8.1.Біохімічні зміни в організмі під час втоми і в період відпочинку.

Втома – нормальний стан організ. який сигналізує про наближення несприятл. біохімічних та фізіолог. змін в результаті тривалої роботи, шляхом тимчасового зниження працездатності. це призводить до - порушення діяльності ЦНС у формуванні та передачі рухових імпульсів до працюючих м‘язів;

- сповільнення швидкості обробки сигналів від пропріо– та хеморецепторів;

- утворення «захисного гальмування» моторних центрів внаслідок посиленого утворення -аміномасляної кислоти;

пригнічення діяльності залоз внутрішньої секреції, що викликає зниження активності ферментних систем: міофібрилярної АТФ-ази яка контролює розпад АТФ міофібрил та ферментів аеробного окислення;

Залежно від загального напрямку біохімічних зрушень розрізняють термінове та відставлене відновлення.

Термінове відновлення проходить в перші півтори години після роботи. Приводить до усунення продуктів анаеробного розпаду та задоволення кисне-вого боргу.

Відставлене відновлення– полягає у посиленні процесів пластичного обміну і протікає тривалий час (індивідуально для кожного компоненту – явище гетерохронізму).

Інтенсивність і терміни протікання процесів відновл. приводить до того, що у певний момент відпоч. після роботи, запаси енерговмісних речовин перевищують їх вихідний (доробочий) рівень. Це явище отримало назву суперком-пенсації чи зверхвідновлення.

Біохімічним

8.2.Методологія науки та філософія. Філософське тлумачення становлення та розвитку науки.

Методологія науки, в традиційному розумінні, - це вчення про методи та процедури наукової діяльності, а також розділ загальної теорії пізнання, особливо теорії наукового пізнання (епістемології) та філософії науки.

Наука розвивається за допомогою загальної методології і спеціальних методів:

- кількісний і якісний аналіз,- класифікація,- вимірювання,- формалізація,- моделювання, - порівняльно-історичний метод та інше.

Методами філософії є рефлексія та герменевтика. Науковці теж рефлексують над власною методологією, але роблять це в рамках наукового методу. Фундаментальні питання пізнання, наприклад, питання про критерій істини, залишаються в царині філософії.

Одним із розділів філософії є філософія науки. Позитивізм виник як бунт філософів-природознавців, таких як Огюст Конт проти метафізики. Його лозунгом стало визнання істинним тільки позитивного, тобто наукового, знання. Філософія науки запропонувала загальні принципи, за якими можна проводити перевірку наукових теорії — принцип верифікації та принцип фальсифікації. Ці принципи значною мірою сформулювали мислення сучасних науковців.

8.3.Олімпійські конгреси та їх роль у становленні Міжнародного Олімпійського руху.

16 червня 1894 р. в 16:15 у залі Сорбони " Конгрес відродження Олімпійських ігор " .

На конгресі були присутні 79 делегатів із 49 спортивних організацій 12 країн, включаючи. Делегати конгресу було розбито на дві секції. Перша обговорювала проблеми любительства.друга секції стало створення Міжнародного Олімпійського комітету (МОК), члени якого мають пропагувати принципи сучасного олімпізма і подавати МОК у державах.

У 1898 р 2 Конгрес МОК, що відбувся у Гаврі, питання, пов’язані з оздоровчим характером спорту, і проблеми спортивної педагогіки.

3 Конгрес МОК, 1905 р у Брюсселі, обговорив питання міжнародної співпраці МОК з іншими спорт. Організаціями, викор. Фіз.. вправ в армії, участь жінок в спорті.

У 1906 р в Парижі IV конгресі питання видання спортивної літератури, з проблемою суперництва за право проведення чергових Ігор (Сент-Луїс – Чикаго), з проблемою любительства та уніфікації правил змагань.

На 5 Конгресі в Лозанні (1913р) питання спортивної психології. Темою 6 конгресу в Парижі (1914р) були олімпійські правила. Питання спорт. Фізіології і психології., організ та провед. Змагань на ОІ,

7-й к. Лазанія 1921р. внесли зміни до ОХ, повноваження сесії МОК, проблема віку учасників.

8-й к.Прага 1925р. – допустили жінок, проблема чесної гри, боротьби. 9-й к. Берлін 1930р. проблеми любительства, програма ОІ. 10-й к. м. Варна Болгарія взаємовідносини між МОК і МСФ 11-й к. 1981р. м. Баден німеччина. Взаємовідносини між країнами і майбутніх перспектив ОІ. 12-й к. Париж, Ювілейний.1994р.- взаємозв’язок науки і О Спорту, суспільний захист спортсмена та взаємовідносини спорту.

13-й к. в Копенгагені 3-5 жовтня 2009р. і одночасно121 сесія МОК, Конгрес отримав назву: Олімпійський рух сучасності.

№ 9. 1.З точки зору біохімії тренувальний процес розглядається як адаптація організму до інтенсивної м'язової діяльності. Знання біохімічних закономірностей фізичного розвитку і спорт. тренув. дозволяє на науковій основі вирішувати питання вибору кадрів для занять спортом, вишукувати найбільш ефективні засоби і методи тренувань, вірно оцінювати результат їх використання і прогнозувати спортивні досягнення.

Спортивне тренування -є складним педагогіч. процесом, який забезпечує ефективний фізичний розвиток людини, виховання його моральних, вольових, інтелектуал. і рухових якостей. З біологічної точки зору спортивне тренування слід розглядати як процес спрямованої адаптації (пристосування) організму до впливу фізичних навантажень.

Етап термінової адаптації - це безпосередня відповідь організму на одноразовий вплив фізичн. навантаж. Він відбувається на основі біологічних механізмів, що сформувалися раніше. Переважно це зміни енергетичного обміну. Етап довготривалої адаптації відбувається протягом тривалого часу і розвивається поступово на основі багаторазової реалізації термінової адаптації

Спортивне тренування містить у собі чотири основних принципи: повторність і регулярність виконання фізичних вправ, правильне співвідношення роботи і відпочинку, поступове збільшення тренувальних навантажень.

9.2. наука — форма духовної діяльн. людей, яка скерована на отримання істинних знань про світ (природу, суспільство, мислення), на відкриття об’єктивних законів світу і передбачення тенденцій його розвитку.

Наука — це процес творчої діяльності по отриманню нового знання, і результат цієї діяльності у вигляді цілісної системи знань, сформульованих на основі певних принципів.

Основне завдання науки — виявлення об’єктивних законів дійсності, а її головна мета — істинне знання.

Критеріями науковості, які відрізняють науку від інших форм пізнання є: об’єктивність, системність, практична націленість, орієнтація на передбачення, сувора доказовість, обґрунтованість і достовірність

результатів. Для будь-якого виду людської діяльності характерні прийоми міркувань, що застосовуються й у науці, а саме: індукція і дедукція, аналіз і синтез, абстрагування й узагальнення, ідеалізація, аналогія, опис, пояснення, пророкування, гіпотеза, підтвердження, спростування й ін.

9. 3.Боротьба проти вживання допінгу – одне з головних завдань Міжнародного олімпійського комітету (МОК). І це не лише питання спортивної етики і здоров’я.

До́пінг— фармакологічні та інші речовини, що при введенні в організм сприяють активізації його роботи і росту, стимуляції фізичної і нервової діяльності тощо. Допінгом називають біологічно активні речовини, способи і методи штучного підвищення спортивної працездатності, які надають побічні ефекти на організм і для яких є спеціальні методи виявлення. Медичний кодекс МОК (витяг)МІЖНАРОДНИЙ ОЛІМПІЙСЬКИЙ КОМІТЕТ СТВЕРДЖУЄ ПОЛОЖЕННЯ, ЯКІ Є Медичний кодекс МОК, ПОЛОЖЕННЯ ПРО ЯКЕ МІСТИТЬСЯ В правилах 48 ОЛІМПІЙСЬКОЇ ХАРТІЇ. Класифікація допінгів. Стимулятори — засоби, які діють на мозок, тимчасово стимулюючи як фізичну, так і психічну діяльність організма, сприяють концентрації на час, знижують відчуття втомлюваності (амфетамін, ефедрин, кокаїн та ін.); мають численні побічні ефекти (звикання, аритмія,); легко виявляються у випадку проведення обстеження відразу після прийняття.

Наркотичні анальгетики — різновид сильнодіючих знеболюючих засобів (морфін, метадон,); виявляються в організмі протягом трьох місяців після вживання.

Анаболічні стероїди — природні або штучні препарати, дія яких аналогічна до чоловічого гормону тестостерону, тобто викликають aгресію, Діуретики — препарати, які виводять із організму рідину; вживаються для швидкої втрати ваги або для виведення з організму інших допінгових засобів; Пептидні гормони та їхні аналоги — речовини, що продукує сам організм для контролю певних функцій, Допінг крові — штучне введення в організм спортсмена додаткових еритроцитів, щоб посилити здатність організма засвоювати кисень, в т.ч. і у формі додаткових переливань крові

Білет №10

10.1Біохімічний контроль дозволяє також вирішувати такі приватні задачі, як виявлення реакції організму на фізичні навантаження, оцінка рівня тренованості, адекватності застосування фармакологічних та інших відновлюють коштів, ролі енергетичних метаболічних систем в м'язовій діяльності, впливу кліматичних факторів та ін У зв'язку з цим у практиці спорту використовується біохімічний контроль на різних етапах підготовки спортсменів.. На результати дослідження впливає також температура навколишнього середовища, час тестування і стан здоров'я. При біохімічному обстеженні в практиці спорту використовуються наступні біохімічні показники: енергетичні субстрати (АТФ, КРФ, глюкоза, вільні жирні кислоти); ферменти енергетичного обміну (АТФ-аза, КРФ-кіназа, цитохромоксидази, лактатдегідрогеназа та ін); проміжні і кінцеві продукти обміну вуглеводів, ліпідів та білків (молочна та піровиноградна кислоти, кетонові тіла, сечовина, креатинін, креатин, сечова кислота, вуглекислий газ тощо); показники кислотно-основного стану крові (рН крові, парціальний тиск СО2, резервна лужність або надлишок буферних підстав та ін); регулятори обміну речовин (ферменти, гормони, вітаміни, активатори, інгібітори); мінеральні речовини в біохімічних рідинах (наприклад, бікарбонати і солі фосфорної кислоти визначають для характеристики буферної ємності крові); зміст загального білка,кількість і співвідношення білкових фракцій у плазмі крові; анаболічні стероїди та інші заборонені речовини в практиці спорту (допінги), виявлення яких - завдання допінгового контролю.

10.2. Методологія науки (rp.methodos – спосіб, метод і logos – наука, знання) – це система методологічних і методичних принципів і прийомів, операцій і форм побудови наукового знання Методологія виконує такі функції:-   визначає способи здобуття наукових знань, які відображають динаміку процесів та явищ;-   передбачає особливий шлях, за допомогою якого може бути досягнута науково-дослідна мета; -  забезпечує всебічність отримання інформації щодо процесу чи явища, що вивчається;-   допомагає введенню нової інформації;

Розрізняють три види методології:

1. Філософську або фундаментальну – систему діалектичних методів, які є найзагальнішими і діють на всьому полі наукового пізнання, конкретизуючись і через загальнонаукову, і через часткову методологію.2. Загальнонаукову, яка використовується в переважній більшості наук і базується на загальнонаукових принципах дослідження: історичному, логічному, системному, моделювання тощо:взаємодії суттєвих компонентів: потреба -► суб´єкт -► об´єкт -► процеси -► умови -► результат.

3. Частково-наукову – сукупність специфічних методів кожної конкретної науки, які є базою для вирішення дослідницької проблеми.

10.3 . До їхньої програми входять найрізноманітніші види спорту, у тому числі заїзди на інвалідних колясках, теніс, плавання і стрільба з лука. Уперше збірна України взяла участь у змаганнях з легкої атлетики в Параолімпійських іграх в Атланті в 1996 році. У складі команди 6 спортсменів. Але саме легкоатлети України завоювали золоту, срібну і бронзову медалі.Поява видів спорту в який можуть брати участь інваліди зв'язують з ім'ям англійського нейрохірурга Людвіга Гутмана. Під час Другої світової війни на базі Сток-Мандевильського госпіталю в англійському місті Ейлсбері він заснував Центр лікування спинальних травм. Переборюючи споконвічні стереотипи стосовно людей з фізичними недоліками, символом світового параолімпійського руху стали червона, синя і зелена півсфери, що символізують розум, тіло, непокірливий дух. До 2000 року Параолімпійські Ігри проводилися 6 разів у тих же самих містах, і тричі в тих же самих країнах, що й Олімпійські Ігри. У 1982 Міжнародний Координаційний Комітет Всесвітньої Організації спорту інвалідів. 1992 правонаступником став Міжнародний Параолімпійський Комітет (МПКУ складі параолімпійської збірної України були бронзовий призер Сіднея і Нагано, абсолютний призер чемпіонату Німеччини Світлана Трифонова з Дніпропетровська, триразовий чемпіон Нагано - Оле Мунц із Харкова, чемпіон світу по лижних гонках і біатлону, призер Кубка світу по лижних гонках - Олександр Васютинский з Миколаєва, срібні призери відкритого чемпіонату Німеччини, сумчанин Віталій Лук’яненко, харків'янин Микола Овчаренко і Ірина Кириченко.

Білет №11

1.Під біохімічною адаптацією організму розуміють сукупність біохімічнихпроцесів, які забезпечують ефективну й економічну його діяльність в умовах впливу різних факторів середовища, збереження відносного рівня гомеостазу. Чільним фактором адаптації є високоефективна робота регуляторних систем метаболізму й фізіологічних систем. Адаптація організму до впливу фізичних навантажень, як і до будь-якого іншого подразника, носить фазний характер. Залежно від характеру й часу реалізаціїпристосувальних змін в організмі виділяються два етапи адаптації – етап термінової й етап довгострокової (хронічної) адаптації. Етап термінової адаптації - це безпосередня відповідь організму на однократний вплив фізичного навантаження. Реалізується він на основі готових, що раніше сформувалися біохімічних механізмів і зводиться переважно до змін енергетичного обміну й функцій вегетативного його обслуговування. Етап довгострокової адаптації охоплює великий проміжок часу, розвивається поступово якрезультат підсумовування слідів повторюваних навантажень, пов'язаний звиникненням в організмі структурних і функціональних змін, які формуютьсязавдяки активації під впливом навантаження генетичного апарата функціонуючихклітин і посиленню в них синтезу специфічних білків.

шляхом у процесі довгострокової адаптації під впливом фізичних навантажень активується синтезнуклеїнових кислот і білків, що веде до росту скорочувальних структур у м'язі, підвищенню ефективності її функціонування й більше зробленому енергозабезпеченню.

2.метод - спосіб досягнення мети, певним чином впорядкована діяльність. Метод у спеціально-філософському значенні, як засіб пізнання, є спосіб відтворення в мисленні досліджуваного предмета..Абстрагування ( означає відволікання) - це уявне відвернення від неістотних, другорядних ознак предметів і явищ, зв’язків і відношень між ними та виділення декількох сторін, які цікавлять дослідника. Наприклад, не буває «явища» чи «закону» взагалі, існують конкретні закони і явища. Але без введення абстрактного поняття «явище» дослідник не здатний глибоко зрозуміти будь-яке конкретне явище. Аналіз - це метод пізнання, який дає змогу поділити предмет на частини з метою його детального вивчення. Синтез, навпаки, є наслідком з?єднання окремих частин чи рис предмета в єдине ціле. Прямий, або емпіричний, аналіз і синтез використовуються на стадії поверхового ознайомлення з об?єктом Індукція (- наведення) являє собою умови від часткового до загального, від окремих фактів до узагальнень, коли на основі знань про частини предметів класу робиться висновок про клас в цілому. Дедукція (- виведення) - це такий умовивід, у якому висновок про деякий елемент множини робиться на основі знання про загальні властивості всієї множини. Моделювання - непрямий, опосередкований метод наукового дослідження об’єктів пізнання (безпосереднє вивчення яких неможливе, ускладнене чи недоцільне), який ґрунтується на застосуванні моделі як засобу дослідження. Моделі можуть бути фізичні, математичні, природні, достатньо адекватні досліджуваному явищу,

3.Зимові Олімпійські ігри, відомі також як Зимова Олімпіада — міжнародні змагання із зимових видів спорту, що проводяться кожних чотири роки під егідою Міжнародного Олімпійського комітету в рамках Олімпійського руху. Перша Зимова Олімпіада була проведена в 1924. До 1992 Зимові Олімпійські ігри проходили того ж календарного року, що й Літні Олімпійські ігри. Починаючи з 1994 Зимові Олімпіади проходять у проміжку між двома Літніми Олімпіадами. Україна вперше послала своїх спортсменів на Олімпіаду 1994 в Ліллехаммері. На тій Олімпіаді фігуристка Оксана Баюл стала першою олімпійською чемпіонкою незалежної України. А першу медаль, бронзову, принесла Україні біатлоністка Валентина Цербе. Загалом біатлоністи принесли найбільше медалей: З урахуванням змін склад офіційної делегації України налічує 47 спортсменів: 11 змагатимуться у біатлоні, 8 - у лижних гонках, 7 - у фігурному катанні, по 6 - у фристайлі та санному спорті, по 3 - у гірськолижному спорті та стрибках 2 – у сноубордингу та 1 спортсмен - у лижному двоборстві. Українські спортсмени боротимуться за медалі в 9 з 15 видів спорту.

Білет№12

1Адапта́ция (лат. adapto — приспособляю) — процесс приспособления к изменяющимся условиям внешней среды. Адаптивное управление — совокупность методов теории управления, позволяющих синтезировать системы управления, которые имеют возможность изменять параметры регулятора или структуру регулятора в зависимости от изменения параметров объекта управления или внешних возмущений, действующих на объект управления. Подобные системы управления называются адаптивными. Адаптивное управление широко используется во многих приложениях теории управления..Механизмы обеспечивающие адаптивный характер общего уровня стабилизации отдельных функциональных систем (т. е. увеличивается потребление організмом кислорода, повышается интенсивность обменных процессов

2.Філософія науки — розділ філософії, який вивчає поняття, границі і методологію науки. Позитивізм вивчає способи та методи досягнення позитивного знання, відмовляючись від розгляду абстрактних, умоглядних проблем, які не можна обгрунтувати експериментально.. Недоліки: характерний не критичний підхід до науки, її вихваляння, поспішність висновків. форма позитивізму об'єднує махізм (Мах) і емпіріокритицизм (Авенаріус) під загальною назвою «новітня філософія природознавства XX століття». Неопозитивізм (Неопозіт) концепції ф-ської н. це вчення видатних мислителів XX століття Л. Вітгенштейна і К. Поппера».. Постпозітівістская ф н XX століття представлена роботами Т. Куна, І. Лакатоса, Кожна парадигма формує унікальне розуміння світу і не має особливих переваг перед іншою парадигмою. Н прогрес краще розуміти як н еволюцію -- приріст знання всередині парадигми. Н.

3. З середини XIX століття спорт став соціальним феноменом. Аристократія почала регулярно займатися спортом для власного задоволення. Такий спорт назвали аматорським, виходячи з того, що аматор - це той, хто бере участь в будь-якому вигляді діяльності виключно заради задоволення і розваги. Відповідно до встановлених ними правилами аристократи не допускали до своїх змагань тих, хто міг мати помітну перевагу в силі і майстерності, зумовлене їх професією, - то тобто робітників. Відповідно спорт, яким займалися робітники, отримав статус професійного. Поступово класове протиріччя між аматорським і професійним спортом почало зникати, однак з'явилося нове відмінність -- грошове винагороджений ние. У міжнародному спорті визначення спортсмена-аматора зафіксовано в Олімпійської Хартії.спортсмени-професіонали піддаються в США очевидною дискримінації з боку професійних ліг Інший підхід до питання правового регулювання професійного спорту спостерігається в Європі. них Суд вирішив, що якщо діяльність спортсменів являє собою вид економічної діяльності, то вона за своєю природою є оплатнійна відміну від США в Європі сформувався підхід, згідно з яким професійних ний спорт визнається в якості різновиду економічної діяльності, а принципи його регулювання встановлюються в першу чергу державами, а не приватними особами - професійними лігами.

Білет №13

1. Адаптація в біології — анатомічна структура, фізіологічний процес, або реакція в поведінці організму, яка розвинулась за деякий проміжок часу в процесі еволюції таким чином, що стала підвищувати довготривалий репродуктивний успіх даного організму. Ефект адаптації може бути показаний протягом геологічного проміжку часу, або протягом життя одного індивіда чи групи.

Адаптація організму до впливу фізичних навантажень, як і до будь-якого іншого подразника, носить фазний характер. Залежно від характеру й часу реалізації пристосувальних змін в організмі виділяються два етапи адаптації – етап термінової й етап довгострокової (хронічної) адаптації. Етап термінової адаптації - це безпосередня відповідь організму на однократний вплив фізичного навантаження.

2)

Класична наука (XVII-XIX ст.), досліджуючи свої об’єкти, змімилась при їхньому описі і теоретичному поясненні елімінувати все, що відносится до суб’єкта, засобам, прийомам і операціям його діяльності. Тут панує об’єктний стиль мислення, бажання пізнати предмет сам по собі безвідносно до умов його вивчення. Класична наука була породжена культурою, пронизаної ідеєю союзу між людиною, що знаходиться на півдорозі між божественним порядком і природним порядком, і богом, раціональним і зрозумілим законодавцем, суверенною архітектором, якого ми осягаємо в нашому власному образі

3) Гендерна політика – це комплексна цілеспрямована діяльність держави, міжнародних та недержавних організацій щодо інтегрування гендерного підходу для ліквідації усіх форм дискримінації за ознакою статі в суспільстві. Таким чином,  вона є не просто окремим напрямком державної політики, а інтегруючим компонентом усіх складових напрямків політики держави, враховуючим її вплив на представників різної статі.22 сесія МОК, що відбулася у Парижі (1924 р.) дала новий поштовх олімпійському руху – жінкам офіційно дозволялось брати участь у програми ОІ. За період з 1920 по 1936 рр. кількість видів змагань в програмі ОІ збільшилась з 6 до 15. Жіноча олімпійська програма не зміненою.(плавання, фехтування, легкої атлетики і гімнастики (теніс, стрільба з лука були виключені). в 1936 р. в програму змагань серед жінок було введено другий вид – гірськолижне двоєборство. Велику роль у розвитку жіночого спорту у цей період відіграла створена у 1922 р. Міжнародна жіноча спортивна федерація (МЖСФ), яка з 1922 до 1934 р. один раз у чотири роки організовувала Жіночі Всесвітні ігри з легкої атлетики, плавання, гандболу і баскетболу. У 1935 р. президент МЖСФ Аніта Мільє на 34 сесії МОК виступила з пропозицією повністю виключити жіночі номери із програми Олімпійських Ігор, аргументуючи це тим, що проведення змагань з жіночих видів спорту є виключно завданням МЖСФ. На розгляд виконкому МОК в Мехіко (1968 р.), -спільною думкою учасників обговорення стало збільшення кількості жінок-учасниць ОІ.

Починаючи з Ігор ХХ Олімпіади (1972 р.) збільшення жіночої олімпійської програми за видами спорту і видами змагань перевищує чоловічу программу. в Олімпійську хартію внесено поправку, що стосувалася чіткого визначення ролі жінок в олімпійському русі дотримання принципу рівноправ'я чоловіків та жінок". У 1997 році вперше в історії олімпійського руху на посаду віце-президента МОК було обрано жінку – Аніту Дефранц (США). 26 жінок активно працює в різних комісіях і робочих групах МОК. До 2004 р. жіноча олімпійська програма практично зрівнялася з чоловічою за кількістю видів спорту.

Білет №14