліфікованих фахівців, які, як правило, мають вчений ступінь доктора наук або наукове звання професора. Після обрання завідувач кафедри затверджується на посаді наказом ректора з укладенням контракту. Завідувач кафедри здійснює організацію і керівництво всіма видами діяльності кафедри і несе повну відповідальність за результати її роботи.

3. Різновиди сучасного спорту вид спорту - різновид змагальної діяльності у спорті, що здійснюється з дотриманням визначених правил.

Масовий- це підготов. Резервів до олімпій. Спорту та укріплення здоров.

Олімпійський спорт – отримання ол. нагороди і результат.

Професійний – сфера спортивного бізнесу, в якому спортом. Створ. Шоу і в основі ПС лежать гроші.

Спорт інвалідів: параолімпійський (дцп, ампутація, вади зору, спини ),дефлімпійський (глухі, німі), спеціалізовані олімпіади (започаткувала сестра Кенеді)( завдання- залучити обездолених людей до суспільного життя). Девіз: «Жити і працювати з тим, що залишилось!»

№ 3. Біофізика клітинних процесів і складних систем.

Біофізика – наука про явища живої природи, які вивчають на всіх рівнях, починаючи з молекул і клітин та закінчуючи біосферою в цілому, на підставі загальних законів фізики і насамперед на уявленні про атомно-молекулярну будову речовини.

Біофізика клітинних процесів вивчає – структурно-функціональну організацію клітин, зокрема молекулярну організацію клітинних мембран, процеси транспорту речовин крізь мембранні структури.У процесі життєдіяльності клітинам необхідне надходження з навколишнього середовища живильних речовин, вітамінів, кисню, мікроелементів та інших речовин, без яких не може існувати живий організм. У результаті обміну речовин, що безперервно протікає, у цитоплазмі постійно утворюються кінцеві продукти метаболізму: вуглекислий газ, сечовина та ін., накопичення яких згубне для клітини, і, отже, вони мають бути виведені в зовнішнє середовище. Мембранним транспортом називають процеси виборчого переносу речовин, забезпечувані спеціальними структурами мембран. Типи м. т.:пасивний; активний.

Біофізика складних систем вивчає – моделі біологічних процесів, зокрема різноманітні сенсорні системи, проблеми біологічного розвитку, принципи регуляції внутрішнього середовища організму.

3.2Науково-педагогічний стаж

науково-технічна діяльність - інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань у всіх галузях техніки і технологій. стаж наукової роботи складається зі стажу наукової, науково-технічної, науково-педагогічної та науково-організаційної роботи. До стажу наукової роботи зараховується час роботи: 1) на посадах наукових (науково-педагогічних) працівників; 2) на посадах, які прирівнюються до посад наукових працівників; 4) час навчання в аспірантурі, ад'юнктурі, докторантурі.

Час роботи на посадах керівників і професіоналів, які прирівнюються до посад наукових (науково-педагогічних) працівників зараховується до стажу наукової роботи з дати присудження наукового ступеня або присвоєння вченого звання.

наукового працівника визначено як вченого, який за основним місцем роботи та відповідно до трудового договору. Стаж роботи на державній службі зараховується до стажу наук. роботи за умови, якщо особа перейшла з посади, віднесена до відповідної категорії посад державних службовців, на посаду наукового (науково-педагогічного) працівника, незалежно від дати, коли такий перехід здійснювався - до чи після прийняття Закону України "Про державну службу. При цьому до стажу наукової роботи зараховуються всі періоди роботи в органах і на посадах, віднесених до відповідної категорії державних службовців.

3.Олімпійські ігри стар.Греції.

Найбільшої слави та популярності у Старод Греції зажилиОІ, що проводилися в Олімпії один раз на чотири роки і були присвячені Зевсу. За переказами, ігри започаткував Геракл, який влаштував тут перші спортивні змагання на честь свого друга, що загинув. На час ігор заборонялися війни, а всі, хто йшов до Зевса Олімпійського, користувалися правом недоторканості.

З 776 р. до н.е. Олімпійські ігри почали проводитись регулярно. Від цієї дати греки й вели своє літочислення.

Програма:

Через кожні 1417 днів починалися ОІ. Це свято розпочиналося з першого повного місяця після літнього сонцестояння. У всі кінці Греції направлялися гонці одягнуті у білі святкові одежи, які сповіщали, що на всій території Еллади оголошували мир та запрошували на свято у місто Олімпію. До участі в ОІ допускалися всі вільні громадяни при умові, що упродовж 10-12 місяців до початку змагань вони будуть готуватися до ОІ, потім складуть відбіркові екзамени авторитетній комісії – елладонників головною і безапеляційною вимогою була чесність. Ті, які витримували ці екзамени, проходили місячну підготовку і лише тоді дозволялося прийняти участь в ОІ. Жінки до участі в змаганнях не допускалися, навіть дивитися. Виключення робилося тільки для жриці богині землі і плодючості Деметри.

Панкратіон – боротьба без правил.Заборонялися прийоми і удари нижче поясу.

Понтатлон – (прижки, біг, метання спису, диску та боротьба)

Кулачний бій в рукавицях різної конструкції м’які та обтягуючі.

Кінські змагання

№4. 1. Дія фізичних факторів на живі організми.

Усі чинники зовнішнього середовища, які впливають на розви­ток прокаріотів(це най­простіші за будовою одно­клітинні організми типу бактерій, у клітинах яких немає ядра та більшості органоїдів), можна розподілити на три основні групи: фізичні, хімічні і біологічні. До фізичних факторів належать: волога, температура, концентрація розчинених речовин, світло та інші форми променевої енергії, радіохвилі, ультразвук.

Волога. Активна життєдіяльність бактерій мож­лива лише в умовах достатнього зволоження. Надходження поживних речовин у клітину та виділення продуктів обміну в зовнішнє середовище можливі тільки при достатньому вмісті води. Найменша кількість води, при якій ще можливий розвиток прокаріотів, становить 20-30 % загальної маси організму. Менш вимогливі до умов зволоження цвілеві гриби. Вони можуть розвиватися навіть тоді, коли вміст вологи в субстраті дорів­нює 10-15 %.

Більшість мікробів витримують висушування непогано. Наприк­лад, туберкульозні палички після висушування зберігають свою жит­тєздатність протягом кількох місяців, а спори сибірки — упродовж 10 років.

Температура.(темп.) Мікроорганізми не регулюють темп. свого тіла, а тому існування їх визначається темп. оточуючого се­редовища. Розрізняють три основні темп зони, які мають вирішальне значення для розвитку бактерій: мінімум, опти­мум і максимум. Найменша темп, при якій можуть розвиватися дані мікроби, називається мінімальною. Найвища тем­пература, при якій ці самі організми ще можуть жити, називається максимальною. Між двома крайніми точками є температура, при якій прокаріоти розвиваються найкраще. Така температура дістала назву оптимальної.

Випромінювання. Пряме сонячне світло шкідливо впливає на більшість видів бактерій. Тільки фототрофні мікроорганізми ви­тримують вплив сонячної радіації порівняно легко. Вплив різних видів випромінювання на прокаріотів залежить від довжини хвилі, а також інтенсивності і тривалості випромінювання. Променева енергія поширюється в просторі у вигляді електромагнітних хвиль. Це можуть бути радіохвилі, видимі, інфрачервоні й ультрафіолетові світлові промені, іонізуючі промені — рентгенівські і космічні промені, а також випромінювання, які виникають при ядерних ре­акціях.

Ультразвук. Ультразвукові хвилі мають частоту коливання понад 16 000 Гц. Вони виявляють згубну дію на різні мікроорганізми: зу­мовлюють розпад високомолекулярних сполук, коагуляцію білка, інактивують ферменти, токсини, спричинюють розрив клітинної стінки тощо. Досі ще не розкрито механізм дії ультразвукових хвиль. Його зв'язують з кавітацією (від лат. сауііаз — порожнина), тобто утворенням у рідині порожнин, при закриванні яких виникають гідравлічні удари, що руйнують клітини мікроорганізмів.