27.3. Методика підготовки, написання, оформлення і захисту наукової праці.

Вибір теми наукової праці. Правильно вибрати тему — це на 50 відсотків забезпечити її успішне виконання. повинна бути актуальною, відзначатися новизною, спрямовувати науковий пошук в бік життєвих, ще не розв’язаних питань і проблем сучасної науки. Збирання та обробка матеріалу — найтриваліший і найбільш трудомісткий етап дослідження. Він забирає приблизно третину, а то й більше дослідницького часу. Основу конспектування й цитування повинні складати першоджерела. Особливо цього треба дотримуватися в процесі обробки статистичних та архівних матеріалів.

Технологія написання тексту наукової праці. На цьому етапі найдоцільнішим є шлях викладення результатів, здобутих у процесі досліджень, які розкривають сутність задуманої теми за методом сходження від абстрактного до конкретного. Перед написанням тексту роботи слід скласти календарний план поетапного його виконання. Необхідно звернути увагу на забезпечення безперервності в роботі, домагатися того, щоб кожного дня були отримані певні результати.. Публікація будь-яких матеріалів є індивідуальною справою дослідника.

Аналізується правильність оформлення рукопису: літературні джерела, цитати.

Захисту роботи перед Державної екзаменаційною комісією передує попередній захист на засіданні кафедри. Проводиться такий огляд готовності робіт.Студенти представляють роботи на захисті перед призначеною керівництвом ВНЗ та Міністерства освіти та науки комісією. Порядок захисту такий: виступ студента, в якому він викладає тези роботи; питання комісії до доповідача; питання присутніх на захисті до доповідача; дискусія про роботу, в якій, за бажанням, беруть участь усі присутні на захисті. Під час неї слово про роботу і її виконавця можуть сказати науковий керівник і рецензент.

Білет №28

28.1.Методологічні основи теорії фізичної культури та теорії спорту включає в себе: Теорія управління (це функція певним чином організованих систем, які здатні зберігати структуру цих систем, режим їх активності, реалізувати програми та цілі своєї діяльності)

Діалекти́чний матеріалі́зм — одна з складових частин філософського вчення Карла Маркса та Фрідріха Енгельса — марксизму.

Теорія функціональних систем - наявність системоорганізуючого фактора, який визначає утворення кооперативних відношень між компонентами системи, що містять функціонально корисний результат. Така кооперація стає можливою, якщо система перманентно обирає “ступені свободи" кожного системного компонента (мова може йти, наприклад, про синаптичну формацію нейрона).

Теорія адаптації -

28.2. Основні біологічні вимірювання в спорті,характеристика,інформативність.

Спортивна метрологія – це наука, у якій викладаються загальні “керівні” методологічні і методичні основи і положення контролю в спорті.Спортивні виміри потрібні не тільки на змаганнях, але й на тренувальних заняттях. Це виміри характеристики тіла, тілорухів і рухів, фізіологічних і психологічних характеристик.

Найбільш розповсюджені методики вимірів у спорті: а)секундометрія,б)динамометрія, в) ергометрія, г) спідо- і тахометрія, д) акселерометрия, е) пульсометрія, ж) електроміографія, з) відео- і кінографія, і) гоніометрія, к) вимір метрики, л) хемометрія.Методи: а) механічні, б) електричні (у тому числі потенціометричні і тензометричні) і електромеханічні, в) оптико-електронні, г) фізіологічні. Нерідко застосовують змішані методи.Аналіз рівня глюкози

Глюкоза відповідає за вуглеводний обмін в організмі. Норма змісту глюкози лежить в межах від 3,3 до 5,5 ммоль/л.Зниження рівня глюкозивиявляється при захворюванні цукровим діабетом при передозуванні інсуліну. У здорових людей він знижується при випробуванні сильного голоду і алкогольному оп'яненії. Іноді причиною пониження рівня глюкози при біохімічному аналіє крові, є ендокринне захворювання або порушення функції печінки. Рівень глюкози зростає у хворих цукровим діабетом.

Аналіз змісту загального білка:Норма загального білка - 65-85 г/л.Рівень білка знижується при погіршенні роботи печінки, нирок, голоді, затяжних запаленнях. Підвищення рівня загального білка відбувається при захворюванні крові, обезводненні організму.Білки – Альбуміни:Падіння рівня білка альбуміну характерний для хвороби печінки і нирок. Цей показник падає при захворюванні сахарноим діабетом, сильній алергії, голодуванні, опіках, запальних процесах процесах з викидами гною.Білки Гама-глобуліни:Підвищення рівня гама-глобулінів повідомляє про існування в організмі інфекцій або запалення.Зниження рівня гама-глобулінів в крові, може свідчити про імунодефіцит.Аналіз на білки Альфа-глобуліни:Підвищення рівня характерний будь-яких гострих запальних процесах.Бета-глобуліни:Зміна рівня відбувається при порушеннях жирового обміну.

Інформативність-надійність,валідність,стандартизація.

28.3. інструментальні методи дослідження: хронометрія; ергометрія; спірометрія; газоаналіз; пульсометрія; біохімічний аналіз артеріальної крові, методи математичної статистики.

Эргометрия (от греч. ergon - работа) – метод вимірювання працездатності окремих мязів чи груп мязів та функціональних змін в організмі під час фізичних навантажень.

Спірометри́я — метод дослідження функцій зовнішнього дихання що включає в себе вимірювання обємних і швидкісних показників дихання.

Пульсометрия-визначення ЧСС – один з найпростіших методів інформативних показників функціонального стану кровообігу.

Могут использоваться и инструментальные методы (элек-трокардиография, сейсмокардиография, фонокардиогра-фия и т. д.). ЧСС в покое и при небольшом учащении (тахикар-дия) удобно определять пальпаторным методом на лучевой артерии. Для этого накладываются 2-3 пальца разноименной кисти на область запястья (в месте, где отчетливо прощупывается биение пульса). Пульс реко-мендуется подсчитывать в покое по 10-секундным отрезкам 2-3 раза подряд, чтобы получить достоверные цифры и заметить нарушение сердечного ритма (аритмия)'. При недостаточном навыке пульс подсчитывают за 30 сек.

ХРОНОМЕТРАЖ – це фіксація витрат робочого часу це фіксація затрат робочого часу на виконання повторюваних операцій.

Білет №29

29.1. Спортивні досягнення визначаються трьома групами факторів: індивідуальними факторами (перша група), науково-технічним прогресом (друга група) і соціально-економічними факторами (третя група).

1.група - а) ступінь мотивації до занять, б) психічну стійкість; в) здатність спортсмена до адаптації; г) показники фізичного розвитку займаються; д) ритм і темп біологічного дозрівання спортсмена.

2. група- сучасна методика тренування;- раціональна система змагань;- прогресивність техніки і тактики;- матеріально-технічне, науково-методичне, медико-біологічне та інформаційне забезпечення.

3. група - а) ресурс вільного часу, необхідного не тільки для тренування, але і для відпочинку; б) сон, достатній для відновлення сил; в) правильно організоване і збалансоване харчування

Ефективність визначається рядом факторів:сучасні методики тренування, раціональна система змагань, використання прогресивної техніки та тактики, матеріально-технічне забезпечення. Первое место в этой группе факторов занимают научно-методические основы системы спортивной подготовки. На эффективность системы подготовки спортсмена влияют и применение высококачественного инвентаря, оборудования, обуви, одежды, защитных приспособлений, тренажеров (механических, электромеханических, электронных) различной конструкции. Эффективность функционирования спорта в любой стране зависит от такого фактора, как размах спортивного движения. Социолого-статистический анализ показывает: чем больше людей включено в занятия спортом, тем большее количество спортсменов выходит в большой спорт. Уровень спортивных достижений той или иной страны во многом зависит от условий материальной жизни общества.

29.2. Показатели спортивной подготовленности можно представить одним из следующих двух классов:1) показатели, которые можно измерить объективными средствами (например, максимальная сила мышечной группы, время одиночного движения, подвижность в отдельных суставах и т.д.);2) показатели, которые невозможно определить объективными средствами (например, эффективность командных действий, экспрессивность движений фигуристов, эмоционально-моторная устойчивость и т.д.).Показатели спортивной подготовленности являются основой для оценки уровня спортивно-технического мастерства спортсмена. Уровень спортивно-технического мастерства — относительная характеристика свойств специальной подготовленности спортсмена, основанная на сравнении значений показателей свойств оцениваемого спортсмена с соответствующими показателями спортсмена, принятого в качестве модельного образца-аналога. Под параметром спортивной подготовленности понимается количественная характеристика любых свойств или состояний спортсмена.

29.3.Електротензодинамографія дозволяє реєструвати та вимірювати зусилля, що розвиває людина під час взаємодії з опорою та іншими об'єктами довколишнього середовища, котрі мають певну масу. Щоб виміряти величини зусиль, що розвиває людина, застосовують спеціальні тензодатчики, що перетворюють величини механічної деформації на електричний сигнал. Такий датчик — електричний провідник — наклеюється на пружний силовимірювальний елемент, що сприймає зусилля.

Стабілографія методика що дозволяє вимірювати здатність людини збереати стійке положення тіла, забезпечує можливість кількісного та якісного аналізу стійкості тіла. Крива зміни координат ЗЦМ тіла при збереженні стійкості стояння називається стабілограмою.

Акселерометрія методика яка дозволяє вимірювати прискорення ЗЦМ тіла людини та окремих його біоланок при виконанні рухів..

Гоніометрія(від грецьк. gonia — кут) — це метод реєстрації кутових переміщень у суглобах. Величини суглобових кутів є важливими просторовими характеристиками рухів . Безперервний контроль за величинами кутових переміщень є корисним• при вивченні спортивної техніки;• при навчанні спортсменів раціональної техніки рухів;• для біомеханічного аналізу спортивних рухів. Методи: 1) рентгенографія; 2) оптико-електронні — фото-, кіно-, стробозйомка, стереоциклографія, стереостробозйомка; відеометрія; 3) механічний; 4) механоелектричний.

Білет №30

Білет №31

31.1. Спортивний відбір – це процес пошуку найбільш обдарованих людей, здатних досягти високих результатів в конкретному виді спорту.

Спортивна орієнтація – це визначення перспективних напрямків досягнення вищої спортивної майстерності, засноване на визначенні задатків та здібностей спортсмена, індивідуальних особливостей формування їх майстерності.

Орієнтація може торкатися вибору вузької спортивної спеціалізації в межах даного виду спорту; визначення індивідуальної структури багаторічної підготовки, динаміки навантажент та темпів росту досягнень. Таким чином спортивний відбір повинен вирішувати задачу виявлення перспективних людей,із яких можна підготувати видатних спортсменів, а спортивна орієнтація – визначити стратегію та тактику цієї підготовки в системі навчання та тренування.Відбір та орієнтація тісно зв’язані з структурою багаторічного тренування. Виділяють 5 етапів відбору: початковий, попередній, проміжний, основний, заключний. Етапи спортивного відбору органічно пов’язані з спортивною орієнтацією. Важливо враховувати, що спортивний відбір та орієнтація – не одночасні події на тому чи іншому етапі спортивної досконалості, а практично непереривний процес процес, що охоплює всю багаторічну підготовку спортсменів. В процесі Вта О використовуються різноманітні дослідження, які дозволяють отримати інформацію про спортсмена (здоровя, функціон можливості.) яка відіграє важливу роль у його спортивній діяльності.

31.2.

31.3 Сходячи з курсу біомеханіки, ми вивчили багато методів сбору інформації про спортсмена. Візьмемо вид спорту – плавання! Застосовуються різноманітні способи дослідження спортсмена. Для збірних команд в плавальних комплексах використовуються наприклад такі методи: - використання гідроканала (досліджується здатність долати встрічну течію, яка прибуваю через потужні нососи. Другий засіб – це єлектричні безпровідні датчики, які використовуються для отримання повної інформації про кількість жирів, вуглеводі в організмі спорсмена.

Датчик руху – засіб який застосовується для отримання точної інформації про рух плавця, за певну відстань. Дихальна маска – служить для дослідження затрати кисню спортсмена за певний час. Використання багатокадрової спеціальної відео-техніки, для отримання результатів подолання дистанції спортсменом. Використання конатної устови – дає змогу орієнтувати спортмена на певний час.

Білет №32

32.1 Принцип спрямованості на досягнення вищих результатів й поглиблена спеціалізація передбачає орієнтацію тих, хто займається одним видом спорту, на досягнення індивідуальних максимально можливих результатів. Принцип єдності загальної та спеціальної підготовки відображає загальне положення системи фізичного виховання – гармонійний розвиток особистості й всебічну підготовку до суспільно необхідних видів діяльності. Принцип безперервності тренувального процесу виражається в плануванні як багаторічної, так і цілорічної підготовки спортсмена, всі ланки його взаємопов'язані, взаємозумовлені й підпорядковані досягненню максимальних спортивних результатів. Принцип єдності поступовості збільшення навантаження і тенденції до максимальних навантажень грунтується на закономірностях адаптації організму до тренувальних впливів і поступального розвитку тренованості. Принцип хвилеподібності динаміки навантажень пояснюється цілим комплексом взаємопов’язаних причин: фазовістю і гетерохронністю процесів утоми і відновлення після напруженої м’язової діяльності, перебігом адаптаційних процесів, взаємодією обсягу й інтенсивності навантаження, а також непередбачуванними обставинами (хвороба, іспит тощо). Принцип циклічності тренувального процесу випливає з необхідності систематичного повторення основних структурних утворень спортивного тренування, де кожний наступний цикл не повторює попередній, а лише відображає його загальний напрям. Принцип індивідуалізації. Цей принцип означає, що мету й завдання підготовки спортсмена, засоби, методи тренування та інше необхідно добирати відповідно до статі та віку спортсменів, рівня функціональних можливостей, спортивної підготовленості, психічних якостей характеру.

32.2. Такі методи допомагають отримати кількісну оцінку будь-яких характеристик які відбуваються в людині. Вони бувають контактні і безконтактні. Безконтактні:фото, кінокамери (фотограми,кінограми,циклограми). Контактні: механо-електричні методи (ЕМГ,ЕКГ). ЕКГ-Вимірювання ЧСС І інших даних про ССС. ЕМГ-спосіб регістрації біоелектричної активності скелетних мязів.

А також є вимірювання за допомогою приладів: Стабілографія-кривазміни координат ЗЦМ тіла при збереженні стійкості стояння. Тензодинамометрія (реєструвати та вимірювати зусилля, що розвиває людина під час взаємодії з опорою та іншими об'єктами довколишнього середовища, котрі мають певну масу); гоніометрія (метод реєстрації кутових переміщень у суглобах)

32.3.

Основна функція м'язів - перетворення хімічної енергії в механічну роботу(силу). Головними біомеханічними показникам м'язів, є: а) сила, що реєструється на її кінці (сила тяги м'яза), і б) швидкість зміни довжини.

При збудженні м'язів змінюється їх механічний стан - скорочення. Воно проявляється у зміні натягу і (або) довжини м'язи, а також інших її механічних властивостей (пружності, твердості та ін.)

Механічні властивості м'язів складні і залежать від механічних властивостей елементів, що утворюють м'яз, і стану м'яза(збудження, втоми та ін.)

Спочиваюча м'яз має пружні властивості: якщо прикладена зовнішня сила, м'яз розтягується (довжина збільшується), а після зняття зовнішнього навантаження відновлює свою початкову довжину. Залежність між величиною навантаження і подовженням м'яза непропорційна

При розтягуванні м'язи більш рівноважної довжини з'являються пружні сили у паралельних пружних компонентах.

Механічні характеристики скорочення залежать від величини опору. При збільшенні навантаження відбуваються три зміни: Латентний період збільшується - у вирішальній мірі це пов'язано з часом, який необхідно, щоб встигнути розтягнути поско до рівня, при якому ізометрична сила тяги перевищить на кінцях м'язи величину опору. Величина зміни довжини м'яза зменшується. Швидкість скорочення падає. Між силою тяги і швидкістю зміни довжини м'яза має місце обернено пропорційна залежність.

Дія м'язи в біокінематіческіх ланцюгах у нормальних умовах ніколи не буває ізольованим. М'язи беруть участь в рухах групами, при складній взаємодії як між групами, так і всередині їх:Робітники і опорні тяги м'язів:Робочі тяги м'язів (динамічна робота) обумовлюють виконання рухів, а опорні тяги м'язів (статична робота) створюють необхідні умови для цього. Біодинамічний повнозв'язних механізм (м'язи, що оточують суглоб, функціонують, утворюючи спільно функціональні групи: а) сумісної дії - синергисти і б) протилежної дії – антагоністи).

Білет № 33

33.1. Неперервність та системність процесу фізичного виховання (зумовлений умовно-рефлекторними закономірностями розвитку тренованості. Коли юні спортсмени систематично повторюють фізичні вправи, то тимчасові зв'язки закріплюються, а рухові якості і рухові навички при цьому стають постійними і міцними. Тривалі перерви в тренуваннях призводять до згасання тимчасових зв'язків і ослаблення рухових навичок і рухових якостей.

Поступове наростання тренувальних занять, їх динаміка Оптимальні інтервали відпочинку між фізичними вправами повинні визначатися завданнями даного періоду тренування, розвитком загальної і спеціальної фізичної підготовки, віком спортсмена тощо.

Щоб уникнути перетренування та перенапруження організму в спортивній практиці, необхідно систематично дотримуватись поступовості в підвищенні фізичних навантажень. Це стосується як одного тренувального заняття, так і тренувальних мікро- і макроциклів.

Циклічність занять Тренувальний процес не є постійним. Він повинен бути різновидним і спеціально спрямованим. Зміст тренувального процесу і його структура повинні періодично змінюватись. Це зумовлено фазовим (циклічним) характером розвитку тренованості (періодичні підйоми і спади працездатності). Виявлено три фази тренованості. В першу фазу проходить підвищення її до оптимального рівня. В другу фазу тренованість підтримується на високому і відносно постійному рівні. В третю фазу настає тимчасове зниження працездатності. Відповідно до цих трьох фаз спортивне тренування складається із трьох періодів: підготовчого, основного (загального) і перехідного.

Врахування вікових особливостей при плануванні фізичного навантаження

При дотриманні всіх методичних принципів спортивного тренування практично виключається можливість несприятливого впливу фізичних вправ на організм дітей. Фізичними вправами систематично можуть займатися діти молодшого шкільного віку і навіть дошкільного, але підготовка юних спортсменів повинна включати такі етапи: 1) попередню підготовку; 2) початкову спортивну спеціалізацію; 3) поглиблене спортивне тренування в обраному виді спорту і 4) спортивне вдосконалення.