9. Робочий час та його види.

Робосим часом є час, протягом якого робітник або службовець відповідно до правил внутрішнього труд розпорядку повинен перебувати на місці виконання робіт і виконувати свою трудову ф-ю або іншу доручену йому роботу. Робочий час буває: 1. Нормований: а) роб час нормальної тривалості на під-вах не може перевищувати 40 годин на тиждень; б) скорочена тривалість роб часу встановлена для деяких категорій працівників (віком від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень, для осіб віком 15-16 років (учнів віком 14-15 років, які працюють в період канікул) – 24 години на тиждень. Тривалість роб часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості роб часу, передбач для осіб відповідного віку; для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці – не більше 36 годин на тиждень; для окремих категорій працівників розумової праці, д-ть яких пов'язана з підвищеним інтелектуальним і нервовим напруженням; для інвалідів І та ІІ груп – 36 годин на тиждень); в) неповна тривалість робочого часу – менша у порівнянні з робосим днем нормальної тривалості. Встановлюється угодою між працівниом і власником або уповноваж ним органом як при прийнятті на роботу, так і згодом. Власник зобов'яз за бажанням деяких працівників (вагітних жінок, жінок, які мають дітей до 14 років або дитину-інваліда, інвалідів війни, інвалідів інших категорій) приймати на роботу з неповним роб днем. 2. Ненормований роб день є особливим режимом роб часу для керівників, спеціалістів, держслужбовців, праця яких за хар=ром виконуваних ними ф-й не завжди може бути обмеженою нормальною тривалістю роб дня, не підлягяє точному обліку внаслідок режиму роботи, а також для осіб, роб час яких у зв'язку з особливостями організації праці розподіляється ними на свій розсуд.

10. Локальні нормативні акти як джерело тп.

Локальний нормат акт – правило загальнообов'язк поведінки, що попередньо санкціоноване державою і прийняте у встановленому законом порядку безпосередньо на під-ві, в установі, організації, діє в його межах. Нормативні акти підлягяють обов'язк обговоренню і схваленню трудовим колективом на загальних зборах або конференціях працівників даного під-ва, установи, рганізації. Локальні правові акти: 1. колективний договір. 2. Правила внутрішнього труд розпорядку, якими встановлюється певний редим праці, правила поведінки учасників спільної праці, їх права і обов'язки. Затверджуються трудовим колективом за поданням власника або упавноваж ним органу і профспілки на основі типових і галузевих правил. В правилах внутр труд розпорядку визнач порядок прийняття на роботу і звільнення з роботи, порядок використання робочого часу, заохочення працівника, який сумлінно виконує свої обов'язки, порядок притягнення працівників до дисциплінарної відповідальності в разі порушення ним трудової дисципліни. Правила доповнюються технічними правилами та інструкціями, положеннями про структурні підрозділи під-ва, установи, організації. 3. системи оплати праці і форми матеріального заохочення, положення про преміювання і виплату винагороди за підсумками роботи за рік. Приймаються власником за погодженням з профспілкою. Встановлюються показники і умови преміюваня для працівників по професіях, бригадах, змінах, цехах та ін структ підрозділах. Положення про виплату винагороди за підсумками річної роботи під-ва становить собою угоду між власником і профспілкою. У ньому визнач коло осіб, які мають право на винагороду, спосіб обчислення винагороди, тривалість мінімального трудового стажу, що дає право на винагроду, розмір сум, що виплачуються працівникові залежно від його безперервного стажу роботи на даному під-ві, випадки, коли працівник може бути позбавлений винагороди. Загалом всі локальні нормативні акти повинні бути внутрішньо погоджені з більш загальними правовими нормами, які займають провідне місце в ієрархії правових норм.